Єд. унік. № 243/1891/25
Провадження № 2-о/243/50/2025
Рішення
Іменем України
30 квітня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Соловйова О.О.,
за участю секретаря судового засідання Малахової К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті, -
05 березня 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті.
В обґрунтування заявлених вимог заявниця посилається на те, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого тимчасового - фактичного проживання - в місті москва російської федерації помер її брат - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був постійно зареєстрований та до березня 2022 року постійно проживав в АДРЕСА_1 . Органом Записів актів цивільного стану москви за № 85 Багатофункціонального центру надання державних послуг району Чертаново Північне був зроблений актовий запис № 170229775008500400002 про його смерть. Згідно довідки про смерть, виданої органом ДРАЦС москви № 85 Багатофункціонального центру надання державних послуг району Чертаново Північне, причина смерті ОСОБА_3 неуточнена. Зазначила, що вона звернулась до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції з заявою про поновлення актового запису про смерть свого брата, однак органом ДРАЦС їй було відмовлено у задоволенні даної заяви. Встановлення факту державної реєстрації смерті брата їй необхідно для поновлення актового запису про його смерть та отримання свідоцтва про смерть у встановленому законодавством України порядку та в подальшому - для оформлення своїх спадкових прав на спадщину- на 4/9 частки квартири АДРЕСА_2 .
Просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Миколаївка Краматорського району Донецької області (раніше м. Миколаївка м. Слов'янськ Донецької області), українця, громадянина України, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті москва російської федерації по неуточненій причині.
ОСОБА_2 , який діє на підставі ордеру та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, та просили задовольнити заяву, посилаючись на обставини, викладені в ній.
Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки та доданих матеріалів на офіційну електронну адресу: vcs@slm.dn.drsu.gov.ua, однак не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні попри належне повідомлення, про причини своєї неявки суд не повідомив, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті згідно ст. 223 ЦПК України.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.
Крім того, як зазначив ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; п.57) суд зазначає, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03).
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до переконання, що заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець місто Миколаївка місто Слов'янськ Донецької області, про що свідчить копія його паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Слов'янським МВ ГУДМС України в Донецькій області 14.01.2014 року.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_3 , що підтверджено відповідними копіями свідоцтва про народження, копіями свідоцтва про шлюб щодо зміни прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », та паспорта заявниці.
Факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місті москва, російська федерація, підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 виданим 97750085 Органом ЗАГС москви №85, Багатофункціонального центру надання державних послуг району Чертаново Північне 28 березня 2022 року.
Згідно довідки про смерть № С-00750 від 28 березня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті москва, російська федерація, причина смерті: неуточнена причина смерті.
У заявниці виникла необхідність звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та заведення спадкової справи, однак наразі заявниця позбавлена можливості оформити спадкові права, оскільки, ОСОБА_3 помер за межами України, а саме у місті москва, що є столицею країни агресора, а тому факт його смерті не зареєстрований органами реєстрації актів цивільного стану України, і як наслідок нотаріус не може перевірити факт смерті ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. ст. 293, 315 ЦПК України, в судовому порядку розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, а також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану, орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Згідно з п.14 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зі змінами, (далі Правил) у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.
Відповідно п. 1 Розділу 5 Правил підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. ч. 4, 7 глави 1 розділу ІІ Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України - 24.02.2022 року, органи України, які уповноважені проводити державну реєстрацію смерті громадян України на території російської федерації, не функціонують. Крім того, держава Україна розірвала дипломатичні відносини з російської федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення повісток, листів до посольства російської федерації в Україні у зв'язку з припиненням його роботи на території України. Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняється судовим імунітетом.
До таких висновків на основі аналізу норм права та фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 року у справі № 428/11673/19, а також Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17.
Факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України, є загальновідомими, закріпленими на державному рівні на підставі нормативно-правових актів, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.
Звертаючись до суду із даною заявою, заявниця на підтвердження обставин смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті москва, російська федерація, подала копію свідоцтва про смерть НОМЕР_2 виданим 97750085 Органом ЗАГС москви № 85, Багатофункціонального центру надання державних послуг району Чертаново Північне 28 березня 2022 року та довідку про смерть № С-00750 від 28 березня 2022, видані в російській федерації. Таким чином, факт смерті ОСОБА_3 зареєстрований іноземним органом реєстрації.
Згідно роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022 року, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 року № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 року та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 року та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 року та Протоколу від 28.03.1997 року. Так, дія Конвенції від 22.01.1993 року та Протоколу від 28.03.1997 року зупинена з 27.12.2022 року.
Суд зазначає, що заявницею обґрунтовано підставу звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті брата, яка настала на території іноземної держави. Однак, заявниця позбавлена можливості отримати оригінал свідоцтва про смерть брата ОСОБА_3 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт його смерті відбувся на території російської федерації.
Встановлення факту смерті брата є необхідним заявниці для можливості реалізації своїх прав, в тому числі, права на спадкування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки факт смерті ОСОБА_3 на території іноземної держави знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, іншим чином встановлення цього факту неможливе.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10-13, п. 8 ст. 315, ст. 316-319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Миколаївка міста Слов'янськ Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті москва, російська федерація, причина смерті неуточнена.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повний текст рішення виготовлений 05.05.2025 року.
Суддя О.О. Соловйова