ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.05.2025Справа № 910/1222/25
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро"
про стягнення 2156,26 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" про стягнення 2156,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 302 від 04.02.2014.
Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
17.02.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 10.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1222/25, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2025 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 21.02.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому, суд також враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.
Згідно з новою редакцією частин п'ятої, восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи", який набрав чинності 04.11.2023.
Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2025, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 28.02.2025 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2025.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.02.2014 між Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (споживач) укладено договорі про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 302.
01.04.2015 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (новий виконавець), Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (первісний виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (споживач) укладено договір про заміну сторони в договорі про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно якого первісний виконавець передає, а новий виконавець набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань первісного виконавця за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №302 від 04.02.2014, який укладений між первісним виконавцем, споживачем з моменту набрання чинності цього договору.
07.08.2015 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро" укладено додаткову угоду до договору про заміну сторони у договорі про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.04.2015, якою сторони виклали договір в новій редакції.
Згідно п. 1 договору в редакції додаткової угоди від 07.08.2015 предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій орендарю нежитлового приміщення у житловому будинку № 107/2 по вул. Алма-Атинській у місті Києві, а споживачем забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) розпорядження органу самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг (додаток № 1, додаток № 2). Розмір щомісячної плати за надані послуги з урахуванням ПДВ на дату укладання цього договору становить 73,85 грн (п. 2, 3 договору в редакції додаткової угоди від 07.08.2015).
Згідно п. 4, 6 договору в редакції додаткової угоди від 07.08.2015 розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата вноситься на розрахунковий рахунок виконавця, який зазначений у рахунку-фактурі не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 7 договору в редакції додаткової угоди від 07.08.2015 за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня відповідно до чинного законодавства, яка нараховується починаючи з 1 числа наступного місяця за розрахунковим.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідності його перегляду, цей договір вважається продовженим на черговий календарний рік (п. 20 договору в редакції додаткової угоди від 07.08.2015).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначено тариф по житловому будинку № 107/2 по вул. Алма-Атинській у місті Києві у розмірі 6,40 грн за 1 кв м у разі оплати після 20 числа місяця та у розмірі 5,82 грн за 1 кв м у разі оплати до 20 числа місяця.
Наказом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.02.2020 № 45 "Про порядок відшкодування витрат за утримання та обслуговування нежитлових приміщень" встановлено, що з 01.03.2020 нарахування витрат на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для орендарів та власників нежитлових приміщень, які знаходяться у житловому будинку № 107/2 по вул. Алма-Атинській у місті Києві здійснюється за тарифом 5,68 грн за 1 кв м.
Позивач виставив відповідачу за договором №302 від 04.02.2014 рахунки-фактури на оплату послуг: № 560 від 03.03.2023 на суму 197,64 грн, № 584 від 04.04.2023 на суму 197,64 грн, № 570 від 01.05.2023 на суму 197,64 грн, № 84 від 02.06.2023 на суму 197,64 грн, № 83 від 03.07.2023 на суму 197,64 грн, № 444 від 01.08.2023 на суму 197,64 грн, № 74 від 04.09.2023 на суму 197,64 грн, № 92 від 03.10.2023 на суму 197,64 грн, № 527 від 01.11.2023 на суму 197,64 грн, № 459 від 04.12.2023 на суму 197,64 грн. Загальна вартість послуг за період з березня 2023 по грудень 2023 становить 1976,40 грн.
31.12.2023 між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро" було підписано акт повернення орендованого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Алма-Атинська, буд 107/2, яким зафіксовано припинення договору оренди нерухомого майна від 05.05.20078 та повернення орендарем орендодавцю нерухомого майна площею 34,80 кв м.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 22.10.2024 № 10/45-4153/1, в якій вимагав сплатити заборгованість у сумі 1976,40 грн за договором № 302 від 04.02.2014. До претензії був долучений акт звірки розрахунків, на суму кредиторської заборгованості відповідача у розмірі 1976,40 грн, підписаний та скріплений печаткою позивача. Докази направлення долучені до матеріалів справи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті наданих послуг за період з березня 2023 по грудень 2023. Таким чином, заборгованість відповідача перед Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" становить 1976,40 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути 3% річних у розмірі 49,71 грн, втрати від інфляції у розмірі 69,67 грн та пеню у розмірі 60,48 грн.
Внаслідок укладення Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 302 від 04.02.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець. При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.
Тобто, у розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України, у замовника виникають право замовити послугу та обов'язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов'язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 911/2756/18.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Статтею 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №302 від 04.02.2014 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за період з березня 2023 по грудень 2023 на загальну суму 1976,40 грн.
При цьому, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплати товару.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18, яка враховується судом при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України
Відповідач у порядку, передбаченому договором, не звертався до позивача з приводу якості та обсягу наданих в спірний період послуг. Докази в спростування надання позивачем комунальних послуг, обумовлених договором № 302 від 04.02.2014 відповідач суду не надав та не зазначив про наявність будь-яких заперечень щодо суми заборгованості. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4, 6. Додаткової угоди від 07.08.2015 розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата вноситься на розрахунковий рахунок Виконавця, який зазначений у рахунку-фактурі не пізніше 25-го числа поточного місяця.
Суд зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" перед Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" з наданих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: вул. Алма-Атинська, 107/2 по за період березня 2023 по грудень 2023 за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №302 від 04.02.2014 року становить 1976,40 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження неотримання або відмови від споживання зазначених послуг за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №302 від 04.02.2014 року.
Таким чином, враховуючи те, що правовідносини між сторонами передбачають фіксовані тарифи (вартість) наданих послуг; житловий будинок, в якому Відповідач використовує нежитлове приміщення, потребує постійних експлуатаційних витрат, а послуги за своєю правовою природою передбачають здійснення активних дій зі сторони виконавця, які обумовлені досягненням нематеріального результату невідокремленого від самого процесу надання послуг, Суд зазначає, що відсутність в матеріалах справи двосторонніх актів надання послуг не спростовує факту отримання вказаних послуг з урахуванням того, що тягар доведення факту не користування послугами, наданими позивачем, покладається саме на відповідача.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" заборгованості за надані й прийняті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у передбачені Договором строки у розмірі 1976,40 грн.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив сплату заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1976,40 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочення з 01.03.2023 по 31.12.2023 у розмірі 49,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 69,67 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При здійсненні розрахунку позивач помилково нараховував 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму боргу 1976,40 грн за весь період прострочення. Однак, заборгованість у сумі 1976,40 грн складається зі щомісячних платежів у сумі 197,64 грн протягом спірного період. Суд здійснив перерахунок з урахуванням дат та сум виникнення заборгованості починаючи з 26 числа кожного місяця на суму 197,64 грн до 31.12.2023 (починаючи з 26 березня 2023). Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 23,27 грн та втрати від інфляції у розмірі 25,85 грн.
Отже вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню.
Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.03.2023 по 31.12.2023 у розмірі 60,48 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7 Додаткової угоди від 07.08.2015 року передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня відповідно до чинного законодавства, яка нараховується починаючи з 1-го числа наступного місяця за розрахунковим.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Оскільки, норма Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є спеціальною по відношенню до норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", то застосовується саме вона до даних правовідносин.
Отже, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обмеження розміру пені за ставкою 0,01 % від суми боргу та визначено, що нарахування починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку оплати.
Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Суд зазначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України "Про житлово-комунальні послуги", терміну "постачальник" комунальних послуг відповідають терміни "виконавець" та "виробник", а терміну "замовник (абонент)" - термін "споживач".
Так, згідно з укладеним сторонами Договором, позивач є виконавцем послуги, а відповідач - споживачем зазначеної послуги.
Таким чином, дія п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.
Отже, враховуючи дату відміни карантину на території України та положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким визначено, що заборона на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги діє і протягом 30 днів з дня відміни карантину, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за надані послуги у період з 31.05.2023 по 30.07.2023 є необґрунтованим, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.
Відповідно до ч. 6 ст 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В договорі сторонами не було обумовлено інший період нарахування пені, ніж встановлений ст. 232 ГК України.
Як уже було зазначено вище судом щодо розрахунку 3% річних, позивач помилково здійснив нарахування на загальну суму боргу в період, коли його ще не існувало. Також позивачем не було враховано шестимісячне обмеження на нарахування пені, та приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" і обмеження ставки пені Законои України "Про житлово-комунальні послуги".
Суд здійснив перерахунок пені за період з 31.07.2023 по 31.12.2023 (з урахуванням карантинних обмежень, періоду нарахування визначеного ч. 6 ст 232 ГК України, обмеженням ставки пені згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та з урахуванням дат і сум виникнення заборгованості в межах визначеного позивачем періоду). Згідно перерахунку суду від відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 17,78 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (02160, м. Київ, Харківське шосе, будинок 8; ідентифікаційний код 30466639) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г; ідентифікаційний код 39606435) суму основного боргу у розмірі 1976 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість) грн 40 коп., втрати від інфляції у розмірі 25 (двадцять п'ять) грн 85 коп., 3% річних у розмірі 23 (двадцять три) грн 27 коп., пеню у розмірі 17 (сімнадцять) грн 78 коп., судовий збір у розмірі 2295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн 50 коп.
4. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 42,70 грн та втрат від інфляції у розмірі 43,82 грн, та 3% річних у розмірі 26,44 грн - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко