ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа № 910/755/25
за позовом Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі позивачів:
1. Головного управління Національної гвардії України
2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС»
про розірвання договору та стягнення 1 128 000,00 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з: Станіслав ЖАЛОБА.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» про розірвання договору та стягнення 1 128 000,00 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на істотне порушення відповідачем умов державного контракту № 222/АТМ від 24.10.2023 р. в частині повної та своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим прокурор просить суд розірвати укладений між позивачем-2 та відповідачем державний контракт № 222/АТМ від 24.10.2023 р. та стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 128 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/755/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому процесуальні документи у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 21). Крім того, ухвалу суду про відкладення підготовчого засідання від 25.02.2025 р. було направлено за адресою відповідача, зазначеною в державному контракті № 222/АТМ від 24.10.2023 р. (03113, м. Київ, вул. Клінічна, буд. 23/25, оф. 6А).
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв'язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21 та від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.
Суд звертає увагу, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/755/25 до судового розгляду по суті на 29.04.2025 р.
У судовому засіданні 29.04.2025 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
24.10.2023 р. між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» (виконавець) укладено державний контракт (договір) № 222/АТМ на поставку товарів оборонного призначення, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язався у 2023 році поставити замовнику товар, з дотриманням вимог законодавства, для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану оборонного призначення за кодом ДК 021-2015:34730000-3 - Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів, а саме - Гідропідсилювач SC-7206 p/n 704A44831172, обсяг і характеристики якого визначені у Специфікації товару, а замовник - оплатити та прийняти товар.
Відповідно до п. 9 договору ціна товару становить 5 640 000,00 грн. без ПДВ.
Замовник оплачує товар за ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у Специфікації і Протоколі погодження договірної ціни оборонного призначення (додатки № 1 та № 2 до договору) (п. 15 договору).
Згідно з п. 19 договору передача виконавцем та приймання замовником товару за контрактом здійснюється відповідно до Специфікації та оформляється актом приймання-передачі. До акту приймання-передачі додаються: рахунок-фактура, видаткова накладна, документи, що підтверджують якість товару (паспорт, формуляр, сертифікат, тощо).
Датою приймання замовником товару є дата підписання замовником акту приймання-передачі (п. 21 договору).
Пунктом 22 договору встановлено, що обсяги поставки товару та/або строки їх поставки можуть бути зменшені за згодою сторін, але з урахуванням розділу «Інші умови», що оформляється відповідною додатковою угодою до контракту, яка є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до п. 26 договору виконавець зобов'язаний поставити товар замовнику до 15.11.2023 р.
За змістом п. 28 договору датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару за контрактом є дата підписання замовником акту приймання-передачі товару за контрактом.
Згідно з п. 34 договору виконавець зобов'язаний, зокрема, організовувати поставку товару та її здачу замовнику.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 18.12.2023 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань (п. 46 договору).
19.12.2023 р. Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» з листом № 69/1/2/5-2650, в якому зазначила, що виконавцем не виконано вимоги п.п. 26, 38 та 46 державного контракту щодо строку (терміну) поставки товару та непостачання товару, у зв'язку з чим повідомила про нарахування штрафних санкцій відповідно до п.п. 36 та 38 державного контракту за період з 16.11.2023 р. по 18.12.2023 р. у розмірі 1 708 920,00 грн.
27.12.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» направило Військовій частині НОМЕР_1 лист № 80, в якому зазначило, що підприємство погоджується оплатити штрафні санкції, проте, у зв'язку з відсутністю обігових коштів на рахунку товариства просило розглянути можливість відстрочення здійснення оплати штрафних санкцій до кінця січня 2024 р.
Листом № 69/16/5-521 від 27.02.2024 р. Військова частина НОМЕР_1 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» про необхідність сплати штрафних санкцій, а у разі відмови від добровільної сплати - повідомила про намір звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «БІГАРС» всупереч умовам контракту не виконало зобов'язання з поставки товару, чим фактично відмовилось від виконання контракту, у зв'язку з чим 03.04.2024 р. між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП» було укладено державний контракт (договір) № 79/АТМ на поставку товарів оборонного призначення.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що наявні підстави для розірвання державного контракту (договору) № 222/АТМ від 24.10.2023 р. на поставку товарів оборонного призначення та стягнення з відповідача 1 128 000,00 грн. штрафу за відмову від поставки товару.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зазначає, що забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, а основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх матеріального-технічного забезпечення, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.
Відмова Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» від виконання договірних зобов'язань щодо поставки товару, необхідного для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану, зумовлює необхідність для захисту інтересів держави та відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання - належного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повітряним транспортом.
Крім того, повномасштабне вторгнення Російської Федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, у зв'язку з чим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при стягненні штрафних санкцій, є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури.
За таких обставин, відмова ТОВ «БІГАРС» від виконання договірних зобов'язань перед Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що зобов'язує прокурора вчинити дії для їх захисту у судовому порядку.
Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Відповідно до Положення про Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженого Наказом Міністра внутрішніх справ України від 03.12.2018 р. № 986, військова частина є суб'єктом державної авіації та призначена для виконання функцій, які покладаються на Національну гвардію України, використовуючи повітряні судна.
У даному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист у даних правовідносинах (Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 ).
Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами № 37-5-6-2058 вих-24 від 17.07.2024 р. та № 37-5-6-2059 вих-24 від 17.07.2024 р. проінформувала Головне управління Національної гвардії України та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про наявність підстав для вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у даних правовідносинах, у т.ч. шляхом пред'явлення позову.
Листом № 27/16/2-13688/1 від 08.09.2024 р. Головне управління Національної гвардії України не заперечило проти вжиття прокуратурою заходів щодо захисту інтересів держави.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листами № 37-5-6-2552 вих-24 від 03.09.2024 р. та № 37-5-6-2553 вих-24 від 03.09.2024 р. проінформувала Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Кропивницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, належним чином обґрунтувала наявність у неї підстав для представництва інтересів держави у суді, вказала, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначила органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Щодо вимог прокурора про стягнення штрафу за відмову від поставки товару, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Поряд з цим, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується матеріалами справи, обумовлений державним контрактом товар не було поставлено відповідачем.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів прокурора не спростував, жодних доказів на доведення факту поставки товару або сплати у добровільному порядку штрафу за відмову від поставки товару у сумі 1 128 000,00 грн. суду не надав.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 38 договору за відмову виконавця від поставки товару виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% ціни товару на виконання якого надійшла відмова.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок штрафу за відмову від поставки товару, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 1 128 000,00 грн.
Щодо вимоги прокурора про розірвання державного контракту (договору) № 222/АТМ від 24.10.2023 р. на поставку товарів оборонного призначення, суд зазначає таке.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Винятком з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Істотність порушення визначається за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Поряд з цим, згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
У статті 653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.
У постановах Верховного Суду від 21.06.2022 р. у справі № 911/3276/20, від 14.09.2023 р. у справі № 910/4725/22 р., від 19.03.2024 р. у справі № 922/4078/23 зроблено висновок про те, що за змістом зазначених вище норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену вимогу про розірвання договору, суду необхідно пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів у справі, у чинності такого договору.
Відповідно до п. 43 договору умовами припинення (розірвання) останнього є: закінчення строку дії контракту; за рішенням суду, яке набрало законної сили; інші визначені чинним законодавством України умови.
Як було зазначено вище, згідно з п. 46 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 18.12.2023 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.
Відтак, строк дії державного контракту (договору) № 222/АТМ від 24.10.2023 р. на поставку товарів оборонного призначення закінчився 18.12.2023 р.
У постанові Верховного Суду від 03.04.2024 р. у справі № 910/21315/21 зазначено, що погоджена сторона умова до «повного виконання сторонами своїх зобов'язань» у розумінні приписів ст. 530 ЦК України є нічим іншим як строком (терміном) виконання зобов'язання, що у даному випадку не збігається зі строком дії договору та є відмінним від нього.
З огляду на те, що сторонами було визначено строк дії договору, а вказівка на «повне виконання сторонами своїх зобов'язань» не є у розумінні ст. 252 ЦК України строком договору, суд дійшов висновку, що строк дії договору закінчився ще до подання спірного позову (матеріали справи доказів щодо продовження сторонами строку дії договору не містять).
Суд наголошує на тому, що встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке. Відтак, позовні вимоги в частині розірвання спірного договору задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, обставини наявності/відсутності істотного порушення умов договору однією з його сторін не мають визначального характеру у вирішенні спору про розірвання договору, строк дії якого закінчився.
Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 21, код 37072107) на користь Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, код 08803498) в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 1 128 000 (один мільйон сто двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГАРС» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 21, код 37072107) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, код 38296363) 16 920 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 05.05.2025 р.