ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2025Справа № 910/13594/24
За позовомКомунального підприємства «Водоканал»
доДержавного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України»
простягнення 11 284, 80 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Комунальне підприємство «Водоканал» (далі також - позивач, КП «Водоканал», Водоканал) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в сумі 10 804,38 грн, пені в розмірі 111,84 грн, 3% річних в розмірі 108,56 грн, інфляційних витрат в розмірі 260,02 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/13594/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, матеріали справи мітять докази того, що відповідач отримав ухвалу суду від 15.11.2024 в особистому кабінеті в системі «Електронний суд» 18.11.2024.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Щодо дотримання правил територіальної підсудності суд зазначає, що відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України справи розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідач - юридична особа, місцезнаходження якої зареєстроване у місті Києві, що підтверджується відповідними даними з Єдиного державного реєстру.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, справи, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються за місцезнаходженням такого майна.
Разом із тим, предметом розгляду у даній справі є вимоги, що випливають з договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Спір стосується виконання грошових зобов'язань за поставлені послуги, а не користування або іншим чином пов'язаних прав щодо нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 дійшла висновку про застосування виключної підсудності у спорах, що прямо пов'язані з користуванням нерухомим майном або впливають на його правовий режим. Проте, даний спір таких ознак не має.
Таким чином, справа підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача - у місті Києві, на підставі статті 27 ГПК України.
Справа не стосується прав на нерухоме майно або виключної підсудності, а також сторони не заявляли заперечень щодо порушення правил підсудності чи клопотань про передачу справи за підсудністю. Враховуючи зазначене, справа підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.06.2023 між Комунальним підприємством «Водоканал» (як виконавцем) та Державним підприємством «Управління справами Фонду державного майна України» (як споживачем) було укладено договір № 6185 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі також - договір) за умовами якого виконавець зобов'язався надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства в строки і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 9 договору, обсяг спожитих послуг у будівлі (приміщенні у будівлі) визначається за показаннями засобів вимірювання техніки вузла (вузлів) комерційного обліку. Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначаються на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.
Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку виконавцем здійснюється щомісяця з 15 до останнього числа кожного (розрахункового) місяця в присутності споживача (його представника), крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою системи дистанційного зняття показань або споживачем згідно п.п. 14.1, 14.2 додатку № 1 до цього договору (п. 16 договору).
У пунктах 19, 20 договору сторони погодили, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховуються виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (Офіційний вісник України, 2019, № 63, ст. 2194).зі змінами та Методики розподілу.
У разі, коли споживач є власником (користувачем) приміщення у будівлі, а розподіл спожитих послуг здійснюється виконавцем, такому споживачу нараховується плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.
Вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.
Згідно з п.п. 21, 22 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Виконавець формує та надає споживачу рахунок на оплату спожитих послуг не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, в тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів через онлайн-сервіс «Особистий кабінет для організацій».
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2024 (п. 40 договору в редакції Додаткової угоди № 1/29/12/2023 від 29.12.2023).
Пунктом 14 додатку № 1 до договору визначено, що при розрахунках між виконавцем та споживачем за спожиті ним послуги з водопостачання та водовідведення основним документом на оплату є Акт - рахунок, що складається у 2-х примірниках та підписується представником виконавця.
Відповідно до пп.14.1 п.14 додатку № 1 до договору, споживач з 15 до останнього числа кожного (розрахункового) місяця надає виконавцю Звіт про показники вузлів обліку питної води та об'єми водопостачання і водовідведення.
На підставі даних Звіту або акту Водоканал визначає обсяги наданих споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-х робочих днів виписує Акт-рахунок у двох примірниках, підписаних представником Водоканалу. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати надання Звіту (складання акту) самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку.
У разі якщо споживач не отримує або відмовляється підписати акт-рахунок, він підписується представником виконавця, а в акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими ним. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору в період - вересень 2023, листопад 2023 - серпень 2024 року він надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 10 804, 43 грн., що підтверджується складеними документами (акти та акти-рахунки). Однак, відповідач акти не підписав, за надані послуги своєчасно не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не спростував.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, за період вересень 2023, листопад 2023 - серпень 2024 року позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 10 804, 43 грн, що підтверджується наступним.
Виконавцем були складені акти-рахунки:
- Акт-рахунок № 53721 від 29.09.2023 за вересень 2023;
- Акт-рахунок № 69320 від 30.11.2023 за листопад 2023;
- Акт-рахунок № 77756 від 29.12.2023 за грудень 2023;
- Акт-рахунок № 85672 від 31.01.2024 за січень 2024;
- Акт-рахунок № 92428 від 29.02.2024 за лютий 2024;
- Акт-рахунок № 100748 від 29.03.2024 за березень 2024;
- Акт-рахунок № 108215 від 29.04.2024 за квітень 2024;
- Акт-рахунок № 115541 від 29.05.2024 за травень 2024;
- Акт-рахунок № 123008 від 29.06.2024 за червень 2024;
- Акт-рахунок № 132035 від 31.07.2024 за липень 2024;
- Акт-рахунок № 140216 від 30.08.2024 за серпень 2024.
Акти-рахунки за період листопад 2023 - серпень 2024 року відповідачем не підписані. В актах-рахунках зроблений відповідний запис про таку відмову. Акти та Акти-рахунки з супровідними листами направлені на адресу відповідача (споживача) поштою цінними листами з описом вкладення.
Відповідно до пп. 14.1 п. 14 додатку № 1 до договору, оформлені таким чином акти-рахунки є обов'язковими для виконання у вказані них строки, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення згідно з умовами договору.
Отже, відповідач, в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання з внесення оплати за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 10 804,38 грн. за період вересень 2023, листопад 2023 - серпень 2024.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем у повному обсязі або спростовували наявність такої заборгованості, суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 804, 38 грн за послуги з водопостачання та водовідведення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 260, 02 грн інфляційних втрат, 108,56 грн 3% річних та 111,84 грн пені.
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 32 договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що він здійснений арифметично вірно, а відтак вимоги щодо стягнення 111, 84 грн пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він здійснений арифметично вірно, а відтак вимоги щодо стягнення 260, 02 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку про те, що останній здійснено вірно. Суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 108,56 грн 3% річних.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Комунального підприємства «Водоканал» задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (01601, м. Київ, вул. Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 39950170) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61; код ЄДРПОУ 03327121) заборгованість в розмірі 10 804,38 грн, пеню в розмірі 111, 84 грн, 3% річних в розмірі 108,56 грн, інфляційні втрати в розмірі 260,02 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко