Справа № 909/93/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.05.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника Тимошишина Василя Васильовича від 24.04.2025 вих. № 70054918/15/55157 (вх.№7008/25 від 18.04.2025) у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тимошишина Василя Васильовича
про стягнення коштів,
від ДВС представник не з'явилися
встановив: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Фізичної особи - підприємця Тимошишина Василя Васильовича про стягнення коштів в сумі 103498,15 грн, а саме: заборгованості за договором №Б/Н від 04.11.2011, зокрема, 88272,00 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 8746,15 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 14.04.2017 по 11.10.2017, 6480,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2018 позов задоволено. На виконання вказаного рішення судом видано наказ 18.05.2018.
28.04.2025 від державного виконавця Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника Тимошишина Василя Васильовича від 24.04.2025 вих. №70054918/15/55157 (вх.№7008/25).
Ухвалою від 29.04.2025 подання державного виконавця Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника Тимошишина Василя Васильовича призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.05.2025.
В обґрунтування даного подання зазначає про те, що рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Виконавцем 31.07.2024 на адресу боржника надсилався виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак Тимошишин Василь Васильович на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця. На запит виконавця Державною прикордонною службою України від 17.03.2025 повідомлено про те, що Тимошишин Василь Васильович, не перетинав державний кордон України.
Відповідно до ст. 338 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Згідно зі ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання 01.05.2025 державний виконавець не з'явився.
Дослідивши подані матеріали, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
На виконанні у Коломийському відділі державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (державний виконавець Кушицька Мар'яна Василівна) знаходиться виконавче провадження № 70054918 з виконання судового наказу № 316 виданого 18.05.2022, (реєстраційний номер виконавчого провадження: 70054918) про стягнення з фізичної особи-підприємця Тимошишина Василя Васильовича на користь ПАТ КБ "Приват Банк" коштів в сумі 103498,15 грн., а саме: заборгованості за договором № б/н від 04.11.2011, зокрема, 88272,00 грн - заборгованості по процентах за користування кредитом, 8746,15 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 14.04.2017 по 11.10.2017, 6480,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 1762,00 грн. судового збору.
Державним виконавцем у виконавчому провадженні вжито наступних заходів щодо примусового виконання рішення суду.
11.10.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70054918, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
31.07.2024 на адресу боржника надіслано виклик щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак Тимошишин Василь Васильович на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
Згідно акту державного виконавця від 10.03.2025, державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника, та встановлено, що боржника не було вдома.
17.03.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника.
За здійсненими державним виконавцем запитами до Державної фіскальної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України встановлено, що зареєстровані за боржником транспортні засоби - відсутні, боржник дохід не отримує.
Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, та витягу з Державного реєстру речових прав, накладено обтяження на усе майно боржника.
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно належне боржнику на праві власності відсутнє.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України від 17.03.2025 повідомлено про те, що Тимошишин Василь Васильович не перетинав державний кордон України.
Як вказує державний виконавець, рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, на виклики державного виконавця боржник не з'являється.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України, які цілком кореспондуються з положеннями ст. 18 ГПК України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Нормами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до положень ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що стаття 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов'язань.
При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Як вже зазначалось судом, за приписами ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
В той же час відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи - боржника за межі України є винятковим заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно, для застосування такого заходу щодо боржника суд має отримати докази застосування виконавцем усіх можливих загальних заходів примусового виконання рішення, визначених статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", та встановити факт ухилення боржника від виконання судового рішення.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подання, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Верховний Суд у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 виклав правову позицію, яка полягає у наступному: тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
При цьому, поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
З матеріалів справи не слідує, що боржник свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов'язку боржником у виконавчому провадженні, і що виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості.
Отже, фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що виконавцем не надано жодних доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, зокрема: приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.
Крім того, при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
Отже, у межах даної справи відсутні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
З огляду на вказане у задоволенні подання державного виконавця слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд,
відмовити в задоволенні подання державного виконавця Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника Тимошишина Василя Васильовича від 24.04.2025 вих. №70054918/15/55157 (вх.№7008/25 від 18.04.2025).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів у порядку, передбаченому ст.ст.256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 06.05.2025.
Суддя Неверовська Л. М.