ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
22 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/97/25
За позовом Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Альс Компані», с. Тарнівці Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 110 086 196,29 грн заборгованості за поставлений товар,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Мацнєва О.В.
представники:
Позивача (в режимі відеоконференції) -
Відповідача - не з'явився
Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Альс Компані», с. Тарнівці Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 110 086 196,29 грн заборгованості за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2025 відкрито провадження у справі №907/97/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2025. Явка уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнана судом на власний розсуд. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/97/25 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 03.04.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Ухвалою суду від 03.04.2025 судове засідання у справі відкладено на 22.04.2025.
Поданим через підсистему “Електронний суд» клопотанням б/н від 22.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3822/25 від 22.04.2025) представник позивача просить розгляд справи здійснити за його відсутності; заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача через підсистему “Електронний суд» подав клопотання б/н від 22.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3823/25 від 22.04.2025), за змістом якого просить внести його дані до додаткових відомостей про учасника справи з метою ознайомлення з матеріалами останньої та відкласти судове засідання, призначене на 22.04.2025, на іншу дату у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі.
У даному контексті суд зазначає, що згідно поданої представником відповідача - адвокатом Рокітянським В.В. заяви про вступ у справу як представника б/н від 03.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3181/25 від 03.04.2025), останньому було надано доступ до матеріалів справи №907/97/25 в електронному вигляді 03.04.2025. При цьому, ухвалою суду від 03.04.2025 судове засідання відкладалось за заявою представника відповідача у зв'язку з його зайнятістю в інших судових процесах та для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами даної справи.
Що ж стосується поданого представником відповідача клопотання в частині відкладення розгляду справи на інший термін, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.
Згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки.
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі №910/12842/17, від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, від 07.07.2022 у справі №918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У даному контексті суд звертає увагу на те, що представник відповідача не зазначив об'єктивної неможливості проведення судового засідання, призначеного на 22.04.2025, без його участі.
Що ж стосується наведених представником відповідача обставин в обґрунтування причин його неявки в судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.
При цьому, суд звертає увагу представника відповідача на те, що розгляд справ в інших судах не може мати привілеїв та переваг по відношенню до розгляду справи №907/97/25 в Господарському суді Закарпатської області.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 03.04.2025 явка учасників справи в судове засідання 22.04.2025 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи в судове засідання, у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, і наданих суду документальних доказів достатньо для вирішення спору по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами Договорів №1/31 від 26.05.2023 та №2/30 від 26.05.2023 (зі змінами до них) у частині взятих на себе договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 110 086 196,29 грн.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання суду відзиву на позов у порядку ст. 165 ГПК України, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з'явився. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд»), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
26.05.2023 між Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів» (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альс Компані» (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір №1/31 (далі - Договір №1/31), пунктом 1.1. якого встановлено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (далі - товар) шляхом передачі скретч-карток на отримання палива, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його ціну на умовах цього Договору.
№Найменування товаруОдиниця виміруКількістьЦіна без урахування ПДВ, грн/літрСума без ПДВ, грн
1ДизпаливоЛітр1 060 00041,2243 693 200
2Бензин А-95Літр274 20041,2211 302 524
Усього без ПДВ:54 995 724
ПДВ 7%:3 849 700,68
Усього з ПДВ:58 845 424,68
Ціна цього Договору становить: 58 845 424,68 грн, у тому числі ПДВ 7% (п. 3.1. Договору №1/31).
Відповідно до п. 4.1. Договору №1/31, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на підставі рахунку-фактури на реквізити постачальника 180 календарних днів після передачі товару. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на товар, або в будь-якій формі розрахунку, що не суперечить діючому законодавству України. Умови оплати по узгодженню сторін можуть бути змінені, що оформляється відповідною додатковою угодою (п. 4.2., 4.3. Договору №1/31).
Згідно з п. 5.1. - 5.3. Договору №1/31, приймання-передача товару здійснюється згідно встановлених нормативів та чинного законодавства України. Факт приймання-передачі товару підтверджується належним чином оформленими і підписаними сторонами видатковими накладними і/або актами приймання-передачі. Постачальник протягом 14 банківських днів з дати отримання письмової заявки передає покупцю довірчі документи (скретч-картки) на отримання товару, відповідної кількості та номіналу, що зазначається у Специфікації та/або видатковій накладній або актами приймання-передачі.
За змістом підп. 6.1.1. п. 6.1., підп. 6.4.1. п. 6.4. Договору №1/31, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар, а постачальник, у свою чергу, має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Пунктами 10.1., 10.2. Договору №1/31 передбачено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору та діє до 31.12.2023.
29.01.2024 сторонами укладено Додаткову угоду б/н про внесення змін до Договору №1/31 від 26.05.2023, згідно з якою п. 4.1. та 10.2. останнього викладено в наступній редакції: “4.1. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на підставі рахунку-фактури на реквізити постачальника до 31 грудня 2024 року включно. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника»; “10.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору та діє по 31 грудня 2024 року».
На виконання умов Договору №1/31 від 26.05.2023 позивачем було поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар (нафтопродукти) сукупною вартістю 58 845 424,68 грн, свідченням чого є підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання - передачі товару №1 від 31.05.2023 по Договору №1/31 від 26.05.2023 на суму 58 845 424,68 грн.
Між Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів» (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альс Компані» (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір №2/30 від 26.05.2023 (далі - Договір №2/30), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (далі - товар) шляхом передачі скретч-карток на отримання палива, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його ціну на умовах цього Договору.
№Найменування товаруОдиниця виміруКількістьЦіна без урахування ПДВ, грн/літрСума без ПДВ, грн
1ДизпаливоЛітр1 161 78041,2247 888 571,60
Усього без ПДВ:47 888 571,60
ПДВ 7%:3 352 200,01
Усього з ПДВ:51 240 771,61
Згідно з п. 3.1. Договору №2/30, ціна цього Договору становить: 51 240 771,61 грн, у тому числі ПДВ 7%.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору №2/30 визначено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на підставі рахунку-фактури на реквізити постачальника 180 календарних днів після передачі товару. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника на товар, або в будь-якій формі розрахунку, що не суперечить діючому законодавству України.
Умови оплати по узгодженню сторін можуть бути змінені, що оформляється відповідною додатковою угодою (п. 4.3. Договору №2/30).
За умовами п. 5.1. - 5.3. Договору №2/30, приймання-передача товару здійснюється згідно встановлених нормативів та чинного законодавства України. Факт приймання-передачі товару підтверджується належним чином оформленими і підписаними сторонами видатковими накладними і/або актами приймання-передачі. Постачальник протягом 14 банківських днів з дати отримання письмової заявки передає покупцю довірчі документи (скретч-картки) на отримання товару, відповідної кількості та номіналу, що зазначається у Специфікації та/або видатковій накладній або актами приймання-передачі.
Відповідно до підп. 6.1.1. п. 6.1., підп. 6.4.1. п. 6.4. Договору №2/30, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар, а постачальник, у свою чергу, має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
За змістом п. 10.1., 10.2. Договору №2/30 визначено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору та діє до 31.12.2023.
На підставі Додаткової угоди б/н від 29.01.2024 про внесення змін до Договору №2/30 від 26.05.2023 сторони дійшли згоди викласти п. 4.1. та 10.2. останнього в наступній редакції: “4.1. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на підставі рахунку-фактури на реквізити постачальника до 31 грудня 2024 року включно. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару, оплата якої здійснена на інші реквізити. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника»; “10.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору та діє по 31 грудня 2024 року».
На виконання умов Договору №2/30 від 26.05.2023 позивачем було поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар (нафтопродукти) сукупною вартістю 51 240 771,61 грн, свідченням чого є підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання - передачі товару №1 від 31.05.2023 по Договору №2/30 від 26.05.2023 на суму 51 240 771,61 грн.
За матеріалами справи судом встановлено, що в сукупності на виконання умов Договорів №1/31 від 26.05.2023 та №2/30 від 26.05.2023 (зі змінами до них) позивачем було поставлено відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 110 086 196,29 грн.
Невиконання відповідачем умов означених Договорів (із змінами до них) у частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого йому товару, внаслідок чого у ТОВ “Альс Компані» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 110 086 196,29 грн, стало підставою звернення АТ “Запорізький завод феросплавів» до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Таким чином, станом на дату розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі Договорів №1/31 від 26.05.2023 та №2/30 від 26.05.2023 (зі змінами до них) товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 110 086 196,29 грн.
Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надано доказів щодо повної оплати заборгованості за поставлений товар (нафтопродукти) на вищевказану суму.
Враховуючи вищенаведені обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати суду документи в обґрунтування власної позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 110 086 196,29 грн заборгованості за поставлений товар є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 847 840 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альс Компані», вул. Горького, будинок 158 А, с. Тарнівці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89420 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44038646) на користь Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів», вул. Діагональна, будинок 11, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00186542) суму 110 086 196,29 грн (Сто десять мільйонів вісімдесят шість тисяч сто дев'яносто шість гривень 29 коп) заборгованості за поставлений товар, а також 847 840 грн (Вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень) на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів із дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 06.05.2025.
Суддя Л.І. Пригара