майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"28" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/81/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до ОСОБА_1
про стягнення 4200,00 грн
Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 4200,00 грн з яких 2100,00 грн - штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 2100,00 грн - пеня.
Ухвалою від 24.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 24.02.2025 о 10:00.
11.02.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася без вручення копія ухвали суду від 24.01.2025, адресована відповідачу.
13.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи №906/81/25 за відсутності позивача.
Ухвалою від 24.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 26.03.2025.
06.03.2025 та 14.04.2025 до суду разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулися без вручення копії ухвал суду від 24.02.2025 та 02.04.2025, адресовані відповідачу.
Позивач повноважного представника у засідання суду не направив, у клопотанні від 13.02.2025 (а.с.31-32) просив розглядати справу за відсутності позивача.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не прибув, повноважного представника не направив.
Згідно з відповіддю №1059768 від 23.01.2025 з Єдиного демографічного реєстру (а.с.24), адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу, відповідно, за його адресою, згідно даних Єдиного демографічного реєстру, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ.
Водночас судом взято до уваги, що саме адресат наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.
Враховуючи те, що подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком відповідача, та те, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та неявка представників сторін в засідання суду не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно з рішенням Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/3-р/к від 16.01.2020 визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та накладено на відповідача штраф у розмірі 2100,00 грн, який відповідач у встановлений строк не сплатив, що стало підставою для нарахування на підставі ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пені за прострочення сплати штрафу за період з 07.04.2020 по 12.06.2020 у розмірі 2100,00 грн, у зв'язку з несплатою яких відповідачем позивач звернувся з цим позовом до суду.
Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
Також суд враховує, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за його рішенням, про що до реєстру внесено відповідний запис від 26.04.2021 (а.с.22).
Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За приписами ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
З огляду на те, що зобов'язання у відповідача за цим позовом, пов'язані з його підприємницькою діяльністю, тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2020 Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №63/3-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів" (а.с.10-14), відповідно до якого, зокрема:
- визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ПНТ Львів" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо узгодження своєї поведінки під час участі у процедурі електронних торгів на закупівлю "ДК 21:2015:55520000-1 Кейтерингові послуги (Послуги з організації харчування)" (ідентифікатор тендера: UA-2019-04-22-001543-b), що проводилось у 2019 році Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради "Львівський регіональний фтизіопульманологічний клінічний лікувально-діагностичний центр", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів;
- на підставі ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 2100,00 грн.
Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; припинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Законом України "Про захист економічної конкуренції" регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.
Пунктом 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є антиконкурентні узгоджені дії.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
За статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.1 ст.52, абз. 1 ч.2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті. За порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи, разом із супровідним листом №63-02/254 від 23.01.2020 відповідачу була надіслана копія рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/3-р/к від 16.01.2020.
Вказані документи отримано відповідачем 05.02.2020, про що свідчить трекінг поштових відправлень Укрпошти (а.с.15-16).
За ч.2 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
При цьому відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
У матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем вказаного рішення до господарського суду та його скасування, тому воно є чинним на час прийняття рішення у даній справі і обов'язковим до виконання відповідачем.
З огляду на ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідач, отримавши 05.02.2020 вказане рішення зобов'язаний був сплатити штраф у двомісячний строк, тобто до 06.04.2020.
Згідно з ч.8 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем штрафу у розмірі 2100,00 грн та надіслання позивачу документів, що підтверджують таку сплату.
Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 2100,00 грн пені, позивач визначив період її нарахування - з 07.02.2020 по 12.06.2020 (а.с.3).
Таким чином, загальна кількість днів прострочення сплати штрафу відповідачем становить 67 днів прострочення. Сума пені за один день прострочення сплати штрафу складає 31,50 грн, а тому за 67 днів прострочення сплати штрафу загальна сума пені становить 2110,50 грн.
Оскільки за ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2100,00 грн.
Доказів сплати відповідачем пені у розмірі 2100,00 грн матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 4200,00 грн, з яких: 2100,00 грн пеня та 2100,00 грн штраф.
Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, ід. код 20812013):
- 2100,00 грн штрафу;
- 2100,00 грн пені;
- 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.05.25
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- позивачу - через систему "Електронний суд";
2- відповідачу - рек. з повід.