вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у відкритті провадження у справі
06.05.2025м. ДніпроСправа№ 904/2015/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Колісник І.І., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1 , м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", с. Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області
про стягнення 155 102,36 грн,
ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" заборгованості в сумі 155102,36 грн, з яких: 146458,26 грн - основний борг, 2418,88 грн - пеня, 1982,67 грн - 3% річних, 4242,55 грн - інфляційні втрати.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн та на професійну правничу допомогу орієнтовно в сумі 15000,00 грн позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати транспортних послуг, наданих йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Греін-Трейд" у період з червня по липень 2024 року згідно з договором № ТП-240-В від 26.09.2023 на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Право на звернення до суду позивач вмотивовує договором відступлення права вимоги від 24.12.2024, укладеним ним як новим кредитором із Товариством з обмеженою відповідальністю "Греін-Трейд" як первісним кредитором, за умовами якого позивач набув право вимоги стягнення з відповідача заборгованості за договором № ТП-240-В від 26.09.2023 на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Ухвалою суду від 30.04.2025 позов залишено без руху. Позивачу було запропоновано протягом 7-ми календарних днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: письмових пояснень з відповідним обгрунтуванням належності спору (з урахуванням його суб'єктного складу) до господарської юрисдикції; уточненої позовної заяви в частині статусу позивача (в разі необхідності).
Від позивача 05.05.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає про те, що суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Також позивач указує на те, що за матеріалами справи спір виник з правовідносин при виконанні договору № ТП-240-В на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного 26.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Греін-Трейд" (перевізник) в особі ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (замовник).
Вимоги позивача не стосуються прав і обов'язків фізичних осіб, оскільки спірні правовідносини виникли при виконанні договору, укладеного між юридичними особами та для здійснення господарської діяльності, що з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу відноситься до юрисдикції господарських судів.
Тож з рахуванням суб'єктного складу правовідносин, предмета спору та характеру спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності позивач вважає, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Тому, на його думку, позов підсудний Господарському суду Дніпропетровської області.
Позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з наступних підстав.
За змістом частини третьої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" систему судоустрою складають: місцеві суди; апеляційні суди; Верховний Суд.
Відповідно до статті 21 цього Закону видами місцевих судів є місцеві загальні суди, місцеві господарські суди та місцеві адміністративні суди.
Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб'єктна юрисдикція цивільних, господарських та адміністративних судів, - це стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 20 Господарського процесуального кодексу України, стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з частинами першою, третьою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Частиною другою статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Місцеві господарські суди розглядають спори, які виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності між сторонами, які є юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, державними органами, органами місцевого самоврядування, а також фізичними особами, які не є підприємцями але у випадках, якщо справа за їхньої участі віднесена законом до юрисдикції господарського суду.
Предмет спору між заявником позову і визначеним ним відповідачем не відноситься до переліку спорів, зазначених у статті 20 ГПК України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України договір відступлення права вимоги від 24.12.2024, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, є правочином щодо заміни кредитора у зобов'язанні й не належить до правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язання, які підпадають під правове регулювання норм глави 49 Цивільного кодексу України.
Відтак поданий позивачем позов не підлягає розгляду господарськими судами. Заявнику позову за вирішенням спору необхідно звернутися до місцевого загального суду.
За загальним правилом, передбаченим частиною другою статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 175, 232 - 235 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі.
2. Роз'яснити заявнику про право звернутися із заявленим позовом для вирішення спору до місцевого загального суду за визначеною законом територіальною підсудністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 06.05.2025 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Суддя І.І. Колісник