вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.05.2025м. ДніпроСправа № 904/871/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛДКЕМ", 04128, м.Київ, вул.Мрії, буд.19, оф.43, код ЄДРПОУ 43482382
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТУС АВТО", 49022, м.Дніпро, вул.Люблянська, буд.12, код ЄДРПОУ 40492288
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОРЛДКЕМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТУС АВТО" заборгованості за договором № 01/0723 від 04.07.2023 року у розмірі 531 132,00грн, пені у розмірі 42 947,42грн, 3 % річних у розмірі 4 714,71грн та інфляційних втрат у розмірі 24 254,24грн.
Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 справу № 904/871/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд з'ясував, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 була направлена відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням.
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025, направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою».
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
04.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОРЛДКЕМ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОТУС АВТО" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 01/0723 (а.с.9-10).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та товаросупроводжувальних документів, що являють собою невід'ємну частину цього договору, - продукти хімічної промисловості (надалі - товар), якість, кількість, строки поставки, умови оплати та ціна яких визначена цим договором, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього.
Вартість товару договірна і визначається у видаткових накладних, які підписуються на кожну окрему партію товару (пункт 2.1. договору).
Загальна вартість даного договору складає суму всіх підписаних видаткових накладних (пункт 2.2. договору).
Ціна кожної партії товару визначена у відповідних рахунках-фактурах (пункт 3.1. договору).
Розрахунки за товар, що поставляється згідно умов цього договору, покупець проводить шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до виставлених рахунків-фактур (пункт 3.2. договору).
Умови оплати: передоплата в розмірі 100 (сто) % від вартості товару. Моментом здійснення оплати є момент зарахування грошових коштів в оплату товару на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.3. договору).
При перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, покупець зобов'язується вказувати в платіжних дорученнях номер цього договору (пункт 3.4. договору).
Одиниця виміру кількості товару - кілограми (кг) (пункт 4.1. договору).
Кількість кожної партії товару, що поставляється, повинна відповідати кількості, зазначеній в товаросупроводжувальних документах та видаткових накладних (пункт 4.2. договору).
Умови поставки визначаються у відповідних рахунках-фактурах і видаткових накладних. Можливі умови поставки: самовивіз зі складу постачальника, доставка на склад покупця, доставка на склад транспортної компанії (пункт 5.1. договору).
Постачальник повинен оформити всі необхідні товаросупроводжувальні документи на відвантажений товар та передати їх представнику покупця, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості (копію), інші документи за домовленістю сторін (пункт 5.2. договору).
Покупець зобов'язаний оформити та передати постачальнику оригінал довіреності на отримання товару та оригінал видаткової накладної з підписом покупця протягом 7 (семи) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної на товар (пункт 5.3. договору).
У разі невиконання покупцем умов оплати, що зазначені в даному договору, постачальник має право відмовитись від поставки товару (пункт 5.4. договору).
Згідно пункту 6.1. договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем в момент фактичної передачі його покупцю і підписання покупцем відповідних товаротранспортних документів. Перехід права власності на товар відбувається наступним чином:
6.1.1. В разі придбання товару на умовах «самовивіз зі складу постачальника» - в момент завантаження товару на транспортний засіб покупця на території складу постачальника. Під транспортним засобом покупця розуміється транспортний засіб, який належить покупцю або який надає послуги перевезення на підставі договору перевезення, укладеного покупцем.
6.1.2. В разі придбання товару на умовах «доставка на склад покупця або доставка на склад транспортної компанії» - в момент вивантаження товару на складі покупця, або в момент вивантаження на складі транспортної компанії. Під складом покупця розуміється територія, що належить покупцю, або територія, що використовується покупцем на підставі договорів, укладених покупцем. Під складом транспортної компанії розуміється територія, що належить транспортній компанії, або територія, що використовується транспортною компанією на підставі договорів, укладених транспортною компанією, на якій матеріальну відповідальність на збереження товару несе транспортна компанія.
Покупець в момент фактичного приймання товару зобов'язаний перевірити відповідність фактичної кількості та номенклатури товару видатковій накладній. У випадку розбіжностей покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника і не приймати товар (пункт 6.2. договору).
Претензії по фактичній кількості та номенклатурі поставленого товару мають бути пред'явлені покупцем при прийманні товару, але не пізніше 1 (одного) календарного дня з дати оформлення видаткової накладної (пункт 6.3. договору).
Сторони відповідають за невиконання, неналежне та/або передбачених даним договором та законодавством України (пункт 7.1. договору).
За порушення строків оплати за товар за цим договором, постачальник сплачує покупцю на його вимогу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 7.2. договору).
За порушення строків оплати за товар за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення по день фактичної оплати (пункт 7.3. договору).
Постачальник звільняється від відповідальності за цим договором у разі порушення покупцем термінів оплати (пункт 7.4. договору).
Сплата пені та штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за даним договором (пункт 7.5. договору).
Цей договір вступає в силу з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь- якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у разі якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору письмово не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік. без обмеження кількості разів такої пролонгації (пункт 10.1 договору).
Сторони договору мають право на припинення дії договору в односторонньому порядку. Сторона, яка прийняла рішення про розірвання договору та визначила дату припинення дії договору, повинна у письмовій формі повідомити другу сторону про припинення дії договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення договору. Договір вважається таким, що припинив дію на 31 (тридцять перший) календарний день з моменту отримання іншою стороною такого повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення (пункт 10.2. договору).
Дострокове розірвання договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що діяли на момент розірвання (пункт 10.3. договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявлених до стягнення основної заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОРЛДКЕМ" поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "МОТУС АВТО" на загальну суму 531 132,00грн, що підтверджується видатковою накладною № 351 від 11.11.2024 та товарно-транспортною накладною № 351 від 11.11.2024 (а.с.11, 13).
11.11.2024 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 366 у розмірі 531 132,00грн (а.с.12).
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором поставки № 01/0723 від 04.07.2023 складає 531 132,00грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Щодо стягнення пені у розмірі 42 947,42грн за період з 12.11.2024 по 27.02.2025, 3 % річних у розмірі 4 714,71грн за період з 12.11.2024 по 27.02.2025 та інфляційних втрат у розмірі 24 254,24грн за період з листопада 2024 по січень 2025.
Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).
Згідно пункту 7.3. договору за порушення строків оплати за товар за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення по день фактичної оплати (пункт 7.3. договору).
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього пені за період з 12.11.2024 по 27.02.2025, 3 % річних за період з 12.11.24 по 27.02.2025 та інфляційних втрат за період з листопада 2024 по січень 2025 заявлено позивачем обґрунтовано.
Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 01/0723 від 04.07.2023 у розмірі 531 132,00грн, пені у розмірі 42 947,42грн за період з 12.11.2024 по 27.02.2025, 3 % річних у розмірі 4 714,71грн за період з 12.11.2024 по 27.02.2025 та інфляційних втрат у розмірі 24 254,24грн за період з листопада 2024 по січень 2025.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (603 048,37грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7 236,58грн.
За подання позовної заяви через систему “Електронний суд» позивач сплатив судовий збір у розмірі 7 236,60грн, про що свідчить платіжна інструкція № 118 від 28.02.2025.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 7 236,58грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛДКЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТУС АВТО" про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТУС АВТО", 49022, м.Дніпро, вул.Люблянська, буд.12, код ЄДРПОУ 40492288 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛДКЕМ", 04128, м.Київ, вул.Мрії, буд.19, оф.43, код ЄДРПОУ 43482382 заборгованість за договором поставки № 01/0723 від 04.07.2023 у розмірі 531 132,00грн (п'ятсот тридцять одна тисяча сто тридцять дві гривні 00 копійок), пеню у розмірі 42 947,42грн (сорок дві тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 42 копійки), 3 % річних у розмірі 4 714,71грн (чотири тисячі сімсот чотирнадцять гривень 71 копійка), інфляційні втрати у розмірі 24 254,24грн (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири гривні 24 копійки) та судовий збір у розмірі 7 236,58грн (сім тисяч двісті тридцять шість гривень 58 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 06.05.2025
Суддя О.В. Перова