79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" квітня 2025 р. Справа №914/2212/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака,
секретар судового засідання В.Б. Лагутін,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» за вих. № 4/03/25 від 11.03.2025 (вх. № 01-05/690/25 від 13.03.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2025 (повний текст рішення складено 03.03.2025, м. Львів, суддя О.Ф. Стороженко)
у справі № 914/2212/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерській дім «Вацак», м. Могилів-Подільський Вінницької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області
про стягнення грошових коштів у сумі 763 140,94 грн,
за участю представників:
від позивача: Гриньков Є.В.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерській дім «Вацак» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення грошових коштів у сумі 763 140,94 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання (з оплати вартості товарів, поставлених упродовж квітня-жовтня місяців 2023 року), передбаченого умовами Договору №201222/03П від 20.12.2022.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.02.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерській дім «Вацак» борг у сумі 763140, 94 грн та витрати на судовий збір у сумі 11447, 11грн.
Судом першої інстанції встановлено з матеріалів справи, що 20.12.2022 сторонами укладено Договір №201222/03П, згідно з умовами якого позивач, упродовж квітня-жовтня місяців 2023 року, здійснив поставку відповідачу обумовлених товарів (визначених Додатком №1 до Договору), що підтверджується двосторонніми Видатковими накладними за вказаний період (передбаченими умовами п.3.9 Договору).
Згідно з умовами п.6.6 Договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату вартості поставлених товарів у 45-денний строк, проте грошове зобов'язання виконав лише частково і сума боргу складає 763 140, 94грн.
Відтак, місцевий суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 763 140,94грн повністю обґрунтована, що зумовлює наявність підстав для її задоволення.
Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за вих. № 4/03/25 від 11.03.2025 (вх. № 01-05/690/25 від 13.03.2025) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2025 року по справі №914/2212/24. Ухвалити нове рішення враховуючи доводи апеляційної скарги.
Апелянт з розміром заявленого до стягнення боргу не погоджується, оскільки як позивач сам і підтверджував в позовній заяві - між сторонами проводилися постійні розрахунки. Таким чином, на переконання скаржника, остаточним документом, яким сторони мали б зафіксувати розрахункові операції між собою, та остаточний розмір заборгованості - мав бути Акт звірки розрахунків. Такого документу між сторонами складено не було, позивач відповідних заходів для його підписання не вживав.
Окрім того апелянт вказує, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не підлягали задоволенню, тому що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є пропорційним до складності справи, так як за своєю категорією вона не є складною (позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача тільки 763 140,94 грн основного боргу без нарахування будь-яких штрафних санкцій), наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерській дім «Вацак» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/2478/25 від 01.04.2025), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзиви на апеляційну скаргу мотивовані тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 23.04.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 23.04.2025 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання..
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
20.12.2022 між ТОВ «КД «Вацак», в особі директора Твердохліба Валерія Володимировича та ТОВ «Трансмарт СМ» в особі директора Поборончука Сергія Миколайовича було укладено договір поставки № 201222/03П. Вказаний договір містить підписи та відбитки печатки уповноважених представників сторін.
За умовами даного договору, Постачальник зобов'язався поставляти (передавати), а Покупець приймати та оплачувати Товар відповідно до його Замовлення (надалі - «Товар»), на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.2 визначено, що найменування, асортимент, кількість і ціна Товару, що поставляється вказується в Додатку № 1 «Специфікація», який є невід'ємною частиною цього Договору. Також сторони погодили, що згідно даного Договору поставка товарів здійснюється як на склади та роздрібні торгові точки покупця, так і на роздрібні торгові точки Вантажоотримувачів, що визначаються покупцем (п.1.5 Договору).
Пунктом 3.9 Договору визначено, що при отриманні товару покупцем сторони підписують товарно-транспортну та видаткову накладні. При отримання товару вантажоотримувачем, визначеним покупцем та зазначеним у Додатку № 11 до Договору, представником постачальника та вантажоотримувача підписується та затверджується печаткою вантажоотримувача товарно-транспортна накладна та видаткова накладна. Моментом здійснення поставки товару та виникнення зобов'язання покупця по оплаті за поставлений товар є підписання та затвердження печаткою товарно-транспортної накладної та видаткової накладної між постачальником та покупцем або вантажоотримувачем.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов' язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
ТОВ «КД «Вацак» здійснювало поставку Товару в період з квітня 2023 року по жовтень 2023 року, включно.
Факт постачання позивачем Товару до ТОВ «Трансмарт СМ» у вказаний період підтверджується видатковими накладними, які містять підписи уповноважених осіб та відбитки печаток підприємств.
Разом з тим, сторонами щомісяця, упродовж спірного періоду, підписувались Акти звіряння розрахунків, якими підтверджувалась сума боргу відповідача.
Згідно п. 6.1 Договору ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% (п'яти відсотків) від поточної ціни. Постачальник зобов'язаний скерувати Покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 (чотирнадцять) календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в Специфікації, що підписана Сторонами.
У разі збільшення закупівельної ціни Покупець має право відмовитися від подальших закупівель Товару. Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Згідно з умовами п.6.6 Договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату вартості поставлених товарів у 45-денний строк, проте грошове зобов'язання виконав лише частково і сума боргу складає 763 140, 94 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідачем, виходячи з норм статей 509, 526, 530, 610, 612, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, допущено порушення грошового зобов'язання (з оплати вартості поставлених товарів), тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 763 140, 94 грн повністю обґрунтована, що зумовлює наявність підстав для її задоволення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що остаточним документом, яким сторони мали б зафіксувати розрахункові операції між собою, та остаточний розмір заборгованості - мав бути Акт звірки розрахунків, колегія суддів вказує наступне.
Згідно позиції Верховного суду у справі № 910/1389/18 викладеній у постанові від 05.03.2019 акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Позивачем до позовної заяви було додано Акти звіряння, за період 2023 року, кожен з яких був підписаний електронно-цифровими підписами уповноважених осіб як позивача так і відповідача.
Крім того, позивачем надано видаткові накладні, на підтвердження факту постачання товару, які містять підписи уповноважених осіб та відбитки печаток підприємств.
Відтак, відсутність остаточного Акту звірки розрахунків не спростовує наявності заборгованості, оскільки така заборгованість підтверджена наданими позивачем належними доказами.
Доводи апелянта про те, що стягнення витрати на професійну правничу допомогу не підлягали задоволенню, колегією суддів не розглядаються, оскільки у спірному рішенні, судом першої інстанції не вирішувалось питання стягнення витрат на правничу допомогу.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2025 у справі № 914/2212/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмарт СМ» за вих. № 4/03/25 від 11.03.2025 (вх. № 01-05/690/25 від 13.03.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.02.2025 у справі № 914/2212/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак