Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/3848/25
Провадження № 1-кп/644/635/25
05.05.2025
05 травня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного кримінального провадження без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025226210000134 від 26.03.2025, за обвинувальним актом від 30.04.2025 стосовно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець Харківської області с. Пересічне, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні нікого не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
01 травня 2025 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226210000134 від 26.03.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова від 30.04.2025, реєстром матеріалів досудового розслідування та розписками про отримання обвинуваченим копій обвинувального акту та доданих до нього матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 1-5, 6-7, 8, 9).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 05.05.2025 призначено проводити розгляд у кримінальному провадженні № 12025226210000134 від 26.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа № 1 цього кодексу (т. 2 а.с. 15-16).
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
25.03.2025 близько о 16 год 00 хв ОСОБА_2 перебував біля будинку № 12, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Северина Потоцького, де у нього виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - метадон. Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на придбання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого обмежений - метадону, цього ж дня, близько 16 год 10 хв ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку № 12 за адресою: м. Харків, вул. Северина Потоцького, у траві під деревом, побачив наркотичний засіб «метадон», який був у блістері. Блістер з пігулками білого кольору, останній підібрав та поклав до правої кишені вдягнутої на ньому куртки, тим самим незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, та з вказаного часу почав його зберігати при собі для подальшого власного вживання без мети збуту.
25.03.2025 близько 16 год 30 хв ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції, які дотримуючись вимог ст. 2, 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, проводили заходи щодо забезпечення публічної безпеки та порядку, протидії злочинності, виявлення підозрілих осіб на території Індустріального району міста Харкова.
У подальшому, в ході огляду місця події працівниками слідчо-оперативної групи відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області 25.03.2025 у період часу з 18 год 06 хв до 18 год 15 хв, навпроти будинку № 2 по вул. Косарєва в м. Харкові, ОСОБА_2 у присутності понятих, продемонстрував блістер з двома пігулками з надписом «Метадон-ЗН», та в подальшому видав слідчому. Вміст двох пігулок білого кольору у блістері, які, згідно з висновком судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів, за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15.04.2025 (т. 1 а.м.с. 26-29), містять у своєму складі наркотичний засіб - метадон. Метадон відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса метадону, в перерахунку на масу наданої на дослідження речовини, становить 0,0462 грамів (т.1 а.м.с. 28), що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є значним розміром. За приписами положень «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, метадон віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено (таблиця № ІІ, список № 1).
Отже, всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР, Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» від 15 лютого 1995 року
№ 60/95-ВР, ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (т. 2 а.с. 1-5).
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу «Метадон» без мети збуту, суд кваліфікує як кримінальний проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 309 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Суд розглядає обвинувальний акт щодо скоєння кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 2, 3 ст. 381 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Прокурором заявлено клопотання в обвинувальному акті про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою вину, не оспорює встановлені у результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, що підтверджується наданою суду заявою щодо визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 10-11).
Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його письмової заяви, яка складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах обвинуваченого на підставі ордеру серії АХ № 1235707 від 30.04.2025 (т. 2 а.с. 10-11, т. 1 а.м.с. 94-96), на ім'я прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_4 , повідомив, що винуватість у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025226210000134 від 26.03.2025, беззаперечно визнає (т. 2 а.с. 10, т. 1 а.м.с. 99), згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами (т. 2 а.с. 10), а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною (т. 2 а.с. 11). Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_3 , підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченого, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди ОСОБА_2 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності (т. 2 а.с. 11).
За приписами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, складену в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_3 , щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добровільність такої позиції обвинуваченого, тому з урахуванням клопотання прокурора, добровільності та щирості зазначеної вище позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 381, 382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 року (п. 40), суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись - відкрито чи опосередковано - від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 року та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009 року). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993 року, пункт 31).
Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, регламентоване главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження та їх позиція є добровільною.
Отже, враховуючи викладене вище, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025226210000134 від 26.03.2025, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку та діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , має місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, що виразилось у незаконному придбанні та зберіганні без мети збуту наркотичного засобу «Метадону», маса якого становить 0,0462 г, обіг якого обмежено, є доведеною поза розумним сумнівом, знайшла своє підтвердження та доведена доказами, встановленими органом досудового розслідування.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до обвинувального акту від 30.04.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття (т. 2 а.с. 3, т. 1 а.с. 98-99).
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).
Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро покаявся, визнавав свою вину, що вбачається із матеріалів кримінального провадження, адже доведеність вини ґрунтується, зокрема й на зізнавальних показаннях обвинуваченого, що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність, що також підтверджує наявність вищевказаної пом'якшуючої обставини (т. 1 а.с. 72-73, 97-99, т. 2 а.с. 10).
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв'язку з відстрочкою.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, що підтверджується довідкою № 103-27032025/63066 про судимість станом на 01.04.2025 (т. 1 а.с. 75-76), не одружений, на утриманні нікого не має, є працездатним, але офіційно не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується довідками № 1635 від 04.04.2025 та № 2808 від 07.04.2025 відповідно (т. 1 а.с. 80, 82).
При призначенні покарання суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.08.2023 у справі №295/424/21 зазначено, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, відповідно до ст. 12 КК України скоєне ОСОБА_2 , кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 309 КК України кваліфікується, як кримінальний проступок.
Санкцією інкримінованої ОСОБА_2 ч. 1 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
Отже, вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, є працездатним, але не працює, не є інвалідом, суд, враховуючи ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду, в межах санкції ч.1 ст.309 КК України.
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 офіційно ніде не працює, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтвердили наявність у нього доходу, тому, суд дійшов переконання, що призначення покарання у виді штрафу та його виконання обвинуваченим не відповідатиме тяжкості правопорушення, а тому буде явно несправедливим та становитиме особистий надмірний тягар для обвинуваченого. Цей факт додатково свідчить про недоцільність і недієвість призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу, який за своєю сутністю є грошовим стягненням, тоді коли обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має доходу, що фактично унеможливить належне виконання покарання призначене судом.
Судом, також, не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України.
Беручи до уваги викладене вище, суд уважає, що призначення обвинуваченому найменш суворе покарання у вигляді штрафу в мінімальному розмірі не відповідатиме його меті та засобу її досягнення, буде явно несправедливим та непропорційним ступеню тяжкості, зокрема індивідуальному, скоєного кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого, а тому, суд дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_2 покарання межах установленої санкції за ч. 1 ст. 309 КК України, у виді пробаційного нагляду, однак у мінімальному розмірі, строком на 1 (один) рік.
На переконання суду, призначення обвинуваченому саме такого покарання як пробаційного нагляду, яке полягає в обмеженні прав і свобод обвинуваченого, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства буде справедливим, співмірним, необхідним і достатнім для досягнення мети покарання виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.
Розмір пропонованої винагороду викривачу - відсутній.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у межах цього кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №12025226210000134 від 26.03.2025 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його застосування.
На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.
Отже, арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.03.2025 на речові докази скасувати, після набрання вироком законної сили.
Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати на проведення експертизи № СЕ-19/121-25/8154-НЗПРАП від 15.04.2025, що проводилась Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, у розмірі 2 674,20 грн (а.с. 30), суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст. 368 - 371, 373-374, 381-382, 394, 395 КПК України, на підставі ч.1 ст.309 КК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судової експертизи № СЕ-19/121-25/8154-НЗПРАП від 15.04.2025 у сумі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 20 коп (код доходів 24060300, отримувач платежу ГУК Харків обл./МТГ, Харків/24060300, п/рахунок UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ 37874947).
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.03.2025 на речові докази скасувати, після набрання вироком законної сили.
Речовий доказ у кримінальному провадженні №12025226210000134 від 26.03.2025: дві пігулки, що знаходяться у блістері, які було поміщено до полімерного сейф-пакету Експертної служби МВС України № 6063503, що передано на відповідальне зберігання до УЛМТЗ ГУНП в Харківській області - знищити.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.1 ст. 394 України).
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1