Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/3867/25
Провадження № 1-кс/644/481/25
05.05.2025
05 травня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
скаржника - ОСОБА_3 ,
представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова матеріали скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Індустріального районного суду м. Харкова перебуває на розгляді скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області від 30.04.2025 про відмову у задоволенні клопотання про проведення одночасного допиту його за участю свідків у кримінальному провадженні та зобов'язання вчинити певні дії
У судовому засіданні до початку судового розгляду за скаргою ОСОБА_3 , під час з'ясування слідчим суддею питання чи знає скаржник свої права та обов'язки, чи є необхідність у роз'яснені їх окремих положень, ОСОБА_3 пояснив, що не розуміє української мови, та підтримав заявлену у клопотанні вимогу про залучення до участі в судовому розгляді перекладача з української на російську мови за рахунок державних коштів.
Слідчий у судове засідання не прибув, надав до суду заперечення на скаргу ОСОБА_3 , в яких заперечував проти задоволення вимоги про залучення до участі в судовому розгляді перекладача з української мови на російську мову за рахунок державних коштів, оскільки скаржник народився у місті Бобринець Кіровоградської області, весь час проживає в Україні, є громадянином України, крім того на підтвердження розуміння ОСОБА_3 державної мови надає клопотання ОСОБА_3 від 14.11.2024 (а.с. 17), заяву скаржника написано власноруч ОСОБА_3 від 12.11.2024 (а.с. 18) та вказує, що за час досудового розслідування він жодного разу не зазначав, що не розуміє українську мову, не може нею спілкуватись та потребує послуг перекладача.
02 травня 2025 року на електронну пошту суду надійшла заява від представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого в межах кримінального провадження за № 12024226210000093 від 15.03.202, на підставі доручення № 005-270003300 від 29.04.2025, про проведення судового провадження за участі представник скаржника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з власних технічних засобів.
Адвокат ОСОБА_4 , який забезпечує останньому право на захист у кримінальному провадженні № 12024226210000093 від 15.03.202, який фактично був підключений на дистанційному зв'язку у судовому засіданні 05 травня 2025 року, заразом питання щодо прийняття його участі в режимі відеоконференції поза межами суду з власних технічних засобів вирішено не було, оскільки під час з'ясування слідчим суддею питання чи знає скаржник свої права та обов'язки, чи є необхідність у роз'яснені їх окремих положень, ОСОБА_3 пояснив, що не розуміє української мови, та підтримав заявлену у клопотанні вимогу про залучення до участі в судовому розгляді перекладача з української на російську мови за рахунок державних коштів.
Заслухавши клопотання ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що клопотання про залучення перекладача задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 29 КПК України слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом
Відповідно до ч. 1 ст. 68 КПК України в разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Відповідно до ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
За приписами п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Враховуючи зазначене, питання про дотримання вимог ч. 3 ст. 29 КПК України щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «К. проти Франції» від 07 грудня 1983 року зазначив, що Конвенційне право на допомогу перекладача, що міститься в підпункті «е» п. 3 ст. 6 Конвенції перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
Розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника.
Для констатації факту порушення права особи на захист, через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача, установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом». При цьому чинниками для з'ясування розуміння особою вказаних обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3) рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_3 народився у м. Бобринець Кіровоградської області, є громадянином України, мешкає в Україні, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області 30.12.2006 (а.с. 33-34).
ОСОБА_3 звернувся до суду з цією письмовою скаргою (а.с. 1), у якій зрозуміло виклав свої вимоги українською мовою, посилаючись на норми чинного законодавства України, як і зрозуміло висловив свою незгоду з діями чи бездіяльністю відповідних посадових осіб на дії вчинені попередньо під час досудового слідства, з вказівкою на окремі процесуальні документи, які на думку ОСОБА_3 складені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема: відмова у задоволенні клопотання про одночасний допит його зі свідками у кримінальному провадженні.
Як убачається з даних Автоматизованої системи документообігу суду, ОСОБА_3 неодноразово звертався до Індустріального районного суду м. Харкова з заявами та скаргами, та брав участь у судових засіданнях без участі перекладача.
Згідно з ч. 1 ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Суд звертає увагу на власноручне подання до суду заяв, клопотань, зауважень, як українською мовою так і російською, а також те, що скаржник у судовому засіданні дає відповіді на поставлені йому українською мовою питання, надає пояснення і зауваження в судовому засіданні на українській та російській мові, у зв'язку з чим, суд дійшов переконання про розуміння ОСОБА_3 української мови, а також володіння українською та російською мовою, що свідчить про відсутність підстав обов'язкового залучення відповідного перекладача з української мови на російську мову, що узгоджується з практикою, викладеною у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду № 672/1599/17 від 20.08.2019 (провадження №51-435км19).
Вирішуючи клопотання про залучення перекладача суд бере до уваги, що судовий розгляд здійснюється державною - українською мовою. Скаржник ОСОБА_3 в судовому засіданні користується своїм правом на дачу пояснень тою мовою, якою він бажає - російською. Самостійно забезпечити участь перекладача не бажає. У ході судового розгляду суд пересвідчився, що скаржник ОСОБА_3 належно розуміє українську мову, посилається на ті чи інші положення кримінального процесуального законодавства, розуміє зміст оскарженого рішення слідчого судді та зміст документів правоохоронного органу, дії чи бездіяльність якого оскаржує, подав скаргу складену українською мовою.
Отже, суд дійшов висновку, що необхідність в залученні перекладача відсутня. Керуючись ст. 68, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення йому перекладача з української на російську мовуза рахунок державних коштів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1