05 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 675/61/25
Провадження № 11-кп/820/388/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відео конференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Суд мотивував своє рішення тим, що відсутні достатні ознаки, які вказували б на виправлення засудженого. При цьому враховано, що за період відбування покарання ОСОБА_7 тричі заохочувався, мав 2 стягнення, при цьому, притягувався 22.01.2021 року за порушення режиму відбування покарання у виді поміщення в карцер строком на 10 діб.
Як вважає суд, тільки намагання засудженого ОСОБА_7 переконати, що він став на шлях виправлення та повністю усвідомив тяжкість вчиненого діяння, не може бути підставою для застосування щодо засудженого пільги - заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Узагальнені доводи апеляційної скарги обвинуваченого.
Засуджений ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нову, якою задовольнити його подання про заміну покарання або його невідбутої частини більш м'яким.
Свої вимоги аргументує тим, що судом першої інстанції при оцінці позитивних сторін виправлення не враховано факти участі засудженого з 2012 року в програмі «Творчості» та психологічних програмах. ОСОБА_7 має три заохочення та подяку від патріарха ТЦК за його роботи, підтримує родинні зв'язки, з 08.09.2016 року займається суспільно - корисною працею по благоустрою колонії, переведений до багатомісних камер, а з квітня 2023 року працевлаштований по цивільно-правовому договору.
Засуджений також зауважує, що всі порушення (стягнення), які були накладені на нього, погашені в установленому законом порядку, а відтак, він з урахуванням норм діючого законодавства, вважається таким, що не допускав порушень та не притягався до дисциплінарної відповідальності.
Зазначає ОСОБА_7 і про визнання ним вини та усвідомлення протиправного характеру вчиненого діяння.
Узагальнені доводи учасників апеляційного перегляду провадження.
Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін.
Вислухавши доповідача, учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали провадження у межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходив суд при винесенні ухвали з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 407 ч. 1 п. 3 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Наведених вимог суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні клопотання засудженогоОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, місцевий суд своє рішення мотивував тим, що відсутні достатні ознаки, які вказували б на виправлення засудженого.
У відповідності до положень ст.154 ч.ч.3, 12, 13 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до ст.ст. 81,82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.
Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації.
Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення.
Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м'яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м'якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.
Відповідно до абзацу третього пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади'наказом Міністерства юстиції України №294/5 від 19.01.2023, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2023 року за № 116/39172 затверджено «Порядок визначення ступеня виправлення засудженого».
Цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до статей81,82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого.
Необхідною умовою застосування положень статті 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», судам, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 17.10.2003 року за ст. 93 п. і КК України (1960 р.), ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п. п. 4, 6, 8, 12, 13, 70 КК України (2001 р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Колегії суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 26.10.2004 року вирок Апеляційного суду Донецької області від 17.10.2003 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін. Строк відбуття покарання ухвалено рахувати ОСОБА_7 з 01.05.2003 року.
На даний час ОСОБА_7 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».
Судом першої інстанції також встановлено, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_7 формально набув право на застосування до нього ст. 82 КК України.
Із характеристик на засудженого ОСОБА_7 від 10.03.2025 року та 27.03.2025 року, наданих адміністрацією Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» вбачається, що соціальні зв'язки засудженим підтримуються, він не усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення для потерпілої особи. Засуджений не вчиняв порушень протягом останніх півроку. Під час відбування покарання втягував співробітника установи в позаслужбові стосунки. Також він має позитивні плани на майбутнє, але не розуміє яким чином їх втілити. На профілактичному обліку не перебуває, виконавчі листи в установу не надходили. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький. Ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній. (а.с.53-54, 63-64).
Із змісту довідки про заохочення та стягнення слідує, що ОСОБА_7 мав два стягнення у вигляді суворої догани та двічі заохочувався подяками (а.с.99).
З матеріалів провадження вбачається, що відповідно до даних висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 , з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Загальна кількість балів засудженого становить 58.
Згідно з даних психологічної характеристики від 06.03.2025 року ОСОБА_7 характеризується як напружений, турбується через найменші образи, емоційно нестійкий, швидко гнівається та часто зациклюється на дрібницях, зазвичай є ініціатором конфліктних ситуацій (а.с.55).
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність достатніх ознак, які б вказували на виправлення засудженого та обґрунтовано відмовив ОСОБА_7 у задоволенні його клопотання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду.
На думку колегії суддів заміна засудженому ОСОБА_7 не відбутої частини покарання більш м'яким, навіть з урахуванням доводів, які зазначені в апеляційній скарзі засудженого є передчасною.
Посилання ОСОБА_7 на те, що судом першої інстанції при оцінці позитивних сторін виправлення не враховано факти участі засудженого в програмі «Творчості», психологічних програмах, наявності трьох заохочень та подяки від патріарха ТЦК, його працевлаштування, апеляційний суд відхиляє, оскільки хоча наведені засудженим обставини, дійсно, свідчать проте, що у його поведінці мають місце позитивні тенденції у виправленні, однак, такі обставини не можуть бути безумовною підставою для задоволення клопотання ОСОБА_7 . При цьому головною передумовою для застосування до особи більш м'якого покарання - є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.
Більше того, згідно витягу із протоколу засідання комісії ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» №11 від 27.03.2025 року, наявному в матеріалах провадження, засудженому ОСОБА_7 відмовлено в направленні матеріалів в суд, щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк на підставі ст.82 ч.5 України, як такому, що не став на шлях виправлення (а.с.62).
Отже, із матеріалів провадження вбачається, що на даний час не досягнуто виправного та превентивного впливу на засудженого, що є основними цілями застосування до особи покарання, та змін його особи, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття. Разом з тим, поведінка засудженого, яка вказує на його виправлення, має бути стабільною в ході всього строку відбування покарання.
Аналізуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання засудженого повністю дотримався вимог кримінального закону та розділу 8 КПК України, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого.
Отже, незважаючи на доводи апеляційної скарги засудженого, призначене ОСОБА_7 за вироком Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 17.10.2003 року за ст. 93 п. і КК України (1960 р.), ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п. п. 4, 6, 8, 12, 13, 70 КК України (2001 р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, не може бути визнане таким, що не відповідає вимогам Конституції та законам України, а також практиці Європейського суду з прав людини, а відтак колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог засудженого та заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі із визначеним строком.
Враховуючи наведене, а також те, що заміна не відбутої частини покарання засудженому більш м'яким є правом, а не обов'язком суду, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, а тому апеляційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст.404,405, ст.407 ч.1 п.1,418,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року стосовно засудженого ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3