запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/145/25Головуючий у 1-й інстанції Погрібна О.М.
Єдиний унікальний №332/7460/23Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
25 квітня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 06.12.2023 року о 22 год. 31 хв. у м.Запоріжжі по вул.Демократична біля будинку №127, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «JEEP COMPASS», д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати зазначену постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази керування ним транспортним засобом у зазначений в протоколі день та час. Водночас відеозапис з реєстратору 70Маі є недопустимим доказом та не може бути врахований судом, оскільки не є безперервним та зроблений на невідомий технічний пристрій, відомості про який відсутні в протоколі.
Поліцейським жодним чином не встановлювались наявність у нього ознак сп'яніння, огляд проведено з суттєвими порушеннями вимог Інструкції №1452/735 та Порядку № МОЗ, а отже його результати слід визнати недійсними.
Вважає, що працівники поліції не дотримались вимог діючого законодавства в частині направлення його до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки йому не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я шляхом складання та оголошення (доведення змісту) письмового направлення, внаслідок чого підстави для проведення огляду в закладі охорони здоров'я відсутні.
Його огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я проведений з порушеннями чинного законодавства, відеозаписом підтверджується, що лікарем проведено огляд формально та з порушеннями. Оцінку застосування лікарем - наркологом незапакованого мундштуку для технічного приладу «Драгер» з простроченим строком технічного обслуговування (калібрування) понад 6 місяців, судом не надано.
Разом із цим, перед проведенням огляду на стан сп'яніння лікарем закладу охорони здоров'я взагалі не роз'яснено порядок та процедуру проходження, порядок застосування технічного приладу, його права та обов'язки, наслідки його дій, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, кров тощо.
Водночас, відомості зазначені в акті медичного огляду № 11199 від 06.12.2023 року не відповідають дійсності, оскільки лікарем закладу охорони здоров'я медичний огляд фактично не проводився. Жодні рухові чи мовні реакції не здійснювались, будь-які інші вправи, спрямовані на встановлення стану особи, не застосовувались. Тобто, лікар-нарколог заповнив вказаний бланк акту медичного огляду на власний розсуд, без проведення будь-яких досліджень. Вказані факти грубих порушень з боку лікаря закладу охорони здоров'я підтверджується доданим відеозаписом.
Так, відповідно до п. 25 акту огляду ОСОБА_1 від 06.12.2023 року за №11199, проведеного лікарем-наркологом КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, заключний діагноз (за результатами огляду і тестів) є: «Гостра алкогольна інтоксикація (сп'яніння)». Проте, з відеозапису з портативного реєстратору працівників поліції вбачається, що дослідження зразків сечі проводилось менш ніж 20 секунд та без присутності обстежувальної особи. З вказаного відеозапису не вбачається, чи проводились такі дослідження сечі взагалі. Отже вважає, що вищевказане дослідження зразків проведено в порушення вимог «Порядку відбору від живих осіб зразків біологічного матеріалу, поводження з ними та організації проведення токсикологічних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під, впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакцій» узгодженого Департаментом розвитку медичної допомоги МОЗ України 18.01.2011 року
В акт медичного огляду внесені дані після його складення, оскільки результати аналізу сечі на етанол дописано іншою пастою та іншим почерком, що свідчить про його недійсність.
Наголошує, що є суперечливим рішення КНП «КЗ НПД» ЗОР про утилізацію 11 березня 2024 року контрольного зразку сечі при наявності постанови суду від 20 лютого 2024 року про призначення судово-медичної токсикологічної експертизи в межах терміну зберігання біоматеріалу та свідчить про свідоме знищення вказаного біоматеріалу.
Заслухавши ОСОБА_1 , який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджена даними, що містяться
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №646621 від 06.12.2023 року, згідно з яким водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «JEEP COMPASS», д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився, його копію отримав, засвідчивши своїм підписом;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 06.12.2023 року;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився у зв'язку із відмовою водія;
- у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №11199 від 06.12.2023 року з результатом огляду щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння;
- у акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння - етанол в сечі 1,47‰ (а.с.43-44);
- на диску з відеозаписом події.
З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що 06.12.2023 року працівниками патрульної поліції був зупинений транспортний засіб «JEEP COMPASS», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході спілкування працівників патрульної поліції з водієм ОСОБА_1 у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які були перелічені водієві, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу. На це водій ОСОБА_1 відмовився, проте погодився пройти такий огляд у медичному закладі.
ОСОБА_1 був доставлений для огляду на стан сп'яніння до медичного закладу КНП «ОКЗНПД» ЗОР.
В приміщенні даного закладу при проведенні медичного огляду ОСОБА_1 лікарем були виявлені клінічні ознаки сп'яніння, які відображені в акті медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 06.12.2023 року №11199. При дослідженні видихуваного повітря визначена концентрація алкоголю у кількості 1,14‰. Крім того, при токсикологічному дослідженні сечі на вміст алкоголю методом газової хроматографії визначена наявність етанолу в концентрації 1,47 ‰.
Після проходження огляду у медичному закладі у лікаря-фельдшера був складений висновок №11199, з якого слідує, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, які узгоджуються із обставинами, вказаними в протоколі та долучені до матеріалів справи.
Із доводів апеляційної скарги не вбачається порушення ст.266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та складання висновків щодо результатів його медичного огляду.
Результати медичного огляду, проведеного 06.12.2023 року в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, ОСОБА_1 не спростовані.
Поліцейським ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.268 КУпАП та Конституцією України, після чого було складено протокол, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений.
При цьому ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом.
Доводи апелянта про те, що зафіксований нагрудною камерою поліцейського відеозапис є неналежним доказом, також безпідставні, оскільки застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію". Тому здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом.
Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України "Про Національну поліцію" (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
Використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) передбачено ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них", затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100.
Зміст самого правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису технічних даних, на які впливав би факт сертифікації відеокамери та її специфічні характеристики.
Крім того, відеофіксація здійснювалась поліцейськими з персонального відеореєстратора Motorola Solutions VB400, який є дозволеним технічним засобом.
Сам ОСОБА_1 не заперечує того факту, що події, які зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце.
Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
Наявні в матеріалах справи фрагменти відеозаписів та інші матеріали справи, які узгоджується між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації порушення ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами.
Посилання ОСОБА_1 на невручення йому направлення на огляд до медичного закладу є безпідставними, оскільки виписане працівником поліції направлення на місці зупинки транспортного засобу направлення на огляд водія для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції щодо ОСОБА_1 після проходження медичного огляду особи залишається в медичному закладі. Копія такого направлення долучена до справи про адміністративне правопорушення. Видача особі, яка проходить огляд, копії вищезазначеного направлення діючими нормативно-правовими актами не передбачена.
Апеляційний суд ставиться критично до заперечень апеляційної скарги щодо неправомірного використання «Drager Alcotest 6820» під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Згідно з положеннями п.п.1,3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, у тому числі і «Alcotest Drager 6820», та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Наказом Держлікслужби № 1529 від 29.12.2014 року затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, де в п.43 вказано газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено.
Згідно з п.13 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016 максимальний інтервал між "Сервісним технічним обслуговуванням", "Градуюванням" та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Всім вказаним вимогам «Alcotest Drager 6820» відповідає, його використання здійснювалось із дотриманням вимог щодо повірки (калібрування), що у свою чергу підтверджує правильність результатів вимірювання.
У матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки "Drager "Alcotest 6820", з якої вбачається, що останнє калібрування було 25.01.2023 (а.с.201).
Отже, оскільки останнє калібрування даного приладу "Drager "Alcotest 6820" було проведено 25.01.2023, то станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням (06.12.2023), інтервал калібрування даного приладу не закінчився.
За таких обставин апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо його огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 з простроченим строком технічного обслуговування (калібрування).
Щодо твердження сторони захисту про те, що лабораторне дослідження зразків біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 проводилось менш ніж 20 секунд та без присутності особи, яка обстежується, а саме ОСОБА_1 ; крім того, в акті медичного огляду внесено дані після його складення, оскільки дописано результати аналізу сечі на етанол іншою пастою та іншим почерком, що також свідчить про його недійсність, суд вважає за необхідне зазначити, що жодним з вищенаведених нормативно-правових актів не передбачена присутність особи, у якої відібрали зразки біологічного середовища під час лабораторного дослідження таких зразків.
Крім того, суд враховує, що для проведення лабораторних досліджень для встановлення остаточного діагнозу потрібен певний час і тільки після отримання лікарем достатніх даних для заповнення та складання висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, такий висновок стосовно ОСОБА_1 був складений.
Суд також приймає до уваги, те, що в акті медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 11199 від 06.12.2023 вказано, що поведінка обстеженої особи ( ОСОБА_1 ) млява, загальмована; стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та у власній особистості: орієнтований; вегето-судинні реакції: почервоніння обличчя; зіниці очей - розширені; ністагм при погляді вбік: горизонтальний; рухова сфера: млява; хода: хитання, не стійкий; точні рухи: виконує з помилками; відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: вживання алкоголю, - «нічого»; запах алкоголю з порожнини рота - наявний; час обстеження спеціального технічного засобу: алкотестер АТ 6820 - 1,1%о; висновок за результатами огляду: алкогольне сп'яніння; результат лабораторних досліджень: сеча на етанол, аналіз сечі № 3769, етанол в сечі 1,47%о; заключний діагноз: гостра інтоксикація (сп'яніння) алкоголем.
З листа начальника КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР за №3163 від 12.06.2024 вбачається, що згідно з п.10 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, контрольний зразок сечі ОСОБА_1 , відібраної 06.12.2023 та зберігався в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР у опломбованому та замороженому вигляді при температурі -20 градусів С, у зв'язку із закінченням терміну зберігання 11.03.2024 був утилізований.
25.03.2024 КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР була отримана повторна постанова Заводського районного суду м.Запоріжжя від 21.03.2024 за справою № 332/7460/23 провадження №3/332/198/24 щодо проведення судово-медичної токсикологічної експертизи зразка біологічного матеріалу (сечі) ОСОБА_1 . У зв'язку з закінченням строку зберігання контрольного зразку сечі ОСОБА_1 та його знищенням виконати дану постанову не було можливим, про що листом від 28.03.2024 №1511-н було повідомлено Заводський районний суд м.Запоріжжя (а.с.194-195).
Доводи ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення є також необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до ч.6 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення було вчинено 06.12.2023 року, а адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено судом 23.09.2024 року, тобто в межах строку, передбаченого ст.38 КУпАП.
Апеляційним судом за результатами розгляду справи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладалося, постанова в цій частині не змінювалась і не скасовувалася. Відтак підстави для закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення відсутні.
У зв'язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При накладенні стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП та врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та всі обставини справи.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заявлено відвід головуючому у справі судді Гончару О.С. з тих підстав, що Дєєв А.В., будучи прокурором, підтримував державне обвинувачення у непоодиноких кримінальних провадженнях, за якими суддею Гончаром О.С. ухвалювались рішення. ОСОБА_1 як процесуальний прокурор звертався із клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, за якими суддею Гончаром О.С. також приймались процесуальні рішення. Наприкінці 90-х на початку 2000-х років ОСОБА_1 і ОСОБА_2 працювали в органах прокуратури і мали робочі і позаробочі контакти.
Апеляційним судом даний відвід залишено без розгляду.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні норми, які передбачають відвід (самовідвід) судді. Вказані обставини можуть свідчити не про наявність прогалин у Кодексі України про адміністративні правопорушення щодо врегулювання права на відвід і порядку розгляду заяви про відвід, а про кваліфіковане (свідоме) мовчання законодавця, який враховує короткі строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, нетривалі строки давності притягнення до адміністративної відповідальності, можливість оскарження рішення судді в апеляційному порядку, про що зазначено в ухвалі Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за №3174/1дп/15-18 від 19.10.2018. Питання введення інституту відводу до КУпАП може бути вирішено у ході комплексного оновлення вказаної галузі права.
Відповідно до коментаря до Кодексу суддівської етики (затверджено рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1) зазначено, що зловживання самовідводом не допускається і може потягнути застосування дисциплінарної відповідальності. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Частиною 1 ст. 106 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстави умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ч. 1 ст.6 Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. В даному міжнародному акті жодним чином нічого не зазначено про справи про адміністративні правопорушення.
Рішенням РСУ №75 від 04 листопада 2016 року "Про роз'яснення щодо наявності конфлікту інтересів" зазначено, що якщо при виникненні конфлікту інтересів (рішення Ради суддів України від 12 травня 2016 року № 36) під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено - конфлікт інтересів вважається врегульованим.
Під час апеляційного перегляду даної справи головуючим у справі зазначено про відсутність конфлікту інтересів у справі, оскільки ОСОБА_1 і суддя Гончар О.С. не є родичами чи близькими особами, не мають жодного ступеню спорідненості; прямо чи опосередковано не мають взаємних прав і обов'язків, суддя Гончар О.С. чи близькі йому особи жодним чином не зацікавленні в будь-якому результаті розгляду даної справи, будь-яких позаробочих контактів дані особи не мали і не мають. Перебування ОСОБА_1 на посаді прокурора і наявність випадків підтримання ним державного обвинувачення в кримінальних провадженнях, де суддя Гончар О.С. приймав участь як суддя, не створює конфлікту (реального чи потенційного) інтересів, а відтак жодним чином не унеможливлює участь судді Гончара О.С. в розгляді даного провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Заводського районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 332/7460/23