Дата документу 14.04.2025 Справа № 317/526/22
Єдиний унікальний №317/526/22 Головуючий в 1 інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/570/25 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
14 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 14 лютого 2025 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кушугума, Запорізького району, Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 187 ч. 2 ст. ст. 189 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 травня 2025 року включно, -
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 14 березня 2025 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 травня 2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_6 вчинив умисні кримінальні правопорушення, судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою, а також ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не відпали та обґрунтовують в повній мірі тримання обвинуваченого під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу, визнати необґрунтованою підозру, змінити йому запобіжний захід на нічний домашній арешт, звільнити його з-під варти.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що судом необґрунтовано необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він вже тривалий час перебуває під вартою.
Зазначає, що посилання в оскаржуваній ухвалі на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не є єдиною підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту буде достатнім для запобігання ризиків.
В доповненнях до апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_6 вказує, що судом його було обмежено у поданні доказів, оскаржуване рішення ухвалено незаконним складом суду.
Від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутність.
Повідомлені належним чином захисник та прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явились, з клопотаннями про обов'язкову їх участь у судовому засіданні не звертались.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливими провести розгляд апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 у відсутність сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, ураховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі 10 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
На переконання колегії суддів, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також не зменшився, адже, як слідує із матеріалів провадження, судовий розгляд даного кримінального провадження наразі триває, у зв'язку із чим, може виникнути потреба у повторному допиті судом як потерпілого так і свідків, анкетні даних яких достовірно відомі обвинуваченому, з огляду на місце проживання таких осіб в одному населеному пункті з ОСОБА_6 .
Колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України також продовжує існувати, з огляду на кількість інкримінованих злочинів, які згідно пред'явленого обвинувачення вчинені з умислом та з метою власного збагачення, що в сукупності може свідчити схильність обвинуваченого до вчинення аналогічних злочинів.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та на даний час не зменшились.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлював продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційному суду не надано.
Доводи обвинуваченого щодо постановлення оскаржуваної ухвали незаконним складом суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин.
Водночас, судом першої інстанції при продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено строк дії ухвали в порушення вимог кримінального процесуального законодавства України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Натомість, постановляючи 14 березня 2025 року ухвалу, якою продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 травня 2025 року, судом першої інстанції було перевищено двомісячний строк, який передбачений ч. 3 ст. 331 КПК України.
Виходячи з наведеного, строк оскаржуваної ухвали від 14 березня 2025 року спливає 12 травня 2025 року, у зв'язку з чим, встановлюючи до 13 травня 2025 року строк дії запобіжного заходу, суддя першої інстанції порушив вимоги кримінального процесуального законодавства України щодо обчислення строку дії ухвали, яку постановлено за результатами розгляду питання про продовження ОСОБА_6 строку запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні в частині строку, на який продовжено запобіжний захід.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 14 березня 2025 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 травня 2025 року включно, змінити в частині строку дії запобіжного заходу та вважати, що до ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 12 травня 2025 року включно.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4