Справа № 308/14864/24
Закарпатський апеляційний суд
01.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю секретаря судових засідань Чейпеш С. І., захисника-адвоката Марини В. Г., представника потерпілої - адвоката Логойди В. М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/949/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 067039 від 01.09.2024 та постанови судді від 28.11.2024 вбачається, що 01.09.2024 близько 12 год ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , здійснював фізичне насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, а саме: вдарив рукою в область обличчя свою доньку ОСОБА_3 , яка спільно з ним проживає, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 28.11.2024 скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом безпідставно кваліфіковано його дії за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, в якій саме формі вчинено домашнє насильство. З матеріалів відео фіксації з нагрудних камер поліцейських вбачається, що такі діяли за вказівками його колишньої дружини ОСОБА_4 , з якою у нього існує тривалий цивільно-правовий спір щодо правового режиму спільно нажитого нерухомого майна. Таким чином, всі дії його колишньої дружини та доньки спрямовані на позбавлення його можливості користуватися належною йому часткою у спільному майні подружжя. Сімейно побутовий конфлікт, який першочергово виник між ним та ОСОБА_4 , не містив ознак домашнього насильства по відношенню до потерпілої ОСОБА_3 . До того, ж звертає увагу на те, що вказана ситуація мала одноразовий характер і доказів зворотного матеріали справи не містять. Крім того, викладені у протоколі обставини спростовуються
-2-
наданими ним суду поясненнями, з яких слідує, що в ході сутички з колишньою дружиною остання завдала йому удари нігтями в область очей, продовжуючи наносити удари слідувала за ним з першого на другий поверх. На сходах вона схопила горщик з квіткою та жбурнула горщиком у нього. Від травмування він нічого не бачив. На крик прибігла ОСОБА_3 , в той час він закрив рукою обличчя і намагався відштовхнути ОСОБА_4 і, можливо, випадково, не помітивши, штовхнув її один чи два рази, однак це було не умисно. Ці дії по суті не являлись насильницькими і він, відповідно, діяв у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності. Також вважає, що до показань потерпілої ОСОБА_3 слід віднестись критично, оскільки такі не відповідають дійсності та дані нею з метою оговорити його через неприязні відносини, які склались внаслідок глибокої образи до нього, у зв'язку з тим, що він залишив сім'ю та пішов до іншої жінки. Крім того, показання потерпілої про те, що квітковий вазон розбив саме він не узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_4 , яка повідомила про розбиття вазону саме нею під час сварки. Ці обставини судом першої інстанції до уваги взяті не були. Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що під час конфлікту він систематично вчиняв щодо ОСОБА_3 акти домашнього насильства, завдавав шкоди її здоров'ю чи створював реальну небезпеку заподіяння такої шкоди, причому робив це саме із такою метою. Вважає, що виникла по суті суперечка між колишнім подружжям і разом з тим суперечка, яка виникла між ним та ОСОБА_4 , учасником якої була і ОСОБА_3 , не є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У протоколі всупереч вимог ст. 256 КУпАП відсутні відомості про свідків, зокрема, про ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також у поясненнях ОСОБА_4 не вказано дату коли відбулась подія, а також спосіб нанесення ударів (кулаками, долонями тощо). В протоколі про адміністративне правопорушення при описі суті правопорушення не зазначено адресу місця вчинення адміністративного правопорушення. Рапорт поліцейського без дати цього порушення не усуває, такі уточнення не передбачені нормами КУпАП.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_3 на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися. Останні судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 269 КУпАП. Також приймається думка захисника та представника потерпілої про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Марини В. Г., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника потерпілої - адвоката Логойди В. М., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та наведені доводи в апеляційній скарзі, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
-3-
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За приписами до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності .
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано.
Зі змісту складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 01.09.2024 близько 12 год ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , здійснював фізичне насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, а саме: вдарив рукою в область обличчя свою доньку ОСОБА_3 , яка спільно з ним проживає, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої.
У зв'язку з чим, працівниками поліції 01.09.2024 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 067039, відповідно до якого ОСОБА_1 рекомендовано притягнути до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті інкримінованих обставин вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та доданими до протоколу про адміністративне правопорушення доказами таке діяння не підтверджується.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
-4-
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи дану справу, суд першої інстанції, при прийнятті рішення не врахував вимоги ст. 245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом та прийшов до передчасного та помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у даному адміністративному правопорушенні, при цьому не дотримавшись вимог щодо змісту постанови, передбачених ст. 283 КУпАП.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
-5-
Зокрема, пунктом 17 частини 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Самі по собі, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто вчиняє ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
До висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції прийшов в результаті дослідження та оцінки безпосередньо наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 ; потерпілої ОСОБА_3 ; свідка ОСОБА_4 , а також наявних в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 067039 від 01.09.2024; копії термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА № 171501; форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 01.09.2024; письмових пояснень ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_3 ; свідка ОСОБА_4 ; нотаріально завіреної заяви свідка ОСОБА_7 ; відеозапису з нагрудних камер поліцейських.
Суд першої інстанції виходив з того, що протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 067039 від 01.09.2024 встановлено, що 01.09.2024 близько 12 год ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , здійснював фізичне насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень, а саме: вдарив рукою в область обличчя свою доньку ОСОБА_3 , яка спільно з ним проживає, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
-6-
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 252 КУпАП).
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити однозначний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що сімейно-побутовий конфлікт, який першочергово виник між ним та ОСОБА_4 , не містив ознак домашнього насильства по відношенню до потерпілої ОСОБА_3 , дана ситуація мала одноразовий характер, тому докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що свідчать про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Зокрема, у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що між ним і його колишньою дружиною 01.09.2024 дійсно виникла сварка, в ході якої його колишня дружина завдала йому тілесних ушкоджень. Однак категорично заперечив твердження потерпілої ОСОБА_3 та його колишньої дружини ОСОБА_4 про те, що він завдав ударів в обличчя своїй доньці ОСОБА_3 .
Зазначені пояснення повністю узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , даними ним в ході запровадження справи про адміністративне правопорушення, де останній вказував, що у нього з дружиною відбувся побутовий конфлікт, яка в подальшому вчиняла домашнє насильство щодо нього, зокрема, хапала його нігтями за обличчя, разом з дочкою бігли за ним, кричала і атакувала його, а він відбивався від неї, рухаючись у свою кімнату. Колишня дружина вхопила вазон, намагаючись кинути йому в голову. Йому вдалося сховатися у своїй кімнаті, після чого насильство припинилося.
Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що 01.09.2024 їх сім'я обідала, в цей час додому повернувся батько - ОСОБА_1 . Під час спілкування батька і членів сім'ї, між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 вдарив її рукою по обличчю кілька разів. Зазначила, що такі дії її батько вчинив щодо неї вдруге, однак попереднього разу вона не зверталася із заявою до правоохоронних органів.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вони з ОСОБА_1 розлучені, однак він часто приходить у їх спільний будинок, ночує у ньому. 01.09.2024 вона разом зі своїми двома доньками та зятем обідали, коли до дому прийшов її колишній чоловік. Через деякий час між ними почалася побутова сварка, в ході якої між колишнім
-7-
подружжям розпочалася сутичка. Під час сутички їхня спільна дочка ОСОБА_3 почала захищати її і, у цей час ОСОБА_1 завдав їй кілька ударів рукою по обличчю.
З аналізу вказаних доказів слідує, що конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в яку втрутилася і потерпіла ОСОБА_3 , склалася за довго до настання подій, описаних у протоколі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди, зокрема, фізичному або психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Письмовими поясненнями ОСОБА_3 стверджується, що її батько - ОСОБА_1 спровокував конфліктну ситуацію та дійшов до застосування фізичної сили. Зазначила про те, що побачивши, що батько піднімає руку на маму, вона почала її захищати, в цей час батько почав бити її по обличчю.
Крім того, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 встановлено, що прийшовши додому її колишній чоловік - ОСОБА_1 спровокував сварку та дійшов до фізичної сили. Оскільки донька стала на її захист, то отримала кілька ударів в обличчя.
Крім того, з відеозапису слідує, що на обличчі потерпілої відсутні видимі тілесні ушкодження, натомість на обличчі ОСОБА_1 такі чітко прослідковуються. Все це свідчить на користь версії останнього про наявність між ним та колишньою дружиною побутового конфлікту, в ході якого можливе випадкове заподіяння ним потерпілій тілесного ушкодження.
Як вбачається з матеріалів кримінальних проваджень, які були витребувані за клопотаннями сторони захисту та представника потерпілої, то такі підтверджують події, які мали місце 01.09.2024, а також факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час конфлікту з потерпілою ОСОБА_4 , а також те, що виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження носять ненавмисний характер.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 01.09.2024 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, приєднані потерпілою до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб'єктивних даних відповідних посадових осіб, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу саме цього адміністративного правопорушення.
Крім того, у протоколі, всупереч вимог ст. 256 КУпАП, відсутні відомості про свідків, зокрема, про ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також у поясненнях ОСОБА_4 не вказано дату коли відбулась подія, а також спосіб нанесення ударів (кулаками, долонями тощо). В протоколі про адміністративне правопорушення при описі суті правопорушення не зазначено адресу місця вчинення адміністративного правопорушення.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд вважає, що у зв'язку зі спливом значного часу, встановлені апеляційним судом і вищенаведені недоліки, які допущені при встановленні обставин правопорушення та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, не можуть бути усунуті. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що чинний КУпАП не містить норм, які би давали підстави для внесення тих чи інших змін до протоколу, або виправлень у протоколі. При цьому рапорт поліцейського без дати цього порушення не усуває, такі уточнення не передбачені нормами КУпАП.
-8-
Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б указували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та настання (можливість настання) для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті. Відтак, дії, вчинені ОСОБА_1 в межах цього конфлікту не досягли межі, які б вказували на вчинення ним того виду насильства, який визначений у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що пояснення сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення приймає до уваги вказані пояснення.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що у потерпілої ОСОБА_3 , яка прийняла сторону матері - ОСОБА_4 під час конфлікту, існують підстави для можливої обмови ОСОБА_1 , що підтверджується поясненнями як ОСОБА_1 , так і свідка ОСОБА_4 про існування між ним тривалих неприязних стосунків через розірвання шлюбу та на підставі цивільно-правових спорів з приводу належного подружжю майна.
Крім того, безпідставними визнаються також і твердження потерпілої про те, що ОСОБА_1 не вперше застосовував до неї фізичне насильство, оскільки жодних доказів про систематичність таких дій ОСОБА_1 по відношенню до потерпілої ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№ 46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 за № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
-9-
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Таким чином, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист і свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.
При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які були встановлені органом, який склав протокол, та для з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, на суд не може бути покладена функція фактично збільшення об'єму обвинувачення, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності, та зважаючи на повноваження апеляційного суду, який не вправі встановлювати такі обставини, які не знайшли свого відображення у відповідних процесуальних документах органу, що складав протокол, оскільки наведені порушення закону, які допущені органом, який склав протокол, є істотними і перешкоджають провадженню у справі, та не можуть бути усунені при судовому розгляді апеляційним судом, постанова суду підлягає скасуванню.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, зокрема, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
-10-
передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого адміністративного правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту вчинення правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з'ясування обставин, що мали місце за участю ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
При прийнятті рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи; що потерпілою та її представником не було надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.
Керуючись ст. 247, 294 КпАП України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2024 про визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя