Справа 688/1345/25
№ 2/688/710/25
Іменем України
06 травня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Стаднічук Н. Л.,
з участю секретаря Березюк Н. А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Руденко К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про поновлення на посаді,
27.03.2025 ОСОБА_2 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької областіз позовом до Фонду державного майна України про поновлення на посаді виконувача обов'язків директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» з дати винесення наказу Фонду державного майна України № 337 - 28 лютого 2025.
Ухвалою суду від 3 квітня 2025 року відкрито провадження у справі.
23.04.2025 представник відповідача Фонду державного майна України О. Григораш подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, розглядають господарські суди. Згідно з позицією Верховного Суду у справах № 201/909/20, № 359/8573/20 спір про звільнення керівника підприємства стосується позбавлення повноважень на управління підприємством, а тому є спором у корпоративних правовідносинах. Таким чином, вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала.
Позивач ОСОБА_1 проти клопотання заперечував, вважає посилання представника відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 573/1020/22 є помилковим, оскільки Державне підприємство «Рихальське» є правонаступником в частині майна, землі, майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства «Дослідне господарство «Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України з часткою держави 100% в особі власника Фонду державного майна України. Позивача звільнили з посади в.о. директора підприємства на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. Вважає, що дія вказаної норми поширюється лише на посадових осіб юридичної особи - виконавчого органу товариства, членів наглядової ради акціонерного товариства та загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства, а також інших осіб товариства, наділених організаційно-розпорядчими чи адміністративними функціями.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
У статті 5-1 КЗпП України зазначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін ( частина третя статті 21 КЗпП України).
Розірвання трудового договору з посадовою особою на вимогу власника або уповноваженого ним органу передбачено у пункті 5 статті 41 КЗпП України.
Відповідно до статті 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 961 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи (частина друга статті 961 ЦК України).
Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:
1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;
3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;
6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту) (частина третя статті 961 ЦК України).
Частиною 6 статті 961 ЦК України визначено, що корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 170 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Об'єктами управління державної власності є, зокрема корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (частина перша статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20 зробила висновок про те, що правове регулювання питання розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення у результаті припинення трудових правовідносин. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У постанові від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22, предметом якої було звільнення позивача з посади директора комунального підприємства на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цій справі між сторонами виник індивідуальний трудовий спір, а норми права щодо діяльності господарських товариств на спірні правовідносини не поширюються (зокрема частина третя статті 99 ЦК України і пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України), та розглянула справу в порядку цивільного судочинства.
У справі, що розглядається, позивач оспорює своє звільнення з посади виконувача обов'язків директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України».
Наказом Фонда державного майна України № 2464 від 28.10.2024 змінено найменування Державного підприємства «Дослідне господарство «Рихальське» Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України» на Державне підприємство "Рихальське".
У статуті Державного підприємства «Рихальське» визначено, що підприємство є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (Суб'єкт управління Підприємства) (пункт 1.1). Підприємство створене наказом Міністерства сільського господарства УРСР від 30.08.1960 року № 790 та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Суб'єкта управління Підприємством, нормативно-правовими актами та цим Статутом (пункт 1.2). Виконавчим органом Підприємства (одноосібним) є Директор, який є посадовою особою (пункт 10.3). Управління Підприємством здійснюється його директором, який підзвітний Суб'єкту управління Підприємства (пункт 10.6). Статутний капітал підприємства становить 0,00 (нуль гривень 00 копійок) ( пункт 6.1) . Прибуток підприємства після сплати обов'язкових платежів, залишається у його розпорядженні (пункт 8.4).
Відтак, Державне підприємство «Рихальське» є юридичною особою публічного права, не має статутного капіталу, та, відповідно, корпоративних прав держави у ньому.
Також суд враховує, що даний спір виник між юридичною особою та фізичною особою, яка не є її учасником, засновником, акціонером, пайовиком, що свідчить про відсутність між ними корпоративних відносин.
Суд вважає, що ДП «Рихальське» не належить до господарських товариств, а тому постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20, про яку зазначає відповідач, не є релевантною до спірних правовідносин.
За таких обставин суд вважає, що спір у справі є трудовим, а не корпоративним, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Керуючись статтями 19, 255 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача О. Григораша про закриття провадження у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 6 травня 2025 року.
Суддя Н. Л. Стаднічук