Копія:
"25" квітня 2025 р. Справа № 608/2745/24
Номер провадження2/608/209/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Яковець Н. В.
з участю секретаря Олійник О. С.
представника позивача ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
відповідачки ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третьої особи органу опіки та піклування Чортківської міської ради в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав,-
В листопаді 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 , третьої особи органу опіки та піклування Чортківської міської ради в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з відповідачкою ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 1996 року, який розірвали відповідно до рішення Чортківського районного суду Тернопільської області по справі № 608/1214/19 від 09 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 09 листопада 2019 року. Від вказаного шлюбу в них є неповнолітня дитина: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитину після розірвання шлюбу залишено проживати з батьком ОСОБА_2 .
Відповідачка після розірвання шлюбу самоусунулася від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, не надає матеріальної допомоги на його утримання, не спілкується з ним, не бере участі у фізичному і духовному розвитку дитини, не цікавиться його життям. На даний час проживає в АДРЕСА_1 , в неї є інша сім'я. На дзвінки позивача вона не відповідає, сама ніколи не телефонує, дитиною не цікавиться. ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_6 проживають в орендованому будинку за адресою АДРЕСА_2 , хоча зареєстровані разом з відповідачкою по АДРЕСА_3 . Зазначені обставини спонукали його звернутися до Служби у справах дітей Чортківської міської ради за місцем реєстрації щодо розгляду питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_7 .
Оскільки відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дитини, тому позивач ОСОБА_2 просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В березні 2025 року представник відповідачки ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з твердженнями позивача, які зазначені у позовній заяві не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими та голослівними, які спростовуються належними та допустимими доказами долученими до відзиву. Також наведені в позові обставини можуть бути спростовані показами свідків. Відповідачка сином цікавиться, турбується про його стан фізичного здоров'я, духовного, інтелектуального та культурного розвитку, виконує свої материнські обов'язки та бере участь у його вихованні, спілкується з ним. Вона забезпечує необхідне йому харчування, медичний догляд, лікування, доступ до культурних та інших духовних цінностей, сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, виявляє інтерес до його внутрішнього світу, створює умови для отримання ним освіти. Даний позов про позбавлення батьківських прав поданий позивачем виключно з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Тому позбавлення відповідачки батьківських прав не відповідає найкращим інтересам дитини. Така поведінка позивача не призводить до спокійного сімейного середовища, в якому повинен проживати син. Крім того, позивачем не доведено, що позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, також не доведено, що вона неналежно виконує свої материнські обов'язки, не здатна на створення усіх необхідних умов життя, розвитку, виховання та відпочинку свого сина. Таким чином, вважає, що позовна заява про позбавлення батьківських прав відповідачки щодо їхнього сина не підлягає задоволенню.
В березні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, зазначив, що обставини викладені відповідачем у відзиві не відповідають дійсності, є надуманими, частково бездоказовими. Так, твердження відповідачки про ту обставину, що вона як матір дитини надає їй матеріальну допомогу, бере участь у фізичному і духовному розвитку не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом поданим нею до відзиву. Нею не надано жодного письмового доказу, яким вона підтверджує надання матеріальної допомоги сину ОСОБА_6 . Також немає підтвердження, що ОСОБА_4 з 2019 року турбувалася про стан здоров'я сина, дбала про його духовний та інтелектуальний розвиток, бере участь у його вихованні, спілкується з ним. Відсутні докази, що вона забезпечує сина харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, доступом до культурних цінностей, виявляє інтерес до його внутрішнього світу, створює умови для отримання ним освіти. Звертає увагу, що протягом тривалого терміну з 2019 року ОСОБА_2 самостійно утримує сина ОСОБА_6 , дбає про нього, виховує його, забезпечує усім необхідним. В цей період відповідачка ОСОБА_4 з жовтня 2019 року виїхала за кордон України, залишила дитину на нього одного, нічим матеріально не допомагала. Позивач не звертався до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання сина через свою надмірну доброту, не хотів принижувати перед людьми свою колишню дружину, хоча мав усі права та підстави це робити. З наданої суду зі сторони відповідачки як доказу роздруківки переписки з Вайберу неможливо встановити обставини, які можуть бути доказом у справі. Щодо твердження представника відповідачки, що позбавлення батьківських прав відповідачки не відповідає найкращим інтересам дитини і є метою отримання відстрочки від мобілізації, то дана обставина підтверджує, що батько дитини діє в інтересах сина, оскільки у випадку мобілізації батька ОСОБА_2 його неповнолітній син ОСОБА_8 залишиться проживати сам, а це аж ніяк не буде в його інтересах. В іншому випадку без позбавлення відповідачки батьківських прав та задоволення позовних вимог позивача, батько позбавлений можливості довести у суді факт самостійного виховання та утримання сина, який фактично перебуває на його утриманні. Вважає, що позов є підставним, позивачем надано достатньо доказів та доведено наявність усіх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримують, просять задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представник адвокат Цимбалюк П. А. заперечують щодо задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Чортківської міської ради в особі Служби у справах дітейв судове засідання не з'явився, від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, висновок органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Чортківської міської ради підтримують повністю.
Вислухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чортків Чортківського району Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 квітня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області, про що в Книзі реєстрації народжень 2008 року квітня місяця 02 числа зроблено відповідний актовий запис за № 81. Його батьки: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_9 .
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , який був зареєстрований 16 листопада 1996 року в міському відділі м. Чортків Тернопільської області, актовий запис № 194, розірвано, про що свідчить рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2019 року у справі № 608/1214/19 (набрало законної сили 09.11.2019). Неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з батьком. Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_9 присвоєно дошлюбне прізвище « ОСОБА_11 ».
Згідно довідки № 3171 від 23.10.2020 про реєстрацію місця проживання особи та Витягу з реєстру територіальної громади № 20-13/4010-Р від 24.10.2022 вбачається, що позивач ОСОБА_2 та син ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки від 23.10.2024, виданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Чортківської міської ради ОСОБА_2 про те, що його дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на прийом до лікаря завжди приходить з батьком.
Згідно з довідкою Чортківського ліцею № 7 Чортківської міської ради № 124 від 23.10.2024 ОСОБА_5 навчається в 11-А класі ліцею, мати учня ОСОБА_4 протягом навчання ОСОБА_6 в ліцеї не цікавиться здоров'ям, навчанням та поведінкою дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Чортківської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чортківської міської ради Тернопільської області № 70 від 19 лютого 2025 року, з метою захисту інтересів дитини, керуючись ч. 5 ст. 19, ст. 164 Сімейного кодексу України, статтями 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування», пов'язаної із захистом прав дитини», враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чортківської міської ради від 11 січня 2025 року № 1 «Про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 », з метою соціально-правового захисту дитини, орган опіки та піклування Чортківської міської ради вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З пояснень позивача вбачається, що з 2019 року ОСОБА_4 неналежно виконує свої батьківські обов'язки, не приділяє уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, матеріально не допомагає, не цікавиться його життям.
На підтвердження даних обставин позивач ОСОБА_2 надав довідку Чортківського ліцею № 7 Чортківської міської ради, де навчається син, та довідку сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Чортківської міської ради.
Такі докази позивача суд оцінює критично, оскільки не є беззаперечним обов'язком лише матері відвідувати школу, де навчаються діти, чи лікаря.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Під час розгляду справи були допитані свідки: ОСОБА_12 - сусідка позивача, ОСОБА_13 - мати відповідачки та сама дитина ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_2 - добрий батько, належно виконує свої батьківські обов'язки по утриманню та вихованню сина, а матері вона не бачила.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що є бабою ОСОБА_5 , знає про те, що мати ОСОБА_4 передавала передачі синові, гроші, вона спілкується з сином, цікавиться його життям, навчанням.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Судом було проведено опитування неповнолітнього ОСОБА_2 в якості свідка, який не висловив своєї думки щодо вирішення зазначеного спору, пояснив суду, що з матір'ю спілкується інколи по телефону, коли мама перебуває за кордоном, а коли вона приїжджає в Україну, то зустрічаються особисто, разом гуляють, зрідка вона допомагає йому матеріально.
Враховуючи наведене, озвучена думка дитини та покази свідка ОСОБА_13 не підтверджують тих обставин, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_5 .
Суд вважає встановленим, що неможливість або істотна обмеженість активної участі матері в житті дитини спричинена об'єктивними причинами, зокрема, існуванням між батьками неприязних стосунків, проживанням сторін на даний час у різних країнах, а отже, приходить до висновку про недоведеність позивачем умисного ухилення відповідачкою ОСОБА_4 від виконання її батьківських обов'язків та, що позбавлення батьківських прав в даному випадку є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківські обов'язки.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому жодні інші обставини, як - то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.
Відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір'ю сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла будь-яке насильство щодо сина. Також вона не перебуває на обліку в психіатра чи нарколога, що підтверджено відповідними довідками КНП «Чортківська ЦМЛ».
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено.
Також судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Отже, відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України позивач не надав суду безсумнівних, належних і допустимих доказів, які свідчать про свідоме нехтування відповідачкою ОСОБА_4 своїми обов'язками щодо виховання дитини, а всі доводи позову зводяться лише до того, що вона не приймає достатньої участі у вихованні дитини та його утриманні, що не може бути безумовною підставою для задоволення позову.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Враховуючи фактичні обставини справи, норми закону, якими регулюються спори, пов'язані із обов'язками батьків, докази, які надали сторони, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України), суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав за встановлених обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.
Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у даній справі не встановлено.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки представник відповідачки не підтримує вимоги щодо стягнення судових витрат з позивача, то суд покладає їх на сторони, в межах ними понесених.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третьої особи органу опіки та піклування Чортківської міської ради в особі Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення буде складено 5 травня 2025 року.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом
Рішення набрало законної сили «___» ___________ 2025 року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2745/24, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано «___»______________202__ року.
Секретар: