308/6089/25
05.05.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали справи про адміністративне порушення за протоколом інспектора прикордонної служби 1-ї категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - за ч.1 ст.204-1 КУпАП, -
Згідно протоколу ЗхРУ №002380Е - 28.04.2025 року, о 06 год. 00 хв., в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса), на території Чопської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області, прикордонним нарядом «Перевірка документів» був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , під час спроби незаконного перетинання державного кордону, а саме на паспортний контроль надав паспорт громадянина для виїзду за кордон гр. Канади НОМЕР_1 , в ході перевірки було встановлено, що особа є громадянином України, що підтверджується довідкою Форми-1. Своїми діями порушив, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених постановою КМУ № 57 від 27.01.1995 року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в тому числі й шляхом повідомлення за допомогою смс-повістки.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту вказаної статті та ч.4 ст.55 Конституції України випливає, що воля держави, спрямована на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, тому що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе тільки на підставах, установлених у законі. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні діяння з цих підстав не доведена, особу не може бути піддано будь-якому заходу адміністративного стягнення.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст.248 КУпАП).
Згідно положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст даної статті визначає предмет доказування органів адміністративної юрисдикції, які на етапі слухання справи мають проаналізувати зібрані матеріали і обставини справи. Щоб винести мотивоване і законне рішення, органу адміністративної юрисдикції необхідно встановити, чи був учинений адміністративний проступок. Це означає, що необхідно з'ясувати, чи мають місце в діянні особи, яка притягується до відповідальності, всі ознаки, що характеризують склад адміністративного проступку.
Під складом адміністративного проступку розуміють сукупність установлених законом суб'єктивних і об'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративний проступок. Структура складу містить у собі чотири елементи (підсистеми): 1) суб'єкт правопорушення; 2) об'єкт правопорушення; 3) суб'єктивну сторону; 4) об'єктивну сторону правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознаки, що характеризує суб'єкт, об'єкт, суб'єктивну сторону або об'єктивну сторону адміністративного проступку, свідчить про те, що це правопорушення не відбувалося.
Так, диспозицією ст.204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у перетинанні державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.
Із суб'єктивної сторони незаконне перетинання державного кордону припускає прямий умисел, тобто виражається в умисній формі вини. Особа усвідомлює, що незаконно перетинає кордон і бажає зробити такі протиправні дії.
З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №002380Е від 28.04.2025 року відносно ОСОБА_1 не вбачається та не вказано жодної дії, вчиненої останнім, що підпадає під ознаки об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів, що подані ОСОБА_1 документи, при перетині державного кордону 28.04.2025 року у пункті пропуску «Тиса» містять недостовірні відомості про особу ОСОБА_1 та є підробленими чи не дійсними, і такими, що не дають право перетнути кордон України.
Під час розгляду справи встановлено, що 28.04.2025 року о 06 год. 00 хв. ОСОБА_1 , як підставу для переміщення кордону, пред'явив на паспортний контроль паспорт громадянина Канади для закордонних поїздок серії НОМЕР_1 , і такі його дії, кваліфіковано, як спроба незаконного перетинання державного кордону.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 є одночасно громадянином України та громадянином Канади, має паспорт громадянина Канади.
Законодавством України не передбачено відповідальність за подвійне громадянство.
ОСОБА_1 громадянства України у визначеному законом порядку не позбавлено, а тому у відносинах з Україною він залишається громадянином України, однак при цьому є і громадянином Канади.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодного доказу того, що паспорт громадянина Канади - НОМЕР_1 , пред'явлений ОСОБА_1 є підроблений або містить недостовірні відомості, а тому сам факт пред'явлення документу, який є дійсним, не може вважатись порушенням законодавства та не вважається порушенням правил та порядку перетинання державного кордону України.
У пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 роз'яснено, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст.с.1, 3, ч.2 ст.19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту. Відповідно до п.4.1 вказаного Рішення вказано, що процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Суд також звертає увагу на принципи Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06.11.1997 року (ратифікованою Україною Законом від 20.09.2006 року), згідно якої Україна зобов'язалася гарантувати права громадян із множинним громадянством, зокрема, ст.17, відповідно до якої, визначаючи права та обов'язки, пов'язані із множинним громадянством: громадяни держави - учаcниці, які мають інше громадянство, мають на території держави учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов'язки, як і інші громадяни держави-учасниці.
Оцінивши в сукупності всі зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП відсутність складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 247 ч.1 п.1, 280, 283,-285, 287,-291 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М.Малюк