Іменем України
05 травня 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/6103/24
провадження № 22-ц/4809/491/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2024 року у складі головуючого судді Шевченко І. М.
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов, рішення суду першої інстанції
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 19 серпня 2024 року по 19 серпня 2027 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , який після розірвання між сторонами шлюбу проживає з матір'ю.
Після досягнення сином ОСОБА_4 повноліття відповідач припинив сплату аліментів та не надавав матеріальної допомоги на його утримання, у тому числі під час навчання сина у Регіональному центрі професійної освіти імені О. С. Єгорова у період з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2024 року.
У зв'язку із зазначеним, позивачка звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина. 27 травня 2024 року Кропивницьким апеляційним судом ухвалено постанову, якою задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25 вересня 2023 року і до закінчення сином навчання, тобто до 30 червня 2024 року.
З 19 серпня 2024 року ОСОБА_5 зарахований на навчання до Донецького Державного університету внутрішніх справ, денна форма здобуття освіти, загальний термін навчання становить три роки та закінчується у 2027 році.
Позивачка зазначає, що син не працює, стипендію не отримує, перебуває на повному утриманні матері. Відповідач не надає матеріальної допомоги.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Романюк О. В. просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що ОСОБА_3 навчається як курсант за кошти державного бюджету з проживанням в казармі, отримує спеціальну форму та харчування, а відтак не потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням. Крім того, на утриманні відповідача ОСОБА_2 знаходиться малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_7 та батьки відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , інвалід ІІ групи (а.с.41-43).
У відповіді на відзив представник позивачки - адвокат Гуцул М. С. заперечила щодо доводів, викладених у відзиві. Вказала на безпідставність доводів відповідача щодо відсутності потреби у матеріальному забезпеченні ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що він перебуває на державній формі навчання як курсанта за кошти державного бюджету з проживанням в казармі, отриманням форменного одягу та забезпеченням харчуванням. Зазначила, що хоч ОСОБА_3 і перебуває на державній формі навчання, проте позивачка витрачає кошти для забезпечення сина усім необхідним для його навчання, а саме, одягом, білизною, взуттям, туалетним приладдям, канцелярськими приладами, тощо. Відтак, син ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги.
Представником зазначено, що наявність на утриманні відповідача малолітньої дитини, дружини та батьків, не позбавляє останнього обов'язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання (а.с.66-68).
У письмових запереченнях представник відповідача вказала, що курсант ОСОБА_5 отримує грошове забезпечення за рахунок державних коштів, у розмірі 620 грн на місяць та додаткову винагороду з розрахунку 2350 грн на місяць (а.с.72-74).
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04.09.2024 року до закінчення сином навчання, тобто до 31.08.2028 року.
Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що син сторін навчається на денній формі навчання за кошти державного бюджету, не працює, перебуває на утриманні матері, потребує матеріальної допомоги. Відповідач є працездатною особою, не має виплат по іншим виконавчим документам, батьки відповідача є пенсіонерами та отримують дохід у вигляді пенсії, а перебування у іншому шлюбі та наявність малолітньої дитини не звільняють відповідача від надання допомоги дітям від іншого шлюбу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Романюк Ольга Валентинівна, подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2024 року та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до довідки №27аз/7-2024 від 07 жовтня 2024 року, виданої Донецьким державним університетом внутрішніх справ МВС України, курсант ОСОБА_3 навчається на першому курсі денної форми здобуття освіти Донецького державного університету внутрішніх справ за кошти державного бюджету, з проживанням у казармі, перебуває на повному державному утриманні.
Крім того, курсант ОСОБА_5 отримує грошове забезпечення за рахунок державних коштів, у розмірі 620 грн на місяць та додаткову винагороду з розрахунку 2 350 грн на місяць.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Оскільки представником позивача відзив на апеляційну скаргу подано з пропуском визначеного судом строку та без клопотання про продовження строку для подачі відзиву, до нього застосовуються положення ст. 126 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишення без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Згідно довідки, виданої Донецьким державним університетом внутрішніх справ №478 від 23 серпня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається як курсант, на 1-му курсі денної форми здобуття освіти Донецького державного університету внутрішніх справ за кошти державного бюджету. Загальний термін навчання становить 3 роки, закінчується у 2027 році (а.с.13).
Відповідно до довідки про доходи, виданої ФО-П ОСОБА_10 , ОСОБА_1 працює у кафе та займає посаду адміністратора. Заробітна плата за період з лютого по липень 2024 року складає 20 917, 77 грн (а.с.21).
Згідно довідки про доходи, виданої ФО-П ОСОБА_11 , ОСОБА_1 працює у кафе та займає посаду адміністратора. Заробітна плата за період з липня по грудень 2024 року складає 4 200 грн (а.с.23).
Відповідно до довідки Донецького державного університету внутрішніх справ №27аз/7-2024 від 07 жовтня 2024 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається, як здобувач освіти, рядовий поліції на посаді курсанта на 1-му курсі денної форми навчання Донецького національного університету внутрішніх справ (далі - ДонДУВС) за кошти державного бюджету та перебуває на повному державному забезпеченні (проживання в казармі, отримання форменного одягу та харчування).
На навчання зарахований наказом ДонДУВС від 28 липня 2024 року №444 о/с, з 19 серпня 2024 року.
Загальний термін навчання становить 3 (три) роки, закінчується у 2027 році.
ОСОБА_3 як курсант 1-го курсу денної форми навчання ДонДУВС отримує грошове забезпечення, за рахунок державних коштів, у розмірі 620 грн на місяць та додаткову винагороду з розрахунку 2 350 грн на місяць (а.с.62).
Згідно довідки № 1590 від 04 грудня 2024 року, виданої Донецьким державним університетом внутрішніх справ, ОСОБА_3 є курсантом, навчається на 1-му курсі денної форми здобуття освіти цього навчального закладу за кошти державного бюджету, загальний термін навчання становить 3 роки та закінчується 31 серпня 2028 року (а.с.82).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) виснував, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зазначав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, що мають істотне значення по справі: матеріальне становище повнолітнього сина, чи потребує він матеріальної допомоги, в також можливості батька надавати таку допомогу.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що повнолітній син сторін навчається, як здобувач освіти, рядовий поліції на посаді курсанта на 1-му курсі денної форми навчання Донецького національного університету внутрішніх справ за кошти державного бюджету та перебуває на повному державному забезпеченні (проживання в казармі, отримання форменного одягу та харчування).
Згідно довідки Донецького державного університету внутрішніх справ №27аз-7-2024 від 07 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 , як курсант 1-го курсу денної форми навчання ДонДУВС отримує грошове забезпечення, за рахунок державних коштів, у розмірі 620 грн на місяць та додаткову винагороду з розрахунку 2 350 грн на місяць (а.с.62).
Відповідач, заперечуючи проти стягнення з нього аліментів на утримання сина, який продовжує навчання зазначав, що на його утриманні є малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_7 , та батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , інвалід другої групи (а.с.45-51).
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, посилалась на те, що син навчається на денній формі навчання, не працює, не отримує стипендію, тому потребує утримання від батьків.
Позивачка до позову долучила копії квитанцій про купівлю одягу, взуття, засобів особистої гігієни та канцелярського приладдя (а.с.15-20).
При цьому позивачка не повідомила про те, що ОСОБА_3 перебуває на повному державному утримання, забезпечується житлом, форменим одягом,харчуванням, отримує грошове забезпечення за рахунок державних коштів у розмірі 620 грн на місяць та додаткову винагороду з розрахунку 2 350 грн на місяць.
Встановивши, що повнолітній син відповідача перебуває на фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету, а у відповідача на утриманні знаходиться неповнолітній син, суд першої інстанції не врахував, що позивачка не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов'язком, не надала достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням сина.
При ухваленні рішення про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, судом першої інстанції не було враховано наведені норми закону, що регулюють підстави для стягнення та визначення розміру таких аліментів, не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи і дослідженим доказам у їх сукупності.
Апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина сторін, оскільки належними, достовірними і достатніми доказами не доведено потреби в матеріальному забезпеченні сина, який продовжує навчання за рахунок коштів державного бюджету, отримує грошове забезпечення, та матеріальної спроможності батька надавати таку допомогу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову за його безпідставністю.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а позивачка звільнена від сплати судового збору, тому ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, належить компенсувати судовий збір у розмірі 1816, 80 грн, сплачений ним за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Романюк Ольга Валентинівна, - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання.
Компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816, 80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 05.05.2025.
Судді
С. М. Єгорова
С. І. Мурашко
О. І. Чельник