Справа №: 343/571/25
Провадження №: 3/343/285/25
06 травня 2025 року м. Долина
Суддя Долинського районного суду Івано - Франківської області Андрусів І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Правопорушення вчинено при таких обставинах.
20 березня 2025 року о 18.48 год., в с. Пациків, по вул. Шевченка Калуського району Івано - Франківської області, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Viper Navigator», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосування приладу «Драгер 6820». Результат огляду - 2,56‰, чим порушив вимоги п. 2.9. а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд бере до уваги, що протягом тривалого часу - з дня надходження справи до Долинського районного суду Івано - Франківської області - 25.03.2025, ОСОБА_1 мав можливість реалізувати гарантовані законом права: на ознайомлення з матеріалами справи, на захист, шляхом залучення захисника, подання до суду доказів, пояснень, клопотань.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній був добре обізнаним з фактом складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та у подальшому направленням його до суду, адже це було йому роз'яснено працівниками поліції під час складення адміністративних матеріалів.
Окрім цього, відповідно до матеріалів справи, правопорушення ОСОБА_1 було вчинено 20.03.2025. Останній про місце і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом: направлення рекомендованих поштових повідомлень за місцем проживання, засобами мобільного зв'язку (здійснення виклику по телефону), що підтверджується телефонограмою, яку він прийняв.
Тому, на переконання суду, такі дії ОСОБА_1 мають ознаки недобросовісного користування наданими правами, зокрема, такі спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності.
Таким чином, враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП присутність ОСОБА_1 не є обов'язковою та взявши до уваги те, що останній про місце і час розгляду справи був повідомленим у встановленому законом порядку і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами справи.
ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та оптичний диск із відеозаписами:
винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 277002 від 20.03.2025, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке ставиться у вину ОСОБА_1 . Посвідчення водія не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не надавався. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомлений та отримав копію такого, що засвідчив власним підписом (а.с. 1);
- роздруківкою з приладу «Drager» alkotest 6820, відповідно до даних якої, тест на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проведено о 18.56 год 20.03.2025. Результат тесту №6330 - 2,56‰ (а.с. 2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови. Результат огляду - 2,56‰. З даним результатом ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в КНП «Долинська БЛ» від 20.03.2025. Проїхати в медичний заклад ОСОБА_1 відмовився (а.с. 6);
- оптичним диском із відеозаписами (а.с. 12), оглянувши які, суддею встановлено, як ОСОБА_1 пояснює поліцейським, що їде в магазин за запчастинами до мопеда. Поліцейський роз'яснює ОСОБА_1 причину зупинки - порушення правил користування мотошоломом. В ході спілкування з ОСОБА_1 , поліцейським були виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. На вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу - ОСОБА_1 погодився. Результат огляду - 2,56‰. З даним результатом ОСОБА_1 погодився, пояснивши, що минулого вечора багато випив. ОСОБА_1 були роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституцією України та ст. 268 КУпАП. Після цього було складено адміністративні матеріали та ознайомлено із такими ОСОБА_1 і вручено йому їх копії.
ІV. Оцінка суду:
оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суддя зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Під всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допиту свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст. 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Cуддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається Європейським Судом як кримінально - правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті для здійснення діяльності».
Визнання кримінально - правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень.
Як зазначено в п 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9. а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано: протокол про адміністративне правопорушення, роздруківку з приладу «Drager» alkotest 6820, акт огляду, направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а також оптичний диск із відеозаписами, які є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.
Відповідно до абз. 3 п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
При цьому, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 при перегляді оптичного диску із відеозаписами не заперечується. Більше того, ОСОБА_1 пояснює куди він їде та з якою метою.
Більше того, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що під час спілкування із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або в медичному закладі. Останній погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Результат огляду був позитивним. Оскільки ОСОБА_1 погодився із даним результатом, а тому підстав для доставлення його до закладу охорони здоров'я не було.
Суддя зазначає, що відеозапис є повним, який дозволяє послідовно відтворити події, вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення і надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини адміністративного правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій.
Більше того, слід зазначити, що відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом у даній справі та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відносно нього правомірно складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують, зокрема, транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, враховуючи вищевказане, а також те, що будь-яких порушень при провадженні справи про адміністративне правопорушення з боку працівників поліції при перегляді відеозапису суддею не встановлено, суддя, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за вищевикладених обставин.
Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суддя приходить висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно квалiфiкувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9. а Правил дорожнього руху України.
Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 суддя враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним адміністративного правопорушення та його особу.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
З урахуванням викладеного, суддя вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 стягнення, яке б вiдповiдало вчиненому ним правопорушенню та його особі, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами, суд вважає за необхідне зазначити таке.
У Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 04.09.2023, справа № 702/301/20, зазначено, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому правопорушенню. Категорія справедливості передбачає, що покарання за правопорушення повинно бути домірним правопорушенню. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, можна зробити висновок, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції статті і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо - транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (рішення від 06.11.2008, у справі «Єлоєв проти України», рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України»), а Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України»; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України»; рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» ).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.
Таким чином, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, суд приходить висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
V. Вирішення питання судового збору:
відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) -899998; рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету -22030106) - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днiв до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області.
Суддя: І.М.Андрусів