Справа № 216/2282/25
провадження 3/216/1366/25
іменем України
05 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гайтко Л.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу серії ВАД № 412558 від 18.03.2025 року, ОСОБА_1 02.03.2025 року близько 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого батька ОСОБА_2 умисні дії психологічного характеру, а саме виражався в бік останнього нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим вчинив психологічне домашнє насильство. Правопорушення вчинено особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, відповідальність за що передбачена ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час судового засідання, причини неявки суду не відомі.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173-2, КУпАП не є обов'язковою.
При цьому, у своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 3 ст. 173-2 КУпАП визначається вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до положень ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного правомочною посадовою особою, у встановленому законом порядку, письмовими поясненнями, копією постанови суду від 04.07.2024 року, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копією термінового заборонного припису серія АА № 571707 від 18.03.2025 року.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП, та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
При обранні міри адміністративного стягнення, враховуючи обставини та характер правопорушення, ступінь вини порушника і дані про його особу, вважаю можливим застосувати до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу, що є достатньою мірою відповідальності, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання спробам останнього, вчиненню нових правопорушень, що відповідає положенням ст.ст. 1, 23 КУпАП.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173-2 ч. 3, 280, 283, 284 КУпАП суддя,-
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у вищевказаний строк, в порядку примусового виконання постанови, штраф стягується у подвійному розмірі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.А. ГАЙТКО