202/3648/25
1-кп/202/1174/2025
01 травня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
о бвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпра кримінальне провадження, внесене відомості про яке внесені 01.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025053420000020, у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Мурунтау, Новоїйська область, Республіка Узбекистан, українця, громадяниня України, який має середню освіту, не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення- проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
07.03.2025 приблизно о 17 год. 00 хв., перебуваючи на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник умисел, спрямований на заволодіння двоколісним велосипедом ОСОБА_4 марки Edeistahl Rost frei, червоного кольору, шляхом зловживання довірою, а саме вчиненням шахрайства.
Реалізуючи свій злочинний, корисливий, протиправний умисел, ОСОБА_6 , завідомо знаючи, що майно не поверне, в цей же день та час, попрохав ОСОБА_4 позичити йому двоколісний велосипед марки Edeistahl Rost frei, червоного кольору, на що останній погодився, та, будучи впевненим у добросовісності дій ОСОБА_6 , розраховуючи на його порядність та сумлінність, добровільно передав останньому свій двоколісний велосипед марки Edeistahl Rost frei, червоного кольору.
Після цього ОСОБА_6 , доводячи свій шахрайський умисел до кінця, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи поставлену мету збагачення, отримавши від потерпілого двоколісний велосипед марки Edeistahl Rost frei, червоного кольору, виконавши всі необхідні дії для поставленої своєї злочинної мети, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 3550 гривень 00 копійок.
09.04.2025 року під час досудового розслідування між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України було укладено угоду про примирення.
Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та остаточно примирився з потерпілим, сторони досягли відповідних домовленостей: обвинувачений ОСОБА_6 зобов'язується беззастережно визнати свою вину в обсязі обвинувачення у судовому провадженні, погоджуючись на призначенні покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді , у виді 1 року пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених ст.59-1 КК України.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Потерпілий ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні пояснив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ним та обвинуваченим ОСОБА_6 визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягав на її затвердженні судом. Крім того, потерпілий зазначив, що вищезазначена угода укладена ним з обвинуваченим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Матеріальних претензій до обвинуваченого не має.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просила суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Захисник також вважав можливим затвердити угоду про примирення.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з'ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.
На підставі ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Також судом з'ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України.
Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 09.04.2025 року між потерпілим та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілим скарги не подавались.
Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого щире каяття та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України.
Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається. В судовому засіданні він публічно вибачився перед потерпілим ОСОБА_4 .
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.
Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження не надходило, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений. Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, -
Затвердити угоду про примирення, укладену 09.04.2025 року між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участі захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025053420000020 від 01.04.2025 року, відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.ч. 2,3 ст. 59-1КК України покласти на засудженого наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази - велосипед марки Edeistahl Rost frei, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 - залишити у власності останнього.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Дніпра.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1