05 травня 2025 року
м. Київ
справа №240/1809/25
адміністративне провадження № К/990/15994/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В. Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №240/1809/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні щодо невжиття всіх передбачених законодавством заходів забезпечення примусового виконання рішення суду у справі №240/11743/20 стосовно нездійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01 січня 2025 року нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, зокрема, на 01 січня 2025 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2025 року нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 16 000, 00 грн (2 х 8 000,00 грн мінімальна заробітна плата);
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні вжити всіх передбачених законодавством заходів забезпечення примусового виконання рішення суду у справі №240/11743/20 на забезпечення його процесуальних гарантій як стягувача, спрямованих на повне та фактичне виконання судового рішення про «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 12 вересня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), зокрема на 01 січня 2025 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2025 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 16 000, 00 грн (2 х 8 000,00 грн мінімальна заробітна плата).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
16 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №240/1809/25.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте за правилами статті 287 КАС України, скаржник зазначає, що розгляд цієї справи має виняткове значення для нього, оскільки наразі не виконується рішення суду про виплату йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема на 01 січня 2025 року. Указує на те, що сума доплати є значною для нього та його родини.
Водночас скаржник не обґрунтовує, яке значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ буде мати розгляд цієї касаційної скарги. Скаржником не обґрунтовано наявності правової проблеми (колізіції, прогалини) застосування норм права, що потребує вирішенню Верховним Судом.
Судом установлено, що оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, скаржник посилається виключно на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Таким чином, перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ. Підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 287, 329, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №240/1809/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович