05 травня 2025 року
м. Київ
справа №120/13144/23
адміністративне провадження № К/990/16700/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 120/13144/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром ОСОБА_1 з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.09.2022, з 01.12.2022 та з 01.03.2023 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 позовні вимоги позивача задоволено.
Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо належного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №120/13144/23.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2024, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025, заяву позивача повернуто заявнику відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 383 КАС України у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим частинами третьою та четвертою цієї статті.
21.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 120/13144/23, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Згідно з частиною першою статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтувань щодо новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, у зв'язку з чим колегія суддів констатує, що позивачем не наведено доводів на підтвердження того, що судове рішення Верховного Суду за наслідками розгляду його скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 120/13144/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко,
Судді Верховного Суду