05 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7010/24 пров. № А/857/17356/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Судової - Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, прийняте суддею Клименко О.М. у м.Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - В/Ч, відповідач) про визнання протиправними дії щодо обчислення та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 01 січня 2020; зобов'язання здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 у справі № 380/12982/22, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових умов та грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2020 по день фактичної виплати недоплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправними дії щодо обчислення та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, грошової компенсації за невикористаних 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов'язано здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, грошової компенсації за невикористаних 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог - відмовлено.
Суд виходив з того, що виплата військовослужбовцю грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки безпосередньо залежить від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки для їх обрахунку використовується місячне грошове забезпечення, до складу якого входить, серед іншого, посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зважаючи на те, що з 01 січня 2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Закону № 294 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Суд зазначив, що підлягають перерахунку також виплачені позивачу грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також грошова компенсація за невикористаних 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки, оскільки вони були виплачені відповідачем без урахування зміни розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у 2020.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то така вимога до задоволення не підлягає, оскільки компенсації підлягають доходи, виплачені з порушенням строків їх виплати, однак лише ті, які не мають разового характеру.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/Ч подала апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду про зобов'язання В/Ч до перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки суперечить нормам матеріального права, адже такі розрахунки В/Ч НОМЕР_1 проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та керівних документів, а не примітки до Додатків 1 та 14 до Постанови №704, які не є нормою законодавства, а носять лише рекомендаційний характер, тим самим без вимог законодавства та у відповідності до абз. 1 п. 4 Постанови КМУ №704 (в редакції від 12.05.2023). Зобов'язання, до вчинення та вчинення таки дій, які суперечать вимогам чинного законодавства, є незаконними.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 , звільнений з військової служби у запас відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку контракту наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23 липня 2020 № 287.
У витязі із наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 серпня 2020 № 168 зазначено, зокрема, що позивач:
- матеріальну допомогу на оздоровлення отримав;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань отримав.
Цим же наказом вирішено відповідно до вимог статті 16-2 Закону України «Про відпустки», пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористаних 84 доби додаткових відпусток за період з 2015 по 2020 роки в розмірі 49177,80 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 у справі № 380/12982/22, визнано протиправною бездіяльність В/Ч НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов'язано перерахувати розмір грошового забезпечення з 01 січня 2020 по день звільнення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
На виконання вказаного рішення суду В/Ч НОМЕР_1 здійснила перерахунок за період з 01 січня 2020 по 07 серпня 2020 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, що не заперечується сторонами, та підтверджується довідкою-перерахунком окладу за військове звання та посадового окладу з 01 січня 2020 по 07 серпня 2020 ОСОБА_1 (від 09 червня 2023 № 71/1/448). Загальна сума перерахованого грошового забезпечення становить 24582,19 грн.
Позивач уважає, що враховуючи те, що протягом 2020 грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося йому відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, відповідач повинен перерахувати також виплачені позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі - Закон 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі як і раніше - Постанова № 704).
Відповідно до п. 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.01.2018.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з Додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 (дня набрання законної сили рішенням суд у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином з 29.01.2020, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018.
У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ, таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 на 2020, відповідно, не містить.
Тобто, положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Частиною 3 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з приписами розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до п. 6 розділу XXXI Порядку № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Виплата грошової допомоги для оздоровлення регулюється розділом XXIII Порядку № 260.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регулюється розділом XXIV Порядку № 260.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби регулюється розділом XXХІ Порядку № 260.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 3 розділу XXХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, виплата грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, а також за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Судом встановлено, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення за спірний період, відповідач застосовував пункт 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 103, визначаючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з тим, на виконання рішення суду у справі № 380/12982/22 В/Ч здійснила перерахунок за період з 01 січня 2020 по 07 серпня 2020 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, проте виплачені позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також грошової компенсації за невикористаних 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки відповідач з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020, не перерахував.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягають перерахунку також виплачені позивачу грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також грошова компенсація за невикористаних 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки, оскільки вони були виплачені відповідачем без урахування зміни розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у 2020.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №380/7010/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Н. М. Судова-Хомюк
Т. І. Шинкар