ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1818/25
провадження № 1-кп/753/1295/25
"30" квітня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у вікритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120241000200004402, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження.
Захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_4 подано клопотання, підтримане обвинуваченим, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, зокрема домашній арешт з додатковими обов'язками.
Клопотання обґрунтовано тим, що версія сторони захисту про непричетність обвинуваченого до інкриміновано злочину не перевірена, що підтверджує необґрунтованість підозри. Крім того, зазначені у попередній ухвалі суду ризики є недоведеними. Так, обвинувачений не збирається переховуватись від суду, а сама по собі тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що обвинувачений чи інша особа за його дорученням намагалась якимось чином вплинути на потерпілого та свідків. Наголошував на наявності міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, веде активне суспільне життя, є особи, які можуть за нього поручитись. Вказував, що при обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України є можливість визначити розмір застави.
Прокурор, думку якого підтримала представник потерпілого, категорично заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, зазначивши про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та реальність існування встановлених ризиків.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, в даному конкретному випадку суд вважає підозру відносно ОСОБА_5 у вчиненні злочину небезпідставною, оскільки кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом. При цьому обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Так, суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки із суспільством.
Також, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
При цьому, приймаючи до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення в сукупності з даними, що характеризують особу останнього, а саме вік та стан здоров'я, з огляду на ступінь тяжкості правопорушення та вид і розмір покарання, яке може загрожувати в разі визнання обвинуваченого винуватим, суд приходить до висновку про те, що наведені обставини істотно збільшують ризик втечі. Крім того, обсяг проведених судом процесуальних дій під час судового розгляду у кримінальному провадженні та їх результати не зменшують ризик переховування, а також ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків.
Крім того, обвинувачений неодружений, офіційно не працював дійсних гарантій явки до суду обвинуваченого немає.
Суд погоджується з тим, що з плином часу ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дещо знижуються, проте, на думку суду, наведені ризики продовжують існувати, є реальними, і тому жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним у справі ризикам з урахуванням обставин справи та даних щодо особи обвинуваченого, а також забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Таким чином, суд приходить до висновку, що докази, які би свідчили про те, що на даний час змінилися обставини, які були підставами для застосування обвинуваченому найбільш суворого виду запобіжного заходу і продовження строку його дії або перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше, стороною захисту не надані.
Перевіривши обґрунтованість підстав для застосування запобіжного заходу, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд прийшов до висновку, що за наведених обставин підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: