Справа № 953/10368/24
н/п 2/953/534/25
/додаткове/
05 травня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування маральної та майнової шкоди, -
встановив:
07 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі: відповідач) з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн., майнової шкоди в сумі 152 121,65 грн. Також просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу, зазначивши, що докази понесених витрат будуть надати протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.
В обґрунтування вищезазначених вимог позивач зазначив, що 03.09.2019 за порушення відповідачем ПДР сталась ДТП, внаслідок чого ним отримані тілесні ушкодження, а також зазнано моральної та майнової шкоди. 21.09.2022 кримінальне провадження стосовно відповідача закрите за закінчення строків давності, збитки відповідачем не відшкодовані, а відшкодування сплачене стаховиком не покрило збитки у повному обсязі, що змусило його звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
18.3.2025 рішенням Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 152 121, 65 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
20.03.2025 представником позивача подана заява про залучення доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.
У судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Представник позивача та відповідач подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Частиною 4 ст.270 ЦПК України передбачено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У ст. 246 ЦПК України зазначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 цього Кодексу.
За наведеного вбачається, що сторона, яка хоче заявити про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, повинна надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, тобто протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Таким чином, законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
Таким чином, положення ч.8 ст.141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов'язують суд залишити без розгляду таку заяву.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та підтримані 17 березня 2020 року Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в рамках справи №520/8309/18.
У позовній заяві позивач вказав, що ним понесені витрати на правничу допомогу, докази на підтвердження чого будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення.
18.3.2025 рішенням Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 152 121, 65 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
20.03.2025 представником позивача подана заява про залучення доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката посилаючись на те, що позивач сам за фахом є адвокатом.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №27-24 № 25.10.2024; додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги №27-24 від 25.10.2024; акт приймання-передачі послуг №1 від 18.03.2025ордер серії АХ №1217222 від 25.10.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане 15.11.2023.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
У рішенні ЄСПЛ від 28.112002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи ціну позову (даний спір є малозначним) та складність справи, сталу практику у даній категорії справ, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та зважаючи, що позов був задоволений частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст. 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Додаткове рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя Н.В. Єфіменко