Справа № 539/1572/25
Провадження № 1-кп/539/184/2025
01.05.2025
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника власника арештованого майна - ОСОБА_9
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду клопотання старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні -заступника начальника відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лубни, Полтавської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснював догляд на непрофесійній основі за матір'ю ОСОБА_11 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та адресою : АДРЕСА_3 , непрацюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,-
В провадженні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебуває обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023170000000823 від 20.12.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст. 28 ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст. 28 ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.04.2025 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
Прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лубни Полтавської області, українцю, громадянину України, офіційно не працевлаштованому, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК України не судимому- строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів із правом внесення застави визначеної ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 11.01.2025 року. Клопотання обґрунтоване тим, що наразі підстав для зміни застосованого стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який, що не пов'язаний із триманням під вартою, не вбачається, оскільки відповідно до ст. 177 КПК України існують наступні ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню:
- обвинувачений ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин та може переховуватись від суду, через побоювання майбутнього покарання;
- обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також інших підозрюваних, показання яких матимуть доказове значення у суді;
- обвинувачений ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, вказаний ризик є можливим з огляду на те, що ОСОБА_4 за короткий проміжок часу інкриміновано вчинення 7 епізодів злочинної діяльності пов'язаної з незаконним обігом вогнепальної зброї та боєприпасів, а враховуючи той факт, що останній не працює та не має офіційних джерел доходу можна припустити, що збут вогнепальної зброї та боєприпасів до неї є єдиним джерелом отримання доходів. Окрім того, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та про схильність останнього до злочинної діяльності.
Прокурор посилається на те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, не є можливим оскільки передбачають перебування на волі, що дає ОСОБА_4 можливість негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні та запобігти вищевказаним ризикам.
Метою продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а також запобігання вище перерахованим ризикам, оскільки судовий розгляд кримінального провадження не розпочато, на даний час на виконання вимог ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження судом доказів, свідки у судовому засіданні не допитані, матеріали кримінального провадження не досліджені, що обґрунтовано не дає підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, вважає, що ризики, які оголошені прокурором є перебільшеними. Він усвідомлює, що скоїв злочин, свою вину за ст. 263 ч.1 КК України визнає, однак не в складі злочинної групи, зазначив, що не має наміру перешкоджати слідству чи здійснювати тиск, він добровільно видав залишки зброї, а до кримінальної відповідальності притягувався понад 17 років тому назад, тому не вважає себе суспільно-небезпечним. Просить врахувати, що він постійно працював, лише офіційно не був працевлаштований, окрім того офіційно здійснював догляд на непрофесійній основі за своєю матір'ю ОСОБА_11 , перебував у Добровольчому формуванні Лубенської територіальної громади №1 та успішно виконував завдання командування. Просив суд не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, врахувавши те, що його дружина та мати хворіють, мати потребує постійного догляду, є неповнолітня дитина, також зазначив, що за адресою реєстрації не проживає, фактично має два місця проживання в АДРЕСА_2 , адреса де мешкає його мати та по АДРЕСА_3 , де мешкає його дружина та дитина.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 просив відмовити у продовженні строку тримання під вартою, вважає, що ризики оголошені прокурором не існують. Наголошував, що його підзахисний сприяв слідству, наміру переховуватися не має. Вважає, що будучи під домашнім арештом зміг би здійснювати догляд за важко хворою матір'ю та дружиною, а тому застосування домашнього арешту буде більш дієвим. Тому, просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт з використанням електронного засобу контролю, або ж зменшити розмір застави, що визначений слідчим суддею, оскільки всі наявні кошти йдуть на лікування рідних.
Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позицію адвоката ОСОБА_7 , заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, вважає недоведеними заявлені прокурором ризики.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку захисника ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника ОСОБА_7 .
Представник власника арештованого майна - ОСОБА_9 в судовому засіданні при розгляді клопотання покладався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить такого висновку.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається зі ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Згідно положень п. "С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як встановлено в ч.1, 3 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.
09 січня 2025року слідчий ОСОБА_12 , за погодженням із прокурором ОСОБА_3 , повідомив ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.263 КК України - придбання, зберігання та збуту вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу; ч.2 ст.28 ч.1 ст.263 КК України - придбання, зберігання та збуту бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Питання ж обґрунтованості підозри в цьому кримінальному провадженні було предметом дослідження апеляційного суду у ході перегляду ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 11 січня 2025 року про застосування Гончарову запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та колегією суддів установлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема, даними: протоколів допитів свідка ОСОБА_13 (особи зі зміненими анкетними даними) від 28 травня, 02 вересня 2024 року та 09 січня 2025 року, який підтвердив те, що ОСОБА_4 запропонував йому продати вогнепальну зброю, бойові припаси та інші засоби ураження, які, як він (підозрюваний) повідомив, має можливість незаконно отримувати від інших осіб. ОСОБА_4 за грошові кошти збув йому вогнепальну зброю та бойові припаси, а саме: 24 травня 2024 року в своєму гаражному приміщенні гаражного кооперативу по вул. Кононівській у м. Лубни Полтавської обл. - автомат конструкції Калашникова «АКСУ-74», пристрій для безшумної стрільби, 3 магазини до цього автомата та 164 патрони, калібру 5, 45х39 мм, за 70 100 гривень; у період часу з 29 до 30 серпня 2024 року за допомогою поштового зв'язку ТОВ «Нова Пошта» - 505 набоїв за 15 000 гривень, які ним ( ОСОБА_13 ) було перераховано на банківську картку ОСОБА_4 ; 09 січня 2025 року по вул. Кононівській у м. Лубни Полтавської обл. бойові припаси в цинковому ящику та картонній коробці. На цьому місці він ( ОСОБА_13 ) передав підозрюваному за придбані патрони частину грошових коштів у сумі 7000 гривень; протоколів огляду грошових коштів, покупця та автомобіля, добровільної видачі, вилучення речей і засобів ураження в покупця, проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину від 24 травня, 29, 30 серпня, 23 грудня 2024 року, 09 січня 2025 року, в яких зафіксовано здійснення за наведених вище обставин придбання ОСОБА_13 за грошові кошти в ОСОБА_4 вогнепальної зброї та бойових припасів, їх видачі ОСОБА_13 органу досудового розслідування; протоколу за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_4 від 07 червня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_4 у гаражному приміщенні в ході зустрічі із ОСОБА_13 демонстрував йому зброю та бойові припаси, їх вражаючі властивості та повідомляв деталі придбання цих предметів, зокрема, ціну; протоколу щодо проведення НСРД у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж мобільного оператора за абонентськими номерами мобільних телефонів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 16 лютого, 21 листопада 2024 року, 09 січня 2025 року, за змістом яких підтверджено факт систематичного спілкування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в телефонному режимі між собою, обговорення між ними та з іншими особами в завуальованій формі обставин незаконного поводження зі зброєю та бойових припасів, зокрема, їх збуту. Також зафіксовано те, що 09 січня 2025 року ОСОБА_4 попросив ОСОБА_5 простежити, щоб ніхто не заїжджав до гаража підозрюваного з метою конспірації їх діяльності; протоколу обшуку від 09 січня 2025 року про те, що в гаражі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу по АДРЕСА_3 у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено, зокрема, передані йому ОСОБА_13 за збут патронів грошові кошти відповідно до аналогічних серій і номерів купюр; висновків експертиз №СЕ-19/117-24/9228-БЛ від 03 червня 2024 року, №СЕ-19/117-24/15017-БЛ від 10 вересня 2024, якими встановлено те, що придбані в підозрюваного ОСОБА_13 і видані останнім органу досудового розслідування предмети є: вогнепальною зброєю автоматом конструкції Калашникова «АКСМ-74», виготовленим промисловим способом і придатним до стрільби, з трьома магазинами до нього; пристроєм для безшумної стрільби до нарізної зброї; бойовими припасами проміжними військовими патронами, калібру 5,45х39 мм, придатними до стрільби, в кількості 164 та 505 шт., та іншими доказами в кримінальному провадженні. Окрім того, в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій сам ОСОБА_4 підтвердив свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, заперечивши лише факт його здійснення організованою групою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому, на етапі вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, як наслідок, правильно визначив, що причетність ОСОБА_4 до вчинення епізодів кримінальних правопорушень, підозра в яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього обмежувального заходу.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Судом встановлено існування ризику переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість інкримінованої кримінально протиправної діяльності пов'язаної зі здійсненням ряду епізодів тяжкого злочину, способу його вчинення, суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, може ухилятися від суду. Також існує ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також інших обвинувачених, з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, вказаний ризик є можливим з огляду на те, що ОСОБА_4 за короткий проміжок часу інкриміновано вчинення 7 епізодів злочинної діяльності пов'язаної з незаконним обігом вогнепальної зброї та боєприпасів. Окрім того, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.01.2025 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 діб, тобто по 09.03.2025 року, із визначенням розміру застави у межах 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 680 грн., з покладенням відповідних обов'язків у разі внесення застави.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.03.2025 року відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.04.2025 року.
08.04.2025 року ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 до 07.05.2025 року.
22.04.2025року ухвалою Полтавського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08.04.2025 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 задоволено частково, продовжено ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 травня 2025 року. Одночасно визначено заставу в раніше визначеному розмірі 181680 гривень. У разі внесення застави вирішено покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 8 ч.5ст.194 КПК України, а саме:
прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає м. Лубни Полтавської обл., без дозволу слідчого, прокурора, суду;
повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави визначено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , апеляційним судом до 07 травня 2025 року.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом I цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , дані про його особу, суд вважає, що продовжують існувати ризики впливу обвинуваченим на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також ризик продовження обвинуваченим злочинної діяльності. Також суд погоджується з міркуваннями прокурора, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи наслідки, обвинувачений може вчиняти спроби переховуватися від суду.
Аналізуючи обставини, що слугували підставою застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони на даний час не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.
В силу змагальності сторін кримінального провадження, захистом не спростовано тверджень прокурора, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також не надано належних обґрунтувань та доказів того, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, зменшились чи перестали існувати.
На думку суду, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , мають досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому, враховуючи продовження існування ризиків, визначених пунктами п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177, та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, та наявність декількох місць проживання обвинуваченого суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відповідно до вимог ч.1 ст.197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому зменшивши розмір застави, що визначений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 11.01.2025року.
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, наявність хворої дружини, необхідність здійснення ним постійного догляду за хворою матір'ю, наявність на утриманні малолітньої дитини, відсутність належного рівня доходів у членів сім'ї обвинуваченого, які можуть внести заставу, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру застави, що визначена ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 11.01.2025року, до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому суд враховує, що саме такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, що передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 7, 8 ч.5 ст.194 КПК України, які, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , з урахуванням ризиків, що існують на час розгляду клопотання.
Надаючи оцінку наведеним у судовому засіданні захисником доводам про достатність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд вважає їх такими, що не спростовують існування доведених у судовому засіданні стороною обвинувачення обставин та ризиків. Так, жодних доказів на підтвердження того, що ризики переховування обвинуваченого від суду, вплив на свідків, інших обвинувачених та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, здатний їм запобігти, захисником не надано, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, який не пов'язаний із позбавленням волі, суд не вбачає.
З огляду на вищевикладені встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , тому слід частково задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні -заступника начальника відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - до 23 год. 59 хв. 29 червня 2025 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Полтавської області (Код отримувача за ЄДРПОУ 26304855, Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA398201720355289002000015950), зменшивши її розмір, що визначений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 11.01.2025року.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 7, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
прибувати за кожним викликом до суду;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - м. Лубни Полтавської області, без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими в цьому кримінальному провадженні;
докласти зусиль до пошуку роботи;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк по 29 червня 2025 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Окрім того в разі невиконання обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Полтавського апеляційного суду безпосередньо протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 05 травня 2025 року.
Головуюча суддя ОСОБА_1