вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"30" квітня 2025 р. Справа №370/1117/23
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області
заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Рибченко Наталії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,
01.04.2025 року до суду від представника відповідача адвоката Рибченко Н.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 370/1117/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації. У заяві просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 102 381,50 грн.
В обґрунтування заяви вказала, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25.03.2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
При поданні відзиву на позовну заяву відповідач зазначав, що він очікує понести судові витрати у розмірі 88 382,50 грн. у зв'язку із розглядом справи №370/1117/23, докази чого будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На момент подання даної заяви, адвокатом була надана відповідачу правнича допомога на загальну суму 102 382,50 грн., а станом на 26.03.2025 р. відповідач частково сплатив за надані послуги - 88 382,50 грн.
22.04.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Байправ М.С. надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду, в яких вказано, що стороною позивача ставляться під сумнів повноваження представника відповідача, а саме статус діючого адвоката. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 року (надалі - Договір). У зазначеному Договорі вказано, що Рибченко Наталія Миколаївна, як адвокат, діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 18.02.2018 року (надалі - Свідоцтво), виданого на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 18.02.2018 року. 11.07.2023 року ОСОБА_2 долучила до матеріалів заперечення на відповідь на відзив, копії Договору та Свідоцтва серії НОМЕР_1 від 18.02.2018 року. Проте, під час перевірки повноважень адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України за прізвищем, ім'ям та по батькові - « ОСОБА_2 » встановлено, що така особа є адвокатом на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №11257/10 від 28.08.2023 року, виданого на підставі рішення №135 від 25.08.2023 року Ради адвокатів Київської області. Водночас, під час перевірки даних за номером Свідоцтва, наданого представником відповідача - №6055, з'ясовано, що цей номер належить іншій особі - адвокату Остріченко Марині Миколаївні, та виданий Радою адвокатів Донецької області. Крім того, відповідно до Реєстру осіб, які виявили бажання скласти іспит з метою отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, започаткованого Радою адвокатів України 13 червня 2016 року (рішення №162) та доступного у відкритому публічному доступі, встановлено, що Рибченко Наталія Миколаївна склала іспит лише 15.12.2022 року. Водночас свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 18.02.2018 року, яке було подано як доказ, видано за підписом ОСОБА_3 , яка, згідно з відкритими джерелами, з 08 жовтня 2016 року не обіймала посаду голови Ради адвокатів міста Києва. Відтак ОСОБА_3 не мала повноважень видавати документи від імені органу адвокатського самоврядування міста Києва, у тому числі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Зазначена особа була відкликана з посади голови Ради адвокатів міста Києва рішенням конференції адвокатів міста Києва, що відбулася 6-8 жовтня 2016 року. Законність підстав проведення цієї конференції підтверджено рішенням Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №761/582/17-ц. Враховуючи, що ОСОБА_2 законне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю було видано лише у серпні 2023 року, вона не мала права укладати Договір про надання правничої допомоги від 16 червня 2023 року, а отже вимоги про стягнення судових витрат у зв'язку з наданням нею правової допомоги є безпідставними. Вважає, що якщо б ОСОБА_2 дійсно мала чинне свідоцтво серії КВ №6055 від 18.02.2018 року, вона б не складала повторно кваліфікаційний іспит у 2022 році та не отримувала нове свідоцтво у 2023 році. Таким чином, викладене ставить під сумнів не лише дійсність укладеного договору, а й факт належного представництва інтересів відповідача у справі. Крім того, вказано, що у заяві про ухвалення додаткового рішення суду представник відповідача просить стягнути 102 382,50 грн. Згідно з пунктом 3 Договору, гонорар адвоката підлягає сплаті за передоплатою та за результатами виконаних ним доручень клієнта, відповідно до додаткової угоди до зазначеного Договору. Однак до матеріалів заяви не долучено жодної додаткової угоди, на підставі якої визначалися б умови передоплати гонорару адвоката та результати виконаних адвокатом доручень, як того прямо вимагає п. 3 Договору. Натомість долучено Додаток 1 до Договору, який не є додатковою угодою в розумінні пункту 3 Договору. Навіть якщо взяти до уваги Додаток 1 до Договору, у ньому зазначено, що відповідач зобов'язується сплатити протягом 30 днів фіксований гонорар у розмірі 10% від ціни позову, що становить 88 382,50 грн, а також додатково 2 000,00 грн за кожне прибуття адвоката для участі у судових засіданнях. Представник відповідача зазначає, що брав участь у 7 судових засіданнях, що нібито становить 14 000,00 грн додаткової винагороди за участь. Однак єдина надана квитанція підтверджує переказ лише 88 382,50 грн, а отже, 14 000,00 грн не були фактично сплачені, і є непідтвердженою сумою винагороди. Попри це, представник відповідача намагається стягнути не сплачену винагороду, що суперечить як умовам Договору, так і принципу компенсації фактично понесених витрат. Однак, за результатами судового засідання, призначеного на 18.07.2023 року, судом постановлено ухвалу, в якій зазначено, що від відповідача надійшли лише письмові заперечення. Вказані заперечення були подані через підсистему «Електронний суд» 20.06.2023 року, тобто за кілька тижнів до дати засідання, що свідчить про відсутність представника відповідача під час самого судового розгляду. Аналогічно, за результатами судового засідання, призначеного на 01.05.2024 року, постановлено ухвалу, у якій прямо зазначено, що сторони, належним чином повідомлені, у підготовче засідання не з'явилися. Попри це, представник відповідача у заяві стверджує, що особисто була присутня на засіданні 01.05.2024 року та включає відповідну дату у розрахунок вартості правничої допомоги. Таким чином, фактичні дані з ухвал суду свідчать про відсутність представника відповідача принаймні у двох із заявлених засіданнях, що ставить під сумнів достовірність заявленого обсягу виконаних послуг та обґрунтованість вимоги про їх оплату. Представник відповідача зазначає, що було надано такі послуги: складання та відправлення адвокатських запитів №15 та №16 від 20.10.2023 року до Територіального сервісного центру №8046 Міністерства внутрішніх справ України; запит №17 від 20.10.2023 року до Територіального сервісного центру №3245; запит №7 від 22.04.2024 року до Міністерства юстиції України. Зазначені адвокатські запити, згідно з процесуальним призначенням, повинні надсилатися з метою витребування доказів, оскільки сам представник відповідача включає їх як послуги, надані у межах справи №370/1117/23 на користь ОСОБА_1 . Однак, відповідно до процесуального законодавства, відповіді на адвокатські запити, отримані з метою доказування, мають бути подані до суду шляхом подання клопотання про долучення доказів та обов'язково надіслані іншим сторонам у справі, відповідно до вимог ст. 95, 96 ЦПК України. Сторона позивача не отримувала копій відповідей на зазначені адвокатські запити, а також такі документи не були долучені до матеріалів справи у встановленому порядку. У зв'язку з цим виникає обґрунтований сумнів щодо фактичного призначення таких запитів у межах цієї справи, а також щодо можливості врахування їх як складової наданих правничих послуг у контексті заявленого до стягнення гонорару. Представник позивача вважає завищеною суму гонорару в розмірі 10% від ціни позову, оскільки надані ОСОБА_2 послуги не є співмірними витраченому часу на їхнє надання у справі №370/1117/23. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тому представник позивача просив відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат, пов'язаних із сплатою професійної правничої допомоги.
30.04.2025 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заперечення сторони позивача, в яких вказано наступне. Сумніви позивача щодо укладеного між відповідачем та адвокатом договору спростовуються наявними у матеріалах справи доказами: укладеним у відповідності до вимог закону Договором про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. та Додатком №1 від 16.06.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р., доказів протилежного позивачем не надано. Таким чином припущення позивача з приводу дійсності укладеного договору між відповідачем та адвокатом є необґрунтованими. Представництво інтересів відповідача адвокат Рибченко Наталія Миколаївна здійснювала на підставі Довіреності від 16.06.2023 р., що зареєстрована в Реєстрі за №1565 та є дійсною до 16 червня 2026 року. Щодо повноважень особи, яка підписала Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 08.02.201р. (а не від 18.02.2018 р. як зазначає позивач), то воно підписано Рафальською Інною Владиславівною, яка була на момент підписання легітимним керівником Ради адвокатів міста Києва, код ЄДРПОУ 38517528, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.02.2018р. за №1005207275 від 04.04.2019р.
Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 08.02.2018 р. було видане на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва №6 від 18.01.2018 р., яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , керівник - Рафальська Інна Володимирівна, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.01.2018р. за №1005207260 від 04.04.2019 р.
Свідоцтвом про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» серії КВ №000862 від 27.06.2017 р., що видане на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва від 21.06.2017 р. №40.2.20-39, підтверджується складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гр. ОСОБА_2 .
Повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, що додається до даних пояснень.
Присягою адвоката України від 08.02.2018 р. підтверджується, що ОСОБА_2 08 лютого 2018 року склала присягу адвоката України.
Отже, вищевказані докази підтверджують, що адвокат 21.06.2017 р. склав кваліфікаційні іспити для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, пройшов стажування і захистився, у зв'язку з чим Радою адвокатів м. Києва прийнято рішення від 18.01.2018 р. №6 про видачу адвокату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Доданим до даних заперечень витягами з Єдиного реєстру адвокатів України від 14.02.20218, 29.01.2019 та 30.01.2019, які видані Радою адвокатів міста Києва, підтверджується, що адвокат Рибченко Наталія Миколаївна була включена до Єдиного реєстру адвокатів України після отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 08.02.2018 р. Вищевказані докази підтверджують, що адвокат у відповідності до вимог та процедури, визначеної Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення та має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності.
Позивач, зазначаючи, що свідоцтво за №6055 належить іншій особі - Остріченко Марині Миколаївні, вводить суд в оману, оскільки при запиті не було введено повний номер свідоцтва адвоката - КВ №6055. Згідно витягу з Реєстру адвокатів, що додається, слідує, що з таким номером у різних регіонах наявні свідоцтва, але відмінністю є або початкові букви, або цифри через дріб. Враховуючи вищевикладене, спростовуються доводи позивача про неналежне представництво та про не чинність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 08.02.2018 р. Щодо зазначеного позивачем про часткову несплату заявленої суми судових витрат на момент подання Заяви витрат адвоката у розмірі 14000,00 грн. за кожне прибуття до Макарівського районного суду Київської області для участі у судових засіданнях або вчинення інших дій, необхідних під час розгляду справи №370/1117/23, зазначила, що згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Щодо прибуття адвоката до Макарівського районного суду Київської області у зазначені у заяві дати вважає, що це підтверджуються розписками у повістках, що були видані у день судових засідань. Щодо зазначено позивачем про складені адвокатом запити до підрозділів Міністерства внутрішніх справ України та отримані на них відповіді, що додані до матеріалів справи, та неналежне їх подання до суду посилалася на норми ст. 43, 49 ЦПК України. Щодо незгоди позивача із розміром судових витрат та не співмірністю із витраченим часом зазначила, що провадження у справі №370/1117/23 було відкрито Макарівським районним судом Київської області на підставі ухвали від 01.06.2023 р., отже розгляд даної справи тривав майже два роки.
Згідно Договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. та Додатку №1 від 16.06.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. адвокат приймав активну участь у розгляді справи №370/1117/23 та належним чином надавав відповідачу послуги, що визначені даними угодами.
Відповідно до п. 2 Додатку №1 від 16.06.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. замовник зобов'язується:
- сплати Виконавцю за надання правничої допомоги під час розгляду Макарівським районним судом Київської області справи №370/1117/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група» «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації фіксований гонорар у розмірі 10% від ціни позову - 88382,50 грн.;
- відшкодувати витрати Виконавця на відправку процесуальних документів сторонам у справі №370/1117/23 через АТ «Укрпошта»;
- сплатити Виконавцю додатково 2000,00 грн. за кожне прибуття, до Макарівського районного суду Київської області для участі у судових засіданнях або вчинення інших дій, необхідних під час розгляду справи №370/1117/23;
- оплатити Виконавцю передбачені даним додатком суми не пізніше 30 днів з моменту отримання рішення та/або ухвали Макарівського районного суду Київської області, постановленої за результатами розгляду справи №370/1117/23.
Жодної прив'язки до погодинної оплати за надані послуги у вищевказаній угоді не має, оскільки гонорар адвоката є фіксованим. Щодо незгоди позивача із складанням адвокатом Запитів на публічну інформацію №2, 3, 4, 7 від 10.07.2023 р., які підписані відповідачем, зазначає, що дана послуга надана у рамках надання правничої допомоги на підставі Договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. та Додатку №1 від 16.06.2023 р. до даного договору.
Надання даних послуг підтверджується Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2025 р. до Договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. та додатком №1 від 16.06.2023 р., а саме пунктом 1, яким, серед іншого визначено, що виконавцем надана замовнику правнича допомога у формі та у відповідності до умов Договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. та додатку № 1 від 16.06.202 3р., а саме: складено запити № №1,2 від 06.07.2023 р., №№ 3,4,7 від 10.07.2023 р. для відповідача та надано усну консультацію протягом 4 год. Крім того подані позивачем заперечення не містять клопотання про зменшення судових витрат.
У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з'явилися. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові матеріали справи № 370/1117/23 необхідні для її вирішення, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19 у розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до змісту пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18 та від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19.
Також, згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 вказаної статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25.03.2025 року у справі № 370/1117/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації (а.с. 30-39 том 2).
При поданні відзиву на позовну заяву відповідач зазначав, що він очікує понести судові витрати у розмірі 88 382,50 грн. у зв'язку із розглядом справи №370/1117/23, докази чого будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення, адвокатом Рибченко Н.М. була надана відповідачу правнича допомога на загальну суму 102 382,50 грн., а станом на 26.03.2025 р. відповідач частково сплатив за надані послуги - 88 382,50 грн.
На підтвердження понесених відповідачем судових витрат були надані наступні докази: квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки # 1.110292925.1 від 26.03.2025 р.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 28.03.2025 р., виконаних адвокатом згідно з договором про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. та додатку №1 від 16.06.2023 р.; договір про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. та додаток №1 від 16.06.2023 р. до договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р.; рахунок-фактура №1 від 25.03.2025 р.; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2025 р. до Договору про надання правничої допомоги №2 від 16.06.2023 р. та додатку №1 від 16.06.2023 р. Також у матеріалах справи міститься довіреність від 16.06.2023 р., строк дії до 16.06.2026 р. (а.с. 71 том 1).
Крім того, слід вказати, що у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 р. у справі № 289/114/23 зазначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», тому відсутність відомостей стосовно адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України не є підставою для відмови у стягнення витрат на правничу допомогу.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2019 року у справі № 757/21384/19-ц (провадження № 61-15866св19), від 23 вересня 2021 року у справі № 367/862/19 (провадження № 61-8402св21) та від 13 вересня 2023 року у справі № 283/2629/19 (провадження № 61-5962св23).
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі 910/7000/19 для підтвердження повноважень адвоката в господарському процесі ні ГПК України, ані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не вимагається доведення факту включення відповідних осіб до Єдиного реєстру адвокатів України, а повноваження адвоката підтверджуються свідоцтвом на право на заняття адвокатською діяльністю та посвідченням адвоката України. Крім того, скаржником не надано доказів припинення права поіменованих осіб на заняття адвокатською діяльністю у передбаченому законом порядку.
Згідно з постановами Верховного Суду від 06.06.2019 р. у справі №855/229/19 та від 26.09.2019 р. у справі №910/3845/19 особа адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Враховуючи вищевикладене, спростовуються доводи сторони позивача про неналежне представництво та про не чинність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 08.02.2018 р.
Згідно постанови Верховного Суду від 12.05.2021 р. у справі №235/4969/19 розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним.
Враховуючи викладене, беручи до уваги обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, подані на її підтвердження докази, які доданими до заперечення стороною позивача доказами не спростовані, суд приходить до висновку, що понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, сторона позивача заперечуючи розмір таких витрат, які вважала не співмірними витраченому часу, клопотання про їх зменшення не подавала, та у самих запереченнях вказаного не просила.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 265, 270, 354-355 ЦПК України суд, -
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 102 382 (сто дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 50 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду у загальному порядку відповідно до ст.ст. 354-355 ЦПК України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили у загальному порядку відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 30.04.2025 року.
Реквізити сторін:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС»: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243;
ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Л.В. Білоцька