про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження
Справа № 240/11584/24
05 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши у письмовому провадженні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Також, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року.
Досліджуючи дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 16.10.2024 в порядку письмового провадження.
Враховуючи зазначене, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, є 15.11.2024.
Апеляційна скарга (вперше) подана до суду 15.11.2024.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 19 листопада 2024 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в десятиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги.
29 листопада 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та веденням воєнного стану.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, задоволено частково та продовжено апелянту термін для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 відмовлено в задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків та апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Апеляційна скарга (вдруге) подана до суду 04.04.2025.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 04 квітня 2025 року залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в десятиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги.
08 квітня 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з поданням апеляційної скарги в частині оскарження лише однієї вимоги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, відмовлено та продовжено апелянту термін для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги та відкриття провадження - відмовлено та апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 11.12.2024 отримано апелянтом 12.12.2024, що підтверджується відповідною довідкою про отримання. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 22.04.2025 отримано апелянтом 22.04.2025, що підтверджується відповідною довідкою про отримання.
Апеляційна скарга (втретє) була подана до суду 01.05.2025. Тобто, з пропуском строку на її подання.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. У свою чергу, дотримання вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
Понад те, вдруге відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року поза межами встановленого строку.
Згідно з установленою практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема, постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).
Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що навіть при повторному зверненні апелянтом одразу не було надано суду платіжні інструкції щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Такі, платіжні інструкції було надано лише 01.05.2025.
В свою чергу, право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.
Колегія суддів звертає увагу, що повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При цьому, звернення з апеляційною скаргою вдруге в термін понад п'ять місяців з моменту прийняття оскаржуваного рішення, втретє в термін понад шість місяців з моменту прийняття оскаржуваного рішення та через понад чотири місяці з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги (вперше), поданої вперше не може вважатись поданням апеляційної скарги повторно без зволікань, оскільки фактично порушує інтереси іншої сторони у справі.
Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, які зумовили повернення первісної апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , були пов'язані виключно з неналежним їх оформленням, і не були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів зауважує, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Згідно з ч.1,3 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Тобто, реалізація апелянтом права на звернення до суду з апеляційною скаргою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року.
Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд
у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.