Справа № 600/733/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
05 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову ВП 66079635 від 04 лютого 2025 року про закінчення виконавчого провадження, винесеною - заступником начальника Першого відділу ДВС у місті Чернівці Олександром Олексюком в частині виведення виконавчого збору в окреме провадження;
- визнати протиправною та скасувати постанову ВП 66079635 від 04 лютого 2025 року, винесеною заступником начальника Першого ДВС у місті Чернівці Олександром Олексюком про стягнення виконавчого збору в сумі 42477грн 80 коп з Боржника ОСОБА_1 РНОКПП303792098;
- зобов'язати Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Чернівці Винести нову постанову в межах виконавчого провадження ВП 66079635 про закінчення виконавчого провадження відкритого згідно з виконавчим документом 727/10561/20 від 01.06.2021 року в зв'язку з фактичним виконанням документа, без стягнення виконавчого збору.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.02.2025 року заступником начальника Першого відділу ДВС у місті Чернівці Олександром Олексюком у виконавчому провадженні №66079635 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 01.06.2021 року у справі №727/10561/20 та виведено виконавчий збір в окреме провадження.
04.02.2025 року заступником начальника Першого відділу ДВС у місті Чернівці Олександром Олексюком у виконавчому провадженні №66079635 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 42477,80 грн (10 відсотків суми, що підлягає стягненню по виконавчому листу від 01.06.2021 року у справі №727/10561/20).
04.02.2025 року заступником начальника Першого відділу ДВС у місті Чернівці Олександром Олексюком винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77072987 щодо примусового виконання постанови від 04.02.2025 року ВП №66079635 про стягнення виконавчого збору у розмірі 42477,80 грн.
Судом також встановлено, що 21.01.2025 року між банком (АТ КБ «ПриватБанк» - стягувач у виконавчому провадженні №66079635) та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором E/V 0828667 від 18.09.2008 року.
Предметом цього позову є винесені заступником начальника Першого відділу ДВС у місті Чернівці Олександром Олексюком постанови від 04.02.2025 року про закінчення виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженні №66079635.
Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеній постанові оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII (надалі у редакції, чинній на час винесення спірних постанов) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в т. ч.: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частини 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ).
Згідно частин 1-3 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Отже, аналізуючи зазначене слід прийти до висновку, що:
- частина 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем;
- стаття 27 Закону №1404-VIII передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується;
- виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
Поряд з цим, згідно частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як встановлено судом у цій справі, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 квітня 2021 року у справі №727/10561/20 вирішено: Винести заочне рішення. Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість в розмірі 12790,36 Євро, що за курсом 32,72 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.08.2020 року складає 418500,58 (чотириста вісімнадцять тисяч п'ятсот) гривень (п'ятдесят вісім) копійок за кредитним договором №Е від 18.09.2008 року. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 6277,51 (шість тисяч двісті сімдесят сім) гривень (п'ятдесят одну) копійку.
21.07.2021 року відкрито виконавче провадження №66079635 щодо примусового виконання виконавчого листа від 01.06.2021 року у справі №727/10561/20.
У подальшому, 21.01.2025 року між банком (АТ КБ «ПриватБанк» - стягувач у виконавчому провадженні №66079635) та позичальником ОСОБА_2 був укладений договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором E/V 0828667 від 18.09.2008 року.
Поряд з цим, 04.02.2025 року заступником начальника Першого відділу ДВС у місті Чернівці Олександром Олексюком у виконавчому провадженні №66079635 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 42477,80 грн (10 відсотків суми, що підлягає стягненню по виконавчому листу від 01.06.2021 року у справі №727/10561/20).
04.02.2025 року заступником начальника Першого відділу ДВС у місті Чернівці Олександром Олексюком винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77072987 щодо примусового виконання постанови від 04.02.2025 року ВП №66079635 про стягнення виконавчого збору у розмірі 42477,80 грн.
Також, як повідомлено позивачем у письмових поясненнях, державним виконавцем відкрито виконавче провадження №77072987 від 04.02.2025 року на підставі оскаржуваної постанови ВП №66079635 про стягнення виконавчого збору від 04.02.2025 року.
Однак, обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваної постанови позивач зазначає про те, що погашення заборгованості за виконавчим документом № 727/10561/20 від 01.06.2021 року відбулось не в межах виконавчого провадження, без участі та вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду, то в даному випадку у відповідача (відділу ДВС) на момент винесення оскаржуваних постанов, були відсутні правові підстави щодо стягнення з нього виконавчого збору в сумі 42477 грн 80 коп.
Стосовно вказаних доводів позивача суд зазначає, що із аналізу норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 року (далі - Закон №2475-VIII) внесені зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ, які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розрахувався з 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Суд звертає увагу на те, що редакція частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ, чинна на час винесення спірної постанови (06.08.2018 року) наголошує на то, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відтак, доводи позивача щодо неправомірності оскаржуваної постанови у зв'язку із невчиненням державним виконавцем дій з примусового виконання рішення та фактичного не стягнення суми заборгованості, суд вважає не обґрунтованими, оскільки позивач посилається саме на релевантні положення норм Закону №1404-VІІІ у межах спірних правовідносин.
У контексті надання оцінки оскаржуваним постановам, суд звертає увагу на усталену практику щодо стягнення виконавчого збору на основі діючих до 28 серпня 2018 року положень Закону №1404-VІІІ.
Так, до спірних правовідносин доцільним є застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.03.2020 року по справі №2540/3203/18, відповідно до якого обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 року по справі № 2540/3203/18 стосується правовідносин, за якими виконавче провадження щодо стягнення заборгованості вже закінчене, а постанова про стягнення виконавчого збору виокремлена в окреме виконавче провадження та звернута до примусового виконання, що відповідає встановленим обставинам у даній справі №600/4897/23-а.
У справі № 2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду дала оцінку правовідносинам, які виникли у зв'язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини 2 статті 27 та частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору станом на 03 серпня 2018 року у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону.
В той же час, суд наголошує, що не зважаючи на подібність правовідносин, нормативне регулювання у цій справі та справі № 2540/3203/18, дещо відрізняється з огляду на те, що виконавче провадження №66079635 щодо примусового виконання виконавчого листа від 01.06.2021 року у справі №727/10561/20 відкрито 21.07.2021 року, тобто на час дії статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону №2475-VIII, чинній після 28 серпня 2018 року. Більше того, оскаржувані постанови також винесені на час дії статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону №2475-VIII, чинній після 28 серпня 2018 року.
Суд констатує, що положення Закону №1404-VІІІ, в редакції Закону №2475-VIII, чинній після 28 серпня 2018 року, свідчать про те, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов'язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства прийнято наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію №512/5.
За змістом пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №460/2478/19, та був підтриманий у вже згаданій постанові Верховного Суду від 24.12.2021 у справі №640/4599/21, а також у постанові від 25.05.2023 у справі №420/1233/19.
Також, як наголошено Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2024 року у справі №640/11506/21, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця наявний обов'язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що державним виконавцем прийнято оскаржувані постанови з дотриманням вимог Закону №1404-VІІІ, адже стягнення виконавчого збору є одним із обов'язкових заходів, які належить вчинити державному виконавцю у рамках виконавчого провадження.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.