П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27376/24
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Єщенка О. В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року адвокат Єрьоміна В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просила:
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118 (далі - Постанова №118), з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168 (далі - Постанова №168), з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02. 2024 №185 (далі - Постанова №185) та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 (далі - Постанова №713);
- зобов'язати нарахувати та виплатити з 01.03.2024 пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексацій, передбаченими Постановами №118, №168 та №185, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №173, виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду №420/15986/21 від 08.10.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог адвокат Єрьоміна В.А. зазначає, що її довіритель перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Адвокат указує, що ГУ ПФУ в Одеській області з 01.03.2024 нарахувало її довірителю індексацію пенсії згідно Постанови №185 та обмежило виплату пенсії максимальним розміром.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити з 01.03.2024 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №185 та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №713, однак у задоволенні даної заяви йому було відмовлено.
Адвокат Єрьоміна В. А. вважає обмеження розміру пенсії протиправним, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно якої встановлене обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як указує адвокат, оскільки пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визначає, що положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тому з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ застосуванню не підлягає.
Також, на думку адвоката, позивач має право на доплату до пенсії 2 000 грн, передбачену Постановою №713, оскільки його пенсія після 01.03.2018 не переглядалася та не перераховувалася.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що 12 жовтня 2022 року прийнято рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Відповідно до вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Верховній Раді України привести нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Зазначений шестимісячний строк сплив - 12.04.2023.
Як вбачається з мотивувальної частини вказаного рішення, Конституційний Суд України, під час визнання неконституційними приписів статті 2 Закону № 3668-VI, виходив із того, що вони не відповідають приписам статей 1, 3, 8, частин першої, другої, п'ятої статті 17, частини першої статті 46, частини першої статті 65 Конституції України в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У той же час, Конституційний Суд України врахував, що в Україні, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан (Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами).
З огляду на викладене, Конституційний Суд України вважав, що потрібно відтермінувати втрату чинності приписи статті 2 Закону № 3668, які суперечать Конституції України.
Отже, на думку суду першої інстанції, аналіз вказаного рішення Конституційного Суду України свідчить, що таке рішення фактично пов'язане з необхідністю належного пенсійного забезпечення осіб, які збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Водночас, позивачу пенсія призначена з 06.06.2002, тобто він не приймав участі у захисті суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України під час військової агресії РФ проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а тому обмеження його пенсії максимальним розміром, на думку суду першої інстанції, є законним.
Щодо вимоги про врахування щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000 грн, передбаченої Постановою №713, суд першої інстанції указав, що положення вказаного нормативно-правового акту дають підстави здійснити доплату до пенсії, у разі, коли пенсія після 01.03.2018 не перераховувалася та не збільшувалася більш ніж на 2 000 грн.
Однак, позивачу, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 по справі №420/15986/21, був здійснений перерахунок пенсії, пенсія до перерахунку складала 11 592 грн, а після перерахунку - 22 398,80 грн, тобто пенсія позивача була збільшена майже у два рази.
Також суд першої інстанції вважав законним та обґрунтованим виплату пенсії позивача без врахування індексації, передбаченої Постановами №118, №168 та №185.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокат Єрьоміна В. А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржниця указує, що суд першої інстанції не надав оцінку рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно якої встановлене обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як указує адвокат, оскільки пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визначає, що положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тому з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ застосуванню не підлягає.
Посилається також на висновки Верховного Суду, який неодноразово висловлював позицію у подібних правовідносинах.
Щодо ненарахування доплати до пенсії в сумі 2 000 грн, адвокат, спираючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2022 по справі №420/2473/22, указує, що перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
ГУ ПФУ в Одеській області, скориставшись процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просить відмовити в її задоволенні.
Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за інвалідністю з 06.06.2002, відповідно до Закону №2262-XII.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 у справі № 420/15986/21, ГУ ПФУ в Одеській області перерахувало ОСОБА_1 розмір пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2021 № ЮО101512 про грошове забезпечення, виданої станом на 05.03.2019 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Далі, ГУ ПФУ в Одеській області, на підставі Постанови №713, провело перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 та встановило доплату до пенсії в сумі 2000 грн (а.с.11). Розмір пенсії склав 17 281,60 грн.
На підставі Постанови №118, позивачу з 01.03.2022 була проіндексована пенсія, розмір якої складає 19 340 грн (а.с.12).
На підставі Постанови №168, ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 була проіндексована пенсія з 01.03.2023, розмір якої став складати 34 680,49 грн, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром - 20 930 грн (а.с.13).
На підставі Постанови №185, ГУ ПФУ в Одеській області була проіндексована пенсія з 01.03.2024, розмір якої став складати 36 662,69 грн, з урахування обмеження пенсії максимальним розміром - 23 610 грн (а.с.14).
Також, з останнього перерахунку пенсії ОСОБА_1 , який проведений з 01.03.2024, випливає, що ГУ ПФУ в Одеській області виплачує індексацію пенсії за 2022, 2023 та 2024 роки. При цьому, відсутня виплата 2000 грн за Постановою №713 та вбачається обмеження пенсії її максимальним розміром.
16.05.2024 адвокат Єрьоміна В. А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації та щомісячної доплати у розмірі 2000 грн.
10.06.2024 ГУ ПФУ в Одеській області листом відмовив у задоволенні даної заяви, посилаючись на відсутність правових підстав.
ГУ ПФУ в Одеській області указало, що 17.11.2021 ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії на підставі судового рішення по справі №420/15986/21 та розмір пенсії збільшився з 11 592 грн до 19 340 грн, а тому щомісячна доплата за Постановою №713 відсутня.
Також ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що індексація пенсії позивача, згідно Постанов №118, №168 та №185 з 01.03.2024 нараховується та виплачується, проте з 01.03.2024 пенсія ОСОБА_1 виплачується у максимальному розмірі - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що відповідає статті 2 Закону № 3668-VI.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.
Так, предметом спору у межах даної справи, серед іншого, є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної позивачу на підставі Закону №2262-XII.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України Рішенням від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262.
Так, Конституційний Суд виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Верховний Суд, розглядаючи спір з подібних правовідносин, у постанові від 16.12.2021 (справа №400/2085/19) дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тому, на думку Верховного Суду, обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, є протиправним.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково послався на Рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону № 3668-VI, оскільки у межах даної справи застосуванню підлягає Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Тому, обмеження ГУ ПФУ в Одеській області пенсії позивача максимальним розміром порушує його право на пенсійне забезпечення, встановлене Законом №2262-ХІІ, а тому такі дії слід визнати протиправними.
З огляду на викладене колегія суддів вважає доречними доводи апеляційної скарги з цього питання.
Наступне, на чому слід зупинити увагу, це на правомірності дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо припинення виплати 2000 грн за Постановою №713.
Так, Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2022 року по справі № 420/2473/22 зазначив, що відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії. Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акту Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акту компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018р., не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Як правильно установлено судом першої інстанції, до перерахунку за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 по справі № 420/15986/21, основний розмір пенсії позивача складав 11 592 грн., а після перерахунку - 22 398,80 грн, тобто був збільшений майже в два рази.
Після перерахунку пенсії позивача її розмір став більшим за середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії станом на червень 2024 року у розмірі 18 806,63 грн., а тому застосування до відповідача щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. згідно Постанови №713 не буде відповідати принципу розсудливості та пропорційності.
Також слід указати, що аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, яка розглядала зразкову справу №400/6254/24 щодо виплати 2000 грн за Постановою №713.
Останнє на чому слід зосередити увагу це вимоги адвоката Єрьоміної В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , щодо нарахування та виплати з 01.03.2024 пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої Постановами №118, №168 та №185.
Колегія суддів поділяє правову позицію суду першої інстанції що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з перерахунку пенсії ОСОБА_1 , який здійснений з 01.03.2024 вбачається виплата такої індексації, а тому права позивача з боку ГУ ПФУ в Одеській області у цій частині не порушені.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити з 01.03.2024 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що у межах даної справи суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виразилось у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії щодо обмеження з 01.03.2024 перерахованої пенсії максимальним розміром та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром - скасувати.
Ухвалити у скасованій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2024 перерахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. В. Єщенко
Повне судове рішення складено 05.05.2025.