П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39785/24
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022, 2023 роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023 роки з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при звільненні з військової служби в порушення вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток 2022-2023 роки, відповідач не включив суми додаткової винагороди, які позивач отримував щомісячно в складі місячного грошового забезпечення.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що відсутні правові підстави для включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обраховується компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин нормативно - правові акти щодо нарахування та виплати грошового забезпечення Збройних сил України, в той час як позивач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України. Так, апелянт посилається на те, що Державна прикордонна служба України, як правоохоронний орган спеціального призначення не входить до складу Збройних Сил України, відповідно не належить до сфери управління Міністерства оборони України та координується Міністром внутрішніх справ України.
Положення статі 10-1 Закону № 2011-ХІІ, підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції 558 дозволяє зробити висновок про те, що виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби (компенсація щорічної основної або додаткової відпустки) виплачується у розмірах, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця. В Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 відсутнє посилання на додаткову винагороду передбачену постановою 168, як на щомісячний додатковий вид грошового забезпечення.
Апелянт наголосив, що пунктом 14 Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбачено, що додаткова винагорода є одноразовим видом грошового забезпечення, яка в силу вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ є складовою грошового забезпечення, а не місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 25 липня 2023 року, та наказом Голови Державної прикордонної служби України від 19.07.2023 №1034-ОС зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 26.07.2023 №459-ОС «Про особовий склад» зарахований до списків особового складу та всі види забезпечення.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 грудня 2023 року №593-ОС за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 12 грудня 2023 року звільнений з військової служби в запас. Згідно наказу начальника загону від 10.12.2023 №808-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.12.2023 року.
З картки грошового забезпечення позивача за 2023 рік вбачається, що в грудні 2023 року ОСОБА_1 виплачена компенсація невикористаної щорічної відпустки за 2022-2023 роки у розмірі 63 906,84 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив перерахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки обчисливши їх розмір, виходячи із суми місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Листом від 10.12.2024 року №09/Ф-2644/2694 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для включення до суми, з якої обраховується компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, додаткової винагороди, встановленої постановою № 168.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Враховуючи, що додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, відповідно до довідки військової частини виплачувалася позивачу, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно приписів ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 статті 2 вказаного Закону передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Аналогічні норми містяться в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
28 лютого 2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до п.1 постанови № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Частиною 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Спірним питанням в межах розгляду даної справи є наявність у позивача права вимагати включення до грошового забезпечення, з якого йому обчислена компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, сум виплаченої додаткової грошової винагороди.
На час нарахування та виплати грошової компенсації невикористаної щорічної відпустки та грошової компенсації невикористаної відпустки як учаснику бойових дій позивачу (10.12.2023 року) діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція 558).
Пунктом 2 Інструкції 558, передбачено, що місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Підпунктом 6 пункту 8 розділу V Інструкції 558 передбачено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Положення статі 10-1 Закону № 2011-ХІІ, підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції 558 дозволяє зробити висновок про те, що виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби (компенсація щорічної основної або додаткової відпустки) виплачується у розмірах, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 зробив висновок, що приписи частини першої, чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги у разі звільнення зі служби.
Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії).
Інструкція № 558 також прийнята на виконання постанови № 704.
Дійсно, як зазначає апелянт, в Інструкції 558 відсутнє посилання на додаткову винагороду передбачену постановою 168, як на щомісячний додатковий вид грошового забезпечення.
Разом з тим, та на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення (п.7 розділу IV), підпункт 6 пункту 8 розділу V Інструкції 558, яким врегульована виплата спірної компенсації, не містить жодних застережень щодо заборони врахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.
Навпаки, за приписами зазначеної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Аналогічна правова позиція, стосовно військовослужбовців Держприкордонслужби та застосування пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 викладена Верховним Судом в постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23 та від 24.04.2025 року у справі № 460/2217/23.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що додаткова винагорода, запроваджена постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення (постанова по справі № 420/35446/23 від 10 квітня 2025 року).
Зважаючи на наведені правові позиції Верховного Суду, які є застосовними до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням.
Матеріалами справи підтверджено, що п'ять місяців поспіль, з серпня по грудень 2023 року, позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою № 168 (а.с.13).
З викладеного вбачається, що при обчисленні розміру компенсації за всі невикористані дні оплачуваної відпустки, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Посилання апелянта на Особливості № 726 висновків суду не спростовують, оскільки такими врегульовано порядок виплати додаткової винагороди, в той час як спірним питанням в межах розгляду даної справи є питання виплати компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Помилкове застосування судом першої інстанції приписів Порядку № 260 замість Інструкції № 558 не призвело до невірного вирішення справи по суті, а тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваної відпустки.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 27 грудня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко