П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27611/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року адміністративний позов був задоволений частково.
На зазначене рішення суду 297 комендатура охорони та обслуговування подала апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 296 КАС України, а саме за подання апеляційної скарги не сплачено судовий збір, а тому ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Станом на 14.03.2025 року ухвала про залишення апеляційної скарги без руху виконана не була, судовий збір у визначеному законом розмірі не сплачено, тому ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.
04.04.2025 року 297 комендатурою охорони та обслуговування вдруге подано апеляційну скаргу.
При цьому, разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. До того ж, недолік первісної апеляційної скарги усунутий не був, доказів сплати судового збору до апеляційного суду не надано.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу 297 комендатурою охорони та обслуговування - залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної 10 днів з дня вручення даної ухвали. Роз'яснено апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику, а якщо заяву про поновлення строку не буде подано у визначений строк або причини пропуску строку буде визнано судом не поважними, то відповідно до ст. 299 КАС судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
На виконання вимог ухвали суду апелянтом надано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій апелянтом повторно заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обгрунтування якого зазначено, що з введенням в країні воєнного стану значно збільшились витрати на озброєння, що призвело до зменшення видатків на сплату судового збору та збільшення звернень військовослужбовців до судів. Наразі у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України “Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду апеляційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
Суд звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Щодо посилань скаржника на обставину введення воєнного стану суд зазначає, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України “Про судовий збір» та/або КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови, за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обгрунтування клопотання зазначено, що первісну апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору. Водночас, у зв'язку з тим, що виділені асигнування на 2024 рік вичерпано, кошти для сплати судового збору так і не надходили. Скаржником недоліки апеляційної скарги усунуті не були, а тому ухвалою суду від 11.03.2025 р. апеляційну скаргу повернуто апелянту. 14.03.2025 р. повторно було подано апеляційну скаргу. Таким чином, скаржник вжив всіх можливих заходів щодо подання апеляційної скарги у встановленні строки. Також зауважено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд приходить до наступного.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.
Судом встановлено, що 297 комендатура охорони та обслуговування вже реалізовувала своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі. Однак, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 скарга була повернута апелянту. Зазначену ухвалу суду апелянту було доставлено до електронного кабнету 15.03.2025 р. о 07:16 год., згідно п.2 ч.6 ст. 251 КАС України, ухвала суду від 14.03.2025 р. вважається врученою скаржнику 17.03.2025 р.
Судом встановлено, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлено невиконанням скаржником вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору. При цьому, звертаючись повторно з апеляційною скаргою, скаржник повторно не усунув недоліки, котрі були підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Варто зазначити, що за інформацією Реєстру підтверджень сплат судового збору ДКСУ КП ДСС, апелянт здійснював сплату судового збору за подання апеляційних скарг у березні 2025 року. Натомість у даній справі апелянтом протягом трьох місяців не вчинено дій для сплати судового збору.
Крім того, апелянтом в клопотанні про поновленні строку на апеляційне оскарження зазначено про те, що слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелюванння процесуальних вимог, встановлених законом.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини провів межу між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
В свою чергу, застосування вимог щодо належного оформлення апеляційної скарги, зокрема в частині сплати судового збору не можна вважати надмірним формалізмом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення.
Суд враховує, що скаржник подав первісну апеляційну скаргу у строк, встановлений ст.295 КАС України, а після повернення вказаної апеляційної скарги повторно звернувся до суду у дводенний строк, що свідчить про відсутність зволікань апелянта у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення. Однак, з огляду на те, що скаржником повторно не усунуто недоліки, котрі були підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу; суд доходить до висновку, що вказані обставини окремо не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, на можливість поновлення строку звернення до суду.
Враховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, зважаючи на те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом, визнано судом неповажними, строк встановлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився, колегія суддів приходить до висновку, що є всі підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 295, 296, 299, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні клопотання про поновлення строку - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов