Справа № 522/11751/24-Е
Провадження № 2/522/1293/25
30 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
представника позивача - адвоката Ягунова Д.В.,
представника відповідача-1 - прокурора Рубанової Н.О.,
інші учасники в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Офіс Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000,00 грн,
17.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду міста Одеса з позовом до Одеської обласної прокуратури, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Офіс Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2017 року прокурори Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області та інші особи, які не є працівниками прокуратури, виготовили у приміщенні Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області наступні підроблені документи: Акт технічного нагляду судна від 15.11.2015 на ім'я ОСОБА_4 щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підробленням підпису інженер-інспектору Регістру судноплавства України ОСОБА_5 ; Договір купівлі-продажу судна від 14.02.2003 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підробленням підпису ОСОБА_6 та печатки СВК «Кислицький».
Вказані вище підроблені документи було виготовлено безпосередньо у приміщенні Ізмаїльської місцевої (сьогодні - окружної) прокуратури Одеської області для цілей подальшого злочинного озброєного рейдерського захоплення майна позивачки - порому НОМЕР_1 , а також для вчинення інших злочинів у складі злочинної організації на ділянці Державного кордону України у районі села Кислиця Ізмаїльського районі Одеської області.
29.10.2017 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017160150003076 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, за заявою потерпілих ТОВ «Злагода» та ОСОБА_1 щодо злочинних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які 28.10.2017 з використанням фізичного насильства захопили судно - пором НОМЕР_1 , належний ОСОБА_9 (власник) і ТОВ «Злагода» (орендар). 16.12.2017 розпочато досудове розслідування за заявою потерпілого ОСОБА_9 щодо підроблення невідомими особами документу - так званого Акту технічного нагляду судна для здійснення його державної реєстрації від 15.11.2015 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 358 КК України.
У судовому засіданні, проведеному в Одеському апеляційному суді, прокурор Маричева О.Г., діючи за погодженням з Одеською обласною прокуратурою, задекларувала, що так званий Акт технічного нагляду судна від 15.11.2015 на ім'я ОСОБА_4 щодо так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підробленням підпису інженер-інспектору Регістру судноплавства України ОСОБА_5 та Договір купівлі-продажу судна від 14.02.2003 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підробленням підпису ОСОБА_6 та печатки СВК «Кислицький», не є підробленими документами. При цьому, згідно з матеріалами дізнання, так званий Акт технічного нагляду судна від 15.11.2015 було підписано інженер-інспектором Регістру судноплавства України ОСОБА_5 , який помер у 2007 році. Смерть ОСОБА_5 у 2007 році встановлено офіційними документами Міністерства юстиції України. Отже, прямо у судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 зазначила від імені прокуратури України, що так званий Акт технічного нагляду судна від 15.11.2015 було підписано особою, яка вже тоді померла. Крім того, прокурор Маричева О.Г. без будь-яких пояснень задекларувала, що так званий Договір купівлі-продажу судна від 14.02.2003 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підробленням підпису ОСОБА_6 та печатки СВК «Кислицький», не є підробленим документом, не зважаючи не те, що у цьому ж засідання прокурор ОСОБА_2 , діючи в офіційному статусі зазначила, що цей документ містить ознаки підроблення.
Вказані вище дії відповідачів мають умисний характер. Є результатом незаконної домовленості (змови) між відповідачами та іншими особами. Є результатом виконання незаконної вказівки (наказу) відповідача ОСОБА_2 , наданій вказаному відповідачу іншими особами. Спрямовані на легітимізацію підроблених документів на ім'я ОСОБА_4 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за результатами змови між відповідачами та іншими особами. Спрямовані на надання сприяння злочинній організації, яка виготовила підроблені документи на ім'я ОСОБА_4 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у подальшому використанні таких підроблених документів. Спрямовані на надання сприяння злочинній організації, яка виготовила підроблені документи на ім'я ОСОБА_4 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у легітимізації доходів, отриманих злочинним шляхом з використанням так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підроблених документах. Спрямовані на вчинення численних злочинів на ділянці Державного кордону України під час фактичного стану війни з використанням так званого порому « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підроблених документах. Завдали глибокої та непоправної моральної шкоди позивачу через руйнування її уявлень про роль прокуратури в Українській Державі та українському суспільстві через надання доказів того, що прокурори безкарно можуть брати участь у легітимізації підроблених документів на користь злочинної організації. Завдали глибокої та непоправної моральної шкоди позивачу як потерпілому у кримінальному провадженні № 12017160150003076 через вчинення дій щодо легітимізації підроблених документів на ім'я ОСОБА_4 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »». Завдали глибокої та непоправної моральної шкоди позивачу як цивільному позивачу у кримінальному провадженні № 12017160150003076 через вчинення дій щодо легітимізації підроблених документів на ім'я ОСОБА_4 на так званий пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Завдали глибокої та непоправної моральної шкоди позивачу через руйнування її уявлень про роль прокуратури в Українській Державі та українському суспільстві через надання доказів того, що прокурори безкарно можуть брати участь у легітимізації підроблених документів на користь злочинної організації, підробляти документи та створювати умови для незаконної втечі злочинців від заслуженої кримінальної відповідальності.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд задовольнити його вимоги.
17.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
17.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
22.07.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що у цій позовній заяві порушується питання завдання моральної шкоди, у першу чергу, фізичними особами, які внаслідок злочинної змови вчинили дії, що підпадають під ознаки злочинів у складі злочинної організації, про умисну дію та бездіяльність фізичних осіб спрямованих на завдання шкоди саме у статусі фізичних осіб - членів злочинної організації через надання сприяння останніми у використанні підроблених документів, що повністю виключає адміністративне судочинства або інше судочинство, крім цивільного.
23.07.2024 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
24.07.2024 від представника позивача через канцелярію суду надійшла позовна заява у кількості 6 шт з додатками.
25.07.2024 від представника позивача на виконання ухвали суду від 23.07.2024 надійшла заява про усунення недоліків.
25.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме докази сплати судового збору та надсилання копії позовної заяви всім учасникам справи.
29.07.2024 від представника позивача надійшло два клопотання, у яких він просить суд вважати недоліки позовної заяви усунутими.
30.07.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
01.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про зобов'язання відповідачів та третю особу надати письмові відповіді на запитання.
01.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме докази отримання відповідачами та третьою особою ухвали про відкриття провадження.
01.08.2024 від представника позивача надійшло два клопотання про розгляд справи з викликом сторін з можливістю поставити запитання відповідачам.
05.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме додаткове інформування ОСОБА_2 про те, що вона є відповідачем у даній справі.
05.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін.
19.08.2024 від представника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Отже, основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі за вимогами ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, є дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, наявність такої шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою за заподіянням шкоди, які повинен довести саме позивач, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України). Зазначають, що лише сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивачі повинні були довести належними та допустимими доказами завдання їм шкоди, і що дії або бездіяльність відповідачів є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст.ст. 1167, 1174 ЦК України (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 523/4822/17). Таким чином, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Проте позивачем у цій справі усупереч наведених норм не доведено ані протиправності дій обласної прокуратури та її посадових осіб, ані наявності шкоди, ані причинний зв'язок, між такою поведінкою та шкодою, якщо припустити її наявність, через що вимоги про стягнення шкоди у цій справі не підлягають задоволенню.
Разом з тим, прокурори Одеської обласної прокуратури до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017160150003076 не входили та, відповідно, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у них не здійснювали, будь-яких процесуальних рішень не приймали. Отже, прокурори обласної прокуратури не надавали та не могли надавати будь-яку оцінку обставинам, що є предметом дослідження в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні через що доводи позову щодо визнання чи невизнання обласною прокуратурою будь-яких фактів в кримінальному провадженні є необґрунтованими. У свою чергу незгода із наданими прокурором під час судового розгляду у порядку кримінального процесуального законодавства клопотанням про закриття кримінального провадження, не свідчить про протиправність дій чи бездіяльність обласної прокуратури чи її посадових осіб.Позивачем не доведено протиправність дій Одеської обласної прокуратури чи її посадових осіб, що виключає наявність підстав для стягнення шкоди, якщо припустити її наявність. Реальність настання моральної шкоди має бути доведено належними та допустимими доказами, яких позивачем у справі не надано. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами. Отже, позивачем не доведено наявність моральної шкоди та її розмір, що є підставою для відмови у задоволенні цих вимог.
Щодо доводів позовної заяви про зобов'язання відповідачів надати відповідь на поставленні питання, представник Одеської обласної прокуратури зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_1 предметом судового розгляду у справі № 522/11751/24-Е та відповідно предметом доказування є вимоги про стягнення моральної шкоди. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Поряд з цим, наведені у позові питання не стосуються обставин, які мають значення у цій цивільній справі № 522/12145/24-Е, а також предмету позову у цій справі, та відповідно не можуть бути предметом доказування у цій справі. Отже, виходячи зі змісту позовних вимог, наведені у позові питання не підлягають встановленню при ухвалені судового рішення у даній справі.
19.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
20.08.2024 ухвалою суду клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволені та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
26.08.2024 від позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог.
02.09.2024 від представника Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення щодо позову, у яких зазначає, що правову оцінку доводам ОСОБА_1 щодо можливого використання, складання підроблених документів, а саме акту про технічний нагляд судна, буде надано за результатами проведення слідчих дій та здобутих доказах у кримінальних провадженнях. Крім того, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про прокуратору» прокурор, здійснюючи функції прокуратури, є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Прокурори Одеської обласної прокуратури до складу групи прокурорів у кримінальних провадженнях №№ 12017160150003076, 42018000000000182 та 12022163380000057 не входили та, відповідно, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у них не здійснювали, будь-яких процесуальних рішень не приймали. Отже, прокурори Обласної прокуратури не надавали та не могли надавати будь-яку оцінку обставинам, що є предметом дослідження в межах досудового розслідування в кримінальних провадженнях №№ 12017160150003076, 42018000000000182 та 12022163380000057, через що доводи позову щодо визнання обласною прокуратурою будь-яких фактів в названих провадженнях є необґрунтованим. ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження доводів, що викладені у позовній заяві, які, на її думку, спричинили їй завдання моральної шкоди, у зв'язку з чим третя особа у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
23.09.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме лист прокурора Царелунги К.П. яким він заперечує факт підроблення документу - так званого «акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015.
07.10.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме зізнання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні злочинів у формі виготовлення підроблених документів на ім'я ОСОБА_4 на так званий «пором ОСОБА_16 ».
28.10.2024 від позивача надійшло клопотання про обов'язкову явку відповідачів у судове засідання.
04.11.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме попередження прокурорів та слідчих про підроблені документи.
25.11.2024 від позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та визнання явки відповідачів обов'язковою.
25.11.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
25.11.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме попередження прокурорів та слідчих про підроблені документи.
27.11.2024 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким зобов'язати відповідачів та третю особу надати письмові відповіді на запитання.
27.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування оригіналу електронного доказу.
28.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
29.11.2024 від позивача надійшло клопотання про зобов'язання відповідачів та третю особу надати письмові відповіді на запитання.
02.12.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме листи ОСОБА_2
04.12.2024 від позивача надійшло клопотання про інформування відповідачів.
06.12.2024 від позивача надійшло клопотання про інформування відповідачів.
12.12.2024 від представника позивача надійшло клопотання про визнання явки відповідачів обов'язковою.
17.12.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме довідки про використання прокурорами Одеської обласної прокуратури Одеської області підроблених документів на ім'я ОСОБА_4 на так званий «пором ОСОБА_16 ».
17.12.2024 від позивача надійшло клопотання про визнання явки відповідачів обов'язковою та надати можливість взяти участь у судовому засіданні через представника.
23.12.2024 від позивача надійшло два клопотання про надання доступу до правосуддя.
26.12.2024, 30.12.2024 та 31.12.2024 від позивача надійшли клопотання про надання доступу до участі у судових засіданнях.
03.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів завдання шкоди позивачу діями відповідачів.
06.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме докази створені 04.01.2025.
06.01.2025 від позивача надійшло клопотання про надання копій пояснень, заперечень, відзивів відповідачів.
13.01.2025 від позивача надійшло два клопотання про долучення доказів.
14.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
20.01.2025 протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про обов'язкову явку відповідачів у судове засідання.
22.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
07.02.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме ухвалу слідчого судді від 24.01.2025.
17.02.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме довідку щодо використання підроблених документів на ім'я ОСОБА_4 на так званий «пором ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідачами та іншими особами.
21.02.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
15.03.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій вона зазначає, що здійснювала нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017160150003076 у формі процесуального керівництва відповідно до ст. 36 КПК України, як прокурор Чорноморської окружної прокуратури. Разом з тим, ОСОБА_2 як фізична особа не вступала в правовідносини з відповідачем ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для пред'явлення задоволення позовних вимог. Враховуючи участь у цивільній справі відповідача Одеської обласної прокуратури, що здійснює представництво інтересів держави, відсутні підстави для залучення ОСОБА_2 , як фізичної особи в якості відповідача та відсутні підстави для надання пояснень по справі.
26.03.2025 від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, у якій він зазначає, що він, як фізична особа, не порушував ніяких прав та інтересів позивача, у зв'язку із чим вважає, що він є неналежним відповідачем у справі. Розгляд справи просить проводити без його участі.
28.03.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц звернула увагу на те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі 910/15792/20 акцентувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Позивачем заявлені вимоги до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як до працівників прокуратури, які виконують свої службові обов'язки, та відповідно не є особами, за рахунок яких можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача, отже є неналежними відповідачами у справі, що згідно наведених позицій суду касаційної інстанції, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до вказаних відповідачів.
У відповідності до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивач просить суд стягнути з відповідачів 150 000,00 грн моральної шкоди у зв'язку з їх суперечливою поведінкою та втратою довіри до органів прокуратури.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
01.09.2020 Велика Палата Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц ухвалила постанову у якій сформувала правовий висновок про те, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Суд зазначає, що у даній справі, доводи позовної заяви зводяться виключно до незгоди з діями прокуратури в незавершеному кримінальному провадженні № 12017160150003076, при цьому позивачкою належними та допустимими доказами не доведено порушення Одеською обласною прокуратурою її прав та охоронюваних законом інтересів, які підлягають захисту судом шляхом стягнення моральної шкоди, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову до Одеської обласної прокуратури відсутні у зв'язку з їх недоведеністю, а до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - у зв'язку з неналежністю відповідачів.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - Офіс Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000,00 грн відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення відповідно до ст. 259 ЦПК України буде складено протягом п'яти днів.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення складено 05.05.2025.