Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 травня 2025 р. № 520/2273/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2024 №204850007231, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 06.09.1988 по 22.07.1990, з 01.02.1991 по 21.03.1991, з 12.04.1991 по 21.12.1994, з 25.10.1994 по 06.10.2000, з 07.10.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2001, з 01.06.2001 по 31.12.2001, з 01.02.2002 по 30.04.2002, з 01.06.2002 по 30.07.2002, з 01.09.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.01.2003, з 01.03.2003 по 30.09.2003 та здійснити перерахунок пенсії за віком з 08.01.2024 року з урахуванням зазначених періодів роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області прийнято протиправне рішення від 12.09.2024 №204850007231, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком та протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи, зокрема з з 06.09.1988 по 22.07.1990, з 01.02.1991 по 21.03.1991, з 12.04.1991 по 21.12.1994, з 25.10.1994 по 06.10.2000, з 07.10.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2001, з 01.06.2001 по 31.12.2001, з 01.02.2002 по 30.04.2002, з 01.06.2002 по 30.07.2002, з 01.09.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.01.2003, з 01.03.2003 по 30.09.2003, вказані в дублікаті трудової книжки від 18.10.2024 серії НОМЕР_1 з огляду на недоліки заповнення трудової книжки та інших документах, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у спірних правовідносинах діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У період з 19.03.2025 по 16.04.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала на лікарняному, з 17.04.2025 по 02.05.2025 - у відпустці, відтак розгляд справи відбувається в перші робочі дні.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - ЗУ №1058-IV) з 08.01.2024 року.
За матеріалами електронної пенсійної справи позивачу стало відомо, що до її страхового стажу зараховано не всі періоди роботи.
05.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою в якій просила здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням періодів роботи з: 06.09.1988 по 22.07.1990, 01.02.1991 по 21.03.1991, 12.04.1991 по 21.12.1994, 25.10.1994 по 06.10.2000, 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 з дня призначення пенсії за віком, а саме з 08.01.2024.
За результатами розгляду заяви від 05.09.2024 позивачеві, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2024 №20485007231 було відмовлено в перерахунку пенсії за віком.
Відповідно до вказаного рішення, згідно поданих документів до загального трудового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 06.09.1988 по 22.07.1990 відповідно до долученої довідки від 17.07.2019 №3/77264, оскільки в довідці не зазначено повністю ім'я та по батькові ( ОСОБА_2 );
- з 01.02.1991 по 31.01.1994 згідно трудового договору від 01.02.1991, так як в період дії договору має місце виправлення, яке не завірене належним чином та відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду України;
- з 12.04.1991 по 21.12.1994 робота у військовій частині НОМЕР_2 , яка розташована на території РФ оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До страхового стажу на підставі трудової книжки та інших документів зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991;
- з 25.10.1994 по 06.10.2000 по трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки наявний дублікат трудової книжки виданої 18.10.2004;
- з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 робота як фізична особа-підприємець, оскільки відсутня інформація на якій системі оподаткування перебувала заявниця».
Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивач звернулась з до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно зі статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
З моменту запровадження системи персоніфікованого обліку, страховий стаж розраховується за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Позивачем було отримано у відповідному відділенні Пенсійного фонду України довідку за формою ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу".
Згідно з частиною 1 і частиною 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України. Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України. Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку І в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців.
При цьому, згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення закріплене у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, до моменту впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж розраховується на підставі даних трудової книжки. І лише в разі відсутності останньої або незбереженості даних у ній трудовий стаж підтверджується іншими документами, якими, зокрема, є довідка про заробітну плату.
Так, з оскаржуваного рішення від 12.09.2024 №204850007231 про відмову у перерахунку пенсії позивачеві вбачається, що не зараховано період роботи 06.09.1988 по 22.07.1990 відповідно до долученої довідки від 17.07.2019 №3/77264, оскільки в довідці не зазначено повністю ім'я та по батькові ( ОСОБА_2 ).
Згідно Архівної довідки №3/77264 від 17.07.2019, яка видана “Центральним архівом Міністерства оборони РФ» підтверджено період роботи позивача з 06.09.1988 по 22.07.1990 року на посаді начальника ВКХ в військовій частині польова пошта № НОМЕР_3 .
Суд звертає увагу на те, що в архівній довідці від 12.07.2019 № 3/77264, містяться посилання на первинні документи, які стали підставою для видачі довідки, також по тексту довідки зазначено, а саме в наказі №217 від 23 липня 1990 року про звільнення, повністю прізвище, ім'я, по батькові “ ОСОБА_3 » .
Окрім архівної довідки від 12.07.2019 № 3/77264 в матеріалах справи міститься анкета-запит від 16.01.2002 №3, довідка Центрального архіва МО від 23.05.2002 року, якими додатково підтверджується стаж роботи позивача у військовій частині польова пошта № НОМЕР_3 з 06.09.1988 по 22.07.1990 року .
В анкеті-запит від 16.01.2002 №3 зазначено без скорочень ПІБ позивача, а саме “ ОСОБА_3 ». В довідці Центрального архіва МО від 23.05.2002 року зазначено, що “ ОСОБА_3 працювала в військовій частині польова пошта НОМЕР_3 з 06.09.1988 по 22.07.1990 на посаді начальника ВКХ».
Також, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 07.06.1995, виданий Комінтерівським відділом реєстрації актів громадянського стану підтверджено зміну прізвища з “ ОСОБА_4 » на “ ОСОБА_5 ».
Судом досліджено паспорт позивача серії НОМЕР_5 , копію якої надано до матеріалів справи, та встановлено, що на першій сторінки паспортної книжечки позивача вказано ім'я по батькові українською мовою як “ ОСОБА_1 », на другій сторінці паспортної книжечки позивача вказано ім'я по батькові російською мовою як “ ОСОБА_6 ».
Таким чином, судом встановлено, що зазначене в архівній довідці від 12.07.2019 №3/77264 ім'я “ ОСОБА_2 » російською мовою, повністю відповідає імені позивача “ ОСОБА_1 » українською мовою та “ ОСОБА_6 » російською мовою, зазначеному в паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 Комінтерівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 17.10.2012.
Враховуючи вищезазначене, наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
В Постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року по справі №638/18467/15-а містяться наступні висновки: “…формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».
Отже, в даному випадку не повністю зазначене ім'я по батькові позивача в довідці від 12.07.2019 № 3/77264 є формальним недоліком, та не може бути підставою для не врахування періоду роботи з 06.09.1988 по 22.07.1990 року до страхового стажу позивача,оскільки зазначений стаж роботи додатково підтверджується іншими документами, які надані Пенсійному органу.
Щодо не зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з 01.02.1991 по 31.01.1994 згідно трудового договору від 01.02.1991, так як в період дії договору має місце виправлення, яке не завірене належним чином та відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься трудовий договір від 01.02.1991, укладений між Приморським крайовим театром ляльок та ОСОБА_1 про прийняття останньої на роботу на посаду білетного касира.
Як встановлено судом у вказаному договорі міститься виправлення в даті про строк дії вказаного договору.
Суд звертає увагу, що такі недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних про трудову діяльність в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Поряд з тим, позивачем на підтвердження зайнятості надана довідка від 23.12.2020 №313 підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.02.1991 по 01.03.1991 працювала на посаді білетного касира центральної каси в Приморському крайовому театрі ляльок.
Довідка від 23.12.2020 №313 містить інформацію про перейменування театру, містить посилання на первинні накази, які стали підставою для видачі довідки, містить печатку та підпис уповноваженої особи, яка видала довідку.
Суд зазначає, що будь-яких неточностей чи виправлень, які б ставили під сумнів факт зайнятості ОСОБА_1 в період з 01.02.1991 по 31.01.1994 у вказаній довідці не має, а відповідальність за помилку у зазначенні дати строку дії договору несе виключно роботодавець, який вносив відповідні записи. Крім того, факт зайнятості позивача у вказаний період додатково підтверджується відповідними записами у довідці від 23.12.2020 №313.
Щодо відсутності сплати внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає.
Статтею 14-1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Дані обов'язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за N 785/25562.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом статті 1 цього Закону, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.
Пунктом 5 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Абзацами другим, третім другим пункту 4 розділу IV Положення передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Суд зазначає, що на особу не може покладатися тягар доведення достовірності чи недостовірності даних про застраховану особу.
Відсутність посилання чи неточних записів у відомостях Реєстру застрахованих осіб не може бути підставою для не включення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 по справі № 638/18467/15-а, від 29.03.2019 по справі № 548/2056/16-а, від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а.
У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці або індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Так, як було встановлено судом, з 01.02.1991 по 01.03.1991 працювала на посаді білетного касира центральної каси в Приморському крайовому театрі ляльок, що підтверджено довідкою від 23.12.2020 №313.
Таким чином, посилання Пенсійного органу на відсутність сплати внесків позивачем суд вважає безпідставним.
Щодо не зарахування страхового стажу позивача з 12.04.1991 по 21.12.1994 у зв'язку з виходом Російської Федерації із Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.
Архівною довідкою від 10.03.2021 б/н встановлено, що ОСОБА_1 приказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 12.04.1991 №77 принята на посаду слюсара АВР водопровіда та комунікації з 12.04.1991.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 11.02.1992 № 32 підтверджено, що ОСОБА_1 вийшла у оплачувану відпустку по догляді за дитиною.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 22.12.1994 №215 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням з 21.12.1994.
Суд звертає увагу на ту обставину, що оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території РФ, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі також - Угода від 13.03.1992, чинна на час спірних правовідносин).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди від 13.03.1992).
Відповідно до вимог статті 1 Угоди від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За приписами частини 2 статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 “Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України, суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода між Урядом України і урядом РФ Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 підлягають застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача, оскільки вказані Угоди були чинними на час роботи ОСОБА_1 на території Російської Федерації і позивач мала легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення.
Таким чином стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Отже, підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи на території зазначеної держави, наведені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 12.09.2024 №204850007231 є протиправними, оскільки позивач працювала на зазначеній території під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому мала законні підстави щодо зарахування таких періодів до страхового стажу.
Щодо не зарахування до загального стажу періоду роботи з 25.10.1994 по 06.10.2000 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки наявний дублікат трудової книжки виданої 18.10.2004, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом з матеріалів справи, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 18.10.2004 є дублікатом трудової книжки.
Відповідно до записів трудової книжки позивач 25.10.1994 по 06.10.2000 працювала на посаді директора у приватній фірмі “Технотранссервіс».
Оцінку вказаним обставинам та подання заявницею саме дублікату трудової книжки ГУ ПФУ в Львівській області у спірному рішенні не надано, при цьому будь-яких зауважень щодо записів, зроблених в дублікаті трудової книжки за період роботи з 25.10.1994 по 06.10.2000, не висловлено.
Порядок ведення трудових книжок станом на дату видачі дублікату трудової книжки врегульований положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованої в МЮУ 17 серпня 1993 р. за № 110.
Відповідно до пп. 5.1-5.3 вказаної Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Відповідно до пп. 2.11- 2.12 вказаної інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що при заповнені як трудової книжки так і дублікату трудової книжки на першій сторінці в графі “дата заповнення» проставляється дата заповнення, актуальна саме на день заповнення відповідно трудової книжки або дубліката, оскільки після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, дублікат трудової книжки виданий позивачці відділом кадрів Міністерства промислової політики України від 18.10.2004 за підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, містить печатку підприємства, проставлена станом на дату заповнення саме дубліката трудової книжки, а відтак відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд звертає увагу, що записи в дублікаті трудовій книжці НОМЕР_1 позивача за період роботи з 25.10.1994 по 06.10.2000 заповнені вірно, без перекреслень, виправлень, записи внесені з посиланням на первинні документи та в них зазначено всі необхідні дані для зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, а також записи завірені уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств.
Отже, підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 25.10.1994 по 06.10.2000 до загального страхового стажу є протиправними.
Також, суд звертає увагу, що у спірному рішенні від 12.09.2024 №204850007231 позивачу не зараховано до загального стажу періоду роботи з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 робота як фізична особа-підприємець, оскільки відсутня інформація на якій системі оподаткування перебувала заявниця».
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч. 3-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148- VIII від 03.10.2017), до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Тобто, для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637, а за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі аналізу наведених правових норм , з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 25 березня 1998 року.
Довідкою Індустріального ДПІ Східного управління ГУ ДПС у Харківській області №11133/ФОП/20-40-58-06-20 від 16.06.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 проводила свою підприємницьку діяльність по фіксованій сплаті прибуткового податку та сплачувала фіксований податок.
Також позивач зверталась до територіального Пенсійного органу, за місцем свого проживання з запитом про підтвердження сплати позивачем страхових внесків. Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 11.06.2020 №665/05-16 повідомлено, що “ФО-П ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець на обліку перебуває з 01.07.1998 року. Дані в архівній справі ФО-П ОСОБА_1 відсутні».
Відповідно до пунктів 2.1, 2.7 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 № 11-1 (далі -Інструкція № 11-1, чинної у спірний період), платниками зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси.
Пунктом 2.10 Інструкції № 11-1 було передбачено, що платники збору зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно п.4.10 Інструкції № 11-1 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.7.1-7.2 Інструкції № 11-1 збори громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці, нараховуються на чистий доход, що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що пов'язані з одержанням доходу, на підставі витягів з податкових декларацій.
Страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в п.2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
Згідно п.16.1 платники, зазначені у пп.2.2, 2.3, 2.4, 2.7 зобов'язані вести облік зборів до Пенсійного фонду та витрачання його коштів.
Таким чином, на законодавчому рівні передбачалося зарахування до страхового (трудового) стажу періоду здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску.
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що позивачем було надано до Пенсійного органу, так і до суду довідку Індустріального ДПІ Східного управління ГУ ДПС у Харківській області №11133/ФОП/20-40-58-06-20 від 16.06.2020, якою підтверджено, що ОСОБА_1 проводила свою підприємницьку діяльність по фіксованій сплаті прибуткового податку та сплачувала фіксований податок.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що здійснюючи підприємницьку діяльність позивач перебувала на обліку в податковому органі, як платник фіксованого податку, та сплачувала у Пенсійний фонд України внески у складі такого фіксованого податку, тому періоди роботи позивача з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 як фізичної особи-підприємця підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Разом з тим, відповідач не зарахував спірні періоди роботи до страхового стажу позивача, наслідком чого стало прийняття оскаржуваного в даній справі рішення.
При цьому, зміст оскаржуваного рішення та матеріали справи не містять відомостей щодо того, що ГУ ПФУ в Херсонській області у відповідності до положень частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, пункту 4.2 Порядку №22-1 вчиняло будь-які дії для належної перевірки наявності в позивача права на зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу (за наявності записів про такі періоди в трудових книжках позивача) та відповідних документів для їх підтвердження, зокрема, витребовувало такі відомості, надсилало запити до компетентних органів, підприємств, тощо.
Отже, судом не встановлено обставин, за яких би вбачалося вчинення пенсійним органом (ГУ ПФУ в Херсонській області, як орган, що за принципом екстериторіальності визначений для розгляду заяви позивача про призначення пенсії) дій щодо належної перевірки документів, поданих позивачем, та встановлення інформації, необхідної для призначення позивачу пенсії за віком, до прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком. Відповідачем таких відомостей до суду не подано.
Отже, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 12.09.2024 №204850007231, про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 06.09.1988 по 22.07.1990, з 01.02.1991 по 21.03.1991, з 12.04.1991 по 21.12.1994, з 25.10.1994 по 06.10.2000, з 07.10.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2001, з 01.06.2001 по 31.12.2001, з 01.02.2002 по 30.04.2002, з 01.06.2002 по 30.07.2002, з 01.09.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.01.2003, з 01.03.2003 по 30.09.2003 та здійснити перерахунок пенсії за віком з 08.01.2024 року з урахуванням зазначених періодів роботи, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки відповідачем не здійснено належну перевірку страхового стажу позивача, то, з метою належного захисту прав позивача в даній частині позовних вимог, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2024 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.
З огляду на встановлені обставини справи, оскільки відповідачем не здійснено належну перевірку страхового стажу позивача та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2024 про перерахунок пенсії за віком та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення з урахуванням встановлених судом обставин.
Саме такий спосіб є достатнім, необхідним та ефективним для захисту порушеного права позивача.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Стосовно заявленої вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що у суду на даний час відсутні підстави вважати, що відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не буде виконане рішення суду у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення зазначеної вимоги позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ними дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат підлягає відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2024 №204850007231, про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2024 про перерахунок пенсії за віком та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення з урахуванням встановлених судом обставин.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім грн 88 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга ГОРШКОВА