з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/2541/25
05 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,
02.05.2025 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області, в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову №127661 від 08.04.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн до ФОП ОСОБА_1 , винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.
Одночасно з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом: зупинити дію постанови №127661 від 08.04.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн до ФОП ОСОБА_1 , винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що вказана постанова підлягає скасуванню оскільки, позивачем не допущено порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки, в силу законодавчих приписів, відсутність станом на момент проведення заходу контролю у водія бланків підтвердження діяльності водія не можна інкримінувати як порушення законодавства про автомобільний, а тому накладення на суб'єкта господарювання адміністративно-господарського штрафу, у розмірі визначеному абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", через відсутність бланків підтвердження діяльності водія є протиправним.
Оскаржувана постанова №127661 від 08.04.2025 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн, в силу положень п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", є виконавчим документом, що пред'являється до виконання в порядку встановленому даним Законом. У разі звернення відповідачем до стягнення оскаржуваної постанови як виконавчого документа може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся через вжиття виконавчою службою заходів примусового стягнення штрафу(арешту майна, коштів, тощо), в тому числі, вирішення питань щодо повороту виконання судового рішення.
Як передбачено ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про забезпечення позову враховує наступне.
Приписами ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
За приписами ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Водночас, п.5 ч.3 ст.151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Суд відзначає, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Слід також зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 в справі № 826/7496/18 та від 03.11.2022 у справі № 640/4468/22.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20.
Як слідує з заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів, 08.04.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області винесено постанову №127661 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн до ФОП ОСОБА_1 за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", виявленого в ході рейдової перевірки, за наслідками якої складено акт № 051476 від 14.02.2025.
В контексті спірних правовідносин, виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що правова оцінка питань протиправності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області №127661 від 08.04.2025 підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті, адже судом встановлюватимуться фактичні обставини справи, а також оцінка належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Доводи заявника про очевидну протиправність оскаржуваного рішення та порушення прав та інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, без всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд вважає передчасними. Висновки суду про порушення прав та інтересів ФОП ОСОБА_1 можуть свідчити про правову позицію суду наперед до розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
На підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам, яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду, заявник не надав будь-яких доказів.
Одночасно суд зазначає, що матеріали заяви не містять доказів відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню спірної у цій справі постанови та вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на стягнення коштів з позивача.
Крім того, сплата заявником адміністративно-господарського штрафу (у добровільному чи примусовому порядку) сама по собі не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду, адже у цьому випадку (за умови задоволення позовних вимог та набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу) заявник має можливість скористатися цілком дієвими та реально функціонуючими правовими механізмами повернення коштів з Державного бюджету України.
На підставі наведеного, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявником спосіб та підстав не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві, а викладені у заяві аргументи не є переконливими в розумінні приписів ст.150 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягала.
Керуючись ст.150-157, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Оскарження ухвали з питань забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 05 травня 2025 року.
Суддя Мандзій О.П.