Справа № 640/411/19
05 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивачка), звернулася до суду з позовом до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місці Києві державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 (далі - третя особа), у якому просила ухвалити рішення, яким визнати протиправною відмову суб'єкта владних повноважень - Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місці Києві державної адміністрації від 06.11.2018 в реєстрації за місцем проживання ОСОБА_3 із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 та відновити порушене право позивачки та її малолітнього сина у найбільш ефективний спосіб, передбачений законом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 за місцем проживання із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідачем було відмовлено у задоволенні такої заяви, у зв'язку із відсутністю письмової згоди батька. Вважаючи протиправною таку відмову, оскільки батько дитини, ухиляючись від виконання своїх обов'язків, не надає своєї згоди на реєстрацію місця проживання дитини, позивачка звернулась до суду із цим позовам.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказав, що відповідно до пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації (пункт 11 Правил реєстрації).
Водночас, відповідачем зазначено, що Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місці Києві державної адміністрації є структурним підрозділом апарату Святошинської районної в місці Києві державної адміністрації без права юридичної особи, а тому не може самостійно виступати стороною у справі (арк. 69 - 72).
Рух справи у суді
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. У встановлений судом строк позивач виконав вимоги ухвали суду та подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_4 .
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
27.02.2025 дана справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду та Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 справу передано на розгляд судді Юзьківу М.І.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 адміністративну справу № 640/30942/20 прийнято до провадження та запропоновано учасникам справи у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них.
Копію ухвали суду від 03.03.2025 про прийняття адміністративної справи до провадження вручено відповідачу 13.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Заяв або клопотань, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
25.11.2000 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб (довідка від 27.10.2005 № 1231/3-03-44 арк. справи 27), який розірвано 18.06.2008 (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 арк. справи 15).
У позивачки у шлюбі з ОСОБА_5 народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (арк. справи 20).
Після розлучення Жданової Тетяни Євгенівни та ОСОБА_5 з 2008 року, їхній син - ОСОБА_3 проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачкою 27.03.2018 надіслано ОСОБА_2 лист-пропозицію щодо надання згоди на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини (арк. справи 21), який вручено ОСОБА_2 17.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 25).
Також, позивачка зазначає, що неодноразово зверталася до батька її сина з проханням надати дозвіл на реєстрацію місця проживання сина разом з нею в житлі, якому вони проживають, але він такої згоди не надає, оскільки батько дитини, ухиляючись від виконання своїх обов'язків.
Позивачкою подано заяву до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місці Києві державної адміністрації про реєстрацію місця проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 за місцем проживання із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 13 - 14).
Однак відповідачем було відмовлено у задоволенні такої заяви, у зв'язку із відсутністю письмової згоди батька.
Вважаючи протиправною таку відмову, оскільки батько дитини, ухиляючись від виконання своїх обов'язків, не надає своєї згоди на реєстрацію місця проживання дитини, позивачка звернулась до суду із цим позовам.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є відмова відповідача в реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, за зареєстрованим місцем проживання матері та їхнім фактичним місцем проживання, через відсутність письмової згоди батька.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідача, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Оцінюючи доводи відповідача щодо неналежного відповідача у зв'язку із відсутністю у нього статусу юридичної особи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 19 КАС України визначено справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно з частиною першою цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи, серед іншого, у публічно-правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 цього Кодексу).
Положеннями статті 46 КАС України (із урахуванням визначення понять позивач і відповідач, що містяться у статті 4 КАС України) визначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У свою чергу під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, суб'єкти владних повноважень характеризуються тим, що можуть бути юридичною особою, колективним утворенням без статусу юридичної особи, індивідуальним суб'єктом. Однак незалежно від організаційно-правової форми (юридична особа, колективне утворення без статусу юридичної особи, індивідуальний суб'єкт) суб'єкт владних повноважень завжди наділений адміністративною компетенцією (публічними повноваженнями), яку він набуває і здійснює у порядку, передбаченому нормами адміністративного права.
Про те, що суб'єкт владних повноважень не обов'язково має статус юридичної особи, оскільки такий суб'єкт визначається за наявністю у нього владних управлінських функцій наголошував Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 263/6228/19.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2022 року у справі №400/3989/19 належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що хоча Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місці Києві державної адміністрації не має статусу юридичної особи, він є суб'єктом владних повноважень, який приймає обов'язкові до виконання рішення (постанови), а тому може бути відповідачем у публічно-правовому спорі відповідно до статей 4, 46 КАС України, а його рішення підлягають оскарженню у судовому порядку на підставі статті 55 Конституції України.
Водночас, суд зазначає, питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", постановою Кабінету Міністрів України № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру" від 02.03.2016, а також Житловим кодексом Української РЄР, Цивільним і Сімейним кодексами України (чинним на час спірних правовідносин).
Відповідно до статті 10 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11.12.2003 (далі - Закон № 1382-IV), правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру" від 02.03.2016 (далі - Правила № 207) встановлено, що ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
Статтею 13 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.
Відповідно до статей 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Тобто, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Зокрема, при поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини одним із батьків, письмова згода другого з батьків надається шляхом зазначення про це у відповідному полі заяви у присутності особи, яка приймає заяву.
Відповідно пункту 18 Правил № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Оскільки такої згоди не було надано, у проведенні реєстрації було відмовлено.
Відповідно до пунктів 11, 26 Правил № 207 реєстрації місця проживання без надання такої згоди одним із батьків, зміна реєстрації місця проживання малолітньої дитини не допускається. Орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.
Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується позивачкою, що при поданні відповідної заяви, не було подано відповідачу ані письмової згоди другого з батьків, ні відповідного рішення органу опіки та піклування чи суду.
За таких обставин, Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місці Києві державної адміністрації відмовляючи позивачці в реєстрації дитини разом з нею, діяв відповідно до вимог чинного законодавства України в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений вимогами діючого законодавства з питань реєстрації місця проживання.
Посилання позивачки на те, що відповідач, відмовляючи їй в реєстрації дитини разом з нею не врахував інтереси дитини, що визначені Законом України "Про охорону дитинства" та Конвенції про права дитини - суд оцінює критично, оскільки відповідно до статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Крім того, відповідно до пункту 72 постанови Кабінету Міністрів України № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини" від 24.09.2008, для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Однак до матеріалів адміністративної справи позивачем не було надано відповідних доказів.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, про відсутність підстав вважати, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивачки, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачкою не доведено. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місці Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач:
- Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місці Києві державної адміністрації (місцезнаходженняя: вул. Львівська, 8/6, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ: 37395418);
третя особа:
- ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) .
Головуючий суддя Юзьків М.І.