Справа № 607/17709/22
02 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої Подлісної І.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про зупинення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
04 січня 2023 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними.
06.02.2023 року по даній справі винесено рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визнано протиправним та скасовано лист - відмову (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05 травня 2022 року № 1709-1839/Т-02/8-1900/22 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату з 01.11.2022 р. пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022 р., з врахуванням п. 2 ст.56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п'ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 р. по 31 жовтня 2022 р.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 04 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22 без змін.
Таким чином, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 06.02.2023 у справі №500/17709/22 набрало законної сили.
16 листопада 2023 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
26.12.2023 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №607/17709/22. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протягом 60 днів з дня отримання даної ухвали, подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі N 607/17709/22 в частині здійснення перерахунку та виплати з 01.11.2022 р. пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022 р., з врахуванням п. 2 ст.56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п'ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 р. по 31 жовтня 2022 р..
В іншій частині заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - відмовлено.
26 квітня 2024 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року з питань встановлення судового контролю у справі № 607/17709/22 без змін.
02 травня 2024 року відповідачем подано до суду звіт про виконання судового рішення від 06.02.2023 року.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно (протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали) подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №607/17709/22.
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.10.2024 про виконання судового рішення у справі №607/17709/22.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.10.2024 про виконання судового рішення у справі №607/17709/22, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі №607/17709/22 протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подати протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили звіт про виконання судового рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за невиконання рішення суду відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року з питань прийняття звіту у справі № 607/17709/22 змінено і викладено абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції:
«Накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_2 у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень) за невиконання Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року. Половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а іншу половину у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень - на користь Державного бюджету України (Отримувач - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету - 21081100).»
В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
06.02.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на адресу суду надійшла заява про зміну встановленого способу виконання судового рішення в справі №607/17709/22.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зміну встановленого способу виконання судового рішення в справі №607/17709/22 відмовлено.
28 лютого 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла заява про зменшення розміру штрафу накладеного на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_2 за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зменшення розміру штрафу накладеного на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Москалика І.І. за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відмовлено.
Отже ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року судом відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.10.2024 про виконання судового рішення у справі №607/17709/22, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі №607/17709/22 протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подати протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили звіт про виконання судового рішення.
Вказаний встановлений судом новий термін для подання звіту про виконання судового рішення протягом 60 днів з дня набрання даною ухвалою законної сили сплинув, оскільки повний текст ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року складено 23 грудня 2024 року та відповідно до ст. 256 КАС України в цей же день вона набрала законної сили.
Таким чином, відповідач до 22 лютого 2025 року в строк встановлений ухвалою суду для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі №607/17709/22 зобов'язаний був подати суду звіт про виконання судового рішення, який подано не було.
11.03.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшло клопотання про продовження строку подання звіту, з посиланням на те, що з дати винесення Восьмим апеляційним судом постанови від 23.01.2025 року ще не минув встановлений судом 60 денний строк для подання звіту.
12.03.2025 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Москалика І.І. за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
24.03.2025 року від відповідача надійшов звіт про виконання судового рішення в якому відповідач просить відкласти розгляд звіту у зв'язку із оскарженням Ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, якою в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зміну встановленого способу виконання судового рішення в справі №607/17709/22 відмовлено та ними не отримано відповіді від Пенсійного фонду України на лист від 17.03.2025 року.
Таким чином в даний час рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі №607/17709/22 є не виконаним.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
В даному випадку судом неодноразово встановлювався строк для виконання судового рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року по справі №607/17709/22, однак з вини відповідача рішення залишається не виконаним.
Відповідач, зловживаючи своїми процесуальними неодноразово правами подавав до суду різного роду заяви для затягування виконання рішення суду, а поданий ним 24.03.2025 р. звіт містив лише загальну інформацію і жодним чином не свідчить про виконання рішення суду.
При цьому в численних судових засіданнях представники відповідача стверджують, що рішення суду ними виконано.
Накладений Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року штраф на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_2 за невиконання рішення суду сплачений ним добровільно, що свідчить про визання ним своєї вини у невиконанні рішення суду.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22.
Не зважаючи на те, що перебіг строку для подання звіту про виконання судового рішення починається з дня набрання законної сили ухвалою суду, тобто 23 грудня 2024 року, відповідач такого звіту не подав а у поданому ним 28.04.2024 року клопотання просить зупинити провадження у даній справі та зупинити перебіг місячного строку для подання звіту.
Підстави для зупинення строку для подання звіту, як про це просить Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в заяві від 28.04.2025 р. відсутні, а відтак вказана заява не підлягає до задоволення як безпідставна.
Судом неодноразово встановлювався достатній строк для подання звіту про виконання судового рішення, однак відповідач рішення суду не виконав, посилаючись на листи Пенсійного фонду України та оскарження ним ухвали до апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 15.04.2025 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області в задоволенні заяви про прийняття звіту від 24 березня 2025 року про виконання рішення Тернопільського окружного суду від 06 лютого 2023 року в справі 607/17709/22. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного суду від 06 лютого 2023 року в справі 607/17709/22 - 1 (один) місяць з дня набрання ухвали законної сили. Заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Москалика Ігоря Івановича задоволено частково. Накладено штраф на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Москалика Ігоря Івановича у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень) за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року. Половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу половину у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень - на користь Державного бюджету України. В задоволенні решти заяви ОСОБА_1 відмовлено.
25.04.2025 представником відповідача надіслано через електронний суд клопотання про зупинення провадження по справі, де зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» для проведення судової економічної експертизи.
Представник відповідача посилається на п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, де суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення судом експертизи - до одержання її результатів.
29.04.2025 позивачем подано заяву про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження від 25.04.2025 року.
Розглянувши подане клопотання суд зазначив наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно із частинами другою - четвертою статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами.
Частиною другою статті 6 КАС України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) як джерела права. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції.
ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» дійшов висновку, що із принципу верховенства права видно, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
З аналізу рішень ЄСПЛ (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП Фея та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 282-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382 - 1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
Суд повторно зазначає, що 06.02.2023 року по даній справі винесено рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визнано протиправним та скасовано лист - відмову (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05 травня 2022 року № 1709-1839/Т-02/8-1900/22 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату з 01.11.2022 р. пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022 р., з врахуванням п. 2 ст.56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п'ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 р. по 31 жовтня 2022 р.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 04 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22 без змін.
Таким чином, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 06.02.2023 у справі №500/17709/22 набрало законної сили.
В свою чергу, представник відповідача в клопотанні про зупинення розгляду справи просить в межах статті 236 КАС України зупинити провадження у справі №607/17709/22 та зупинити перебіг місячного строку, встановленого ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного суду від 06 лютого 2023 року в справі 607/17709/22, до отримання пенсійним органом висновку економічної експертизи.
На думку суду, представник відповідача помилково застосував статтю 236 КАС України до даної ситуації, так як судом вирішувався спір щодо невиконання судового рішення та застосування судового контролю в межах статті 382 КАС України, а відповідно до статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382 - 1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в цій справі слід зауважити, що реалізація судом наданого йому процесуальним законом права вирішувати питання щодо зупинення провадження має бути доцільною та належним чином мотивованою, зокрема, суд повинен проаналізувати ймовірні наслідки призначення експертизи, з урахуванням суті спірних правовідносин, підставами позову і оцінкою змісту позовної заяви у контексті захисту прав позивача саме у обраний ним спосіб та можливість його виконання в подальшому, що буде відповідати завданню адміністративного судочинства та не призведе до безпідставного затягування строків розгляду справи.
В даному ж випадку справа вирішена, а експертиза судом не призначалась взагалі, сам по собі факт звернення відповідача до Національного наукового центру "Інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" для проведення економічної експертизи не є підставою для зупинення провадження у справі в якій судове рішення набрало законної сили.
Отже, зупинення провадження у справі до отримання судом результатів експертизи, як про це просить відповідач було б доцільним та законним, коли воно буде мати правове значення для розгляду справи, а не проведення експертизи могло б зашкодити ефективності правозастосування та призвести до порушення принципу розумності дотримання процесуальних строків розгляду справи.
Тому, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суд враховує що проведення експертизи в цій справі за ініціативи відповідача не буде мати правовий вплив на обраний позивачем спосіб захисту його прав у межах спірних правовідносин та можливість його подальшого виконання, оскільки Тернопільським окружним адміністративним судом 06 лютого 2023 року в даній справі уже постановлено рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідачем.
З огляду на вищенаведене слід відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зупинення провадження у справі 607/17709/22.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 248, 256, 382, 382-3 КАС, суд
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зупинення провадження у справі 607/17709/22 та зупинення перебігу встановленого судом ухвалою від 15 квітня 2025 року місячного строку для подання звіту про виконання рішення суду відмовити.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий суддя Подлісна І.М.