05 травня 2025 рокусправа № 380/6959/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_4 , у якій просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі - позивач) 28.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації військовою частиною НОМЕР_2 . На теперішній час він проходить службу у військовій частині НОМЕР_4 . Позивач стверджує, що був протиправно призваний на військову службу під час мобілізації, оскільки перед призовом йому не було проведено обов'язкового медичного огляду. Більше того, мобілізаційні заходи здійснювала військова частина НОМЕР_2 , яка не є уповноваженим органом - ним є ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, позивач не приймав військову присягу, що також є суттєвим порушенням вимог законодавства. Позивач вважає такі дії протиправними, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 10.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Військова частина НОМЕР_4 (далі - відповідач 1) подала до суду відзив на позовну заяву у якій не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає про те, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 №104 від 10.04.2024 позивача було зараховано до списків особового складу частини, забезпечено всіма видами забезпечення та визначено як такого, що приступив до виконання обов'язків. Відповідно до Наказу №248 від 30.08.2024 позивач самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_4 , у зв'язку з чим був знятий з усіх видів забезпечення. Надалі, відповідно до наказу №259 від 09.09.2024, його було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 на підставі підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження військової служби, у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №34 від 03.02.2025, позивач увільнений від займаної посади та переведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 . Підставою такого переведення є наказ командира в/ч НОМЕР_6 (по особовому складу) №309-РС від 09.09.2024 у зв'язку із самовільним залишенням місця служби. На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_6 (по особовому складу) №36-РС від 02.02.2025 призупинено проходження військової служби позивачем. З 30.08.2024 позивач виключений зі всіх видів забезпечення. При цьому, відповідно до запису у військовому квитку серії НОМЕР_7 на сторінці 3 зафіксовано, що позивач прийняв військову присягу у військовій частині НОМЕР_8 . Вказує про те, що факт непроходження позивачем медичного огляду під час призову сам по собі не свідчить про його непридатність до військової служби та не є підставою для звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка містить вичерпний перелік підстав для звільнення. Наголошує, що позивач не навів жодних відомостей щодо стану свого здоров'я, які б могли свідчити про його непридатність до служби, а також не довів, що проведення ВЛК могло б вплинути на відновлення його прав. Також зазначає, що процедура призову під час мобілізації є незворотною, а її визнання протиправною не тягне автоматичного поновлення особи у попередньому правовому статусі. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Військова частина НОМЕР_2 (далі - відповідач 2) подала до суду відзив на позовну заяву у якій не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає про те, що позивач відповідно до віку підлягав призову на військову службу під час мобілізації, при цьому жодних підстав для відстрочки, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ним заявлено не було. Позивач добровільно прибув до військової частини НОМЕР_2 для укомплектування посади, передбаченої штатами воєнного часу, та проходження служби за призовом під час мобілізації в особливий період. Безпосередній призов на військову службу було здійснено ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також вказує, що факт непроходження позивачем медичного огляду під час призову сам по собі не свідчить про його непридатність до військової служби та не може бути підставою для його звільнення відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Також у позовній заяві позивач не зазначає жодної інформації про стан свого здоров'я, що дає підстави дійти висновку про відсутність захворювань, які могли б вплинути на придатність до військової служби. Наголошує про те, що позивач 26.01.2024 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до проходження військової служби. Цей факт підтверджується довідкою ВЛК №2 від 26.01.2024 №213, виданою Військово-медичним клінічним центром Західного регіону. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Згідно з витягом із наказу військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №46 від 28.02.2022 солдат запасу ОСОБА_1 вважається призначеним до військової частини НОМЕР_2 телеграфістом відділення документованого зв'язку взводу засекреченого зв'язку роти зв'язку батальйону зв'язку та автоматизованих систем управління, ВОС-403940А. Призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 28.02.2022.
Наказом військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №101 від 09.04.2024 солдата ОСОБА_1 телеграфіста відділення документованого зв'язку взводу засекреченого зв'язку роти зв'язку батальйону зв'язку та автоматизованих систем управління, наказом Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України від 05.04.2024 № 537-РС ( по особовому складу ) звільненого з займаної посади і призначено номером обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 Військової частини НОМЕР_6 , вважати таким що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби.
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №104 від 10.04.2024, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.04.2024 №537-РС на посаду номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 , який прибув із військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 . З 10.04.2024 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що 10.04.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з наказом військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №248 від 30.08.2024, солдата ОСОБА_1 , номер обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 вважати таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_4 . З 30.08.2024 знятий з усіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №259 від 09.09.2024, солдата ОСОБА_1 , номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у зв'язку з самовільним залишенням частини.
Згідно з наказом військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №34 від 03.02.2025, солдата ОСОБА_1 , колишнього номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 , який на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 09.09.2024 №309-РС перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 у зв'язку із самовільним залишенням частини. З 16.01.2025 увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу, про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 02.02.2025 №36-РС. Призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключений зі всіх видів забезпечення з 30.08.2024.
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_4 ( з адміністративно господарської діяльності) № 762 від 30.08.2024 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення частини номером обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 солдатом ОСОБА_1 .
Згідно з наказом військової частини НОМЕР_4 ( з основної діяльності) №773 від 19.11.2024 службове розслідування за фактом самовільного залишення частини номером обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 солдатом ОСОБА_1 вважати завершеним. За самовільне залишення військової частини НОМЕР_4 та за порушення вимог статтей 11, 16, 26, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 3, 4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинене в умовах воєнного стану, на номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_1 на підставі пункту «г» статті 48, відповідно до статті 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення «Попередження про неповну службову відповідальність».
Позивач вважає дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації протиправними, тому звернувся із цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).
Згідно з ст.1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, (далі-Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі-Положення №154).
Відповідно до п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з абз. 8 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів.
Отже, щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 стосовно призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, суд зазначає таке.
Позивач стверджує, що його було призвано на військову службу під час мобілізації саме військовою частиною НОМЕР_2 , однак ці обставини не відповідають фактичним даним справи.
З наданих матеріалів вбачається, що рішення про призов позивача на військову службу приймалося ІНФОРМАЦІЯ_4 , та який направив позивача до військової частини НОМЕР_2 (наказ військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №46 від 28.02.2022).
Відтак, військова частина НОМЕР_2 не була суб'єктом, яка приймала рішення про призов позивача, та не вчиняла будь-яких дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Військова частина НОМЕР_2 28.02.2022 прийняла наказ №46, яким позивача призначила на посаду телеграфіста відділення документованого зв'язку взводу засекреченого зв'язку роти зв'язку батальйону зв'язку та автоматизованих систем управління, ВОС-403940А, призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 28.02.2022.
Крім того, суд зазначає, що наказ Військової частини НОМЕР_2 28.02.2022 №46 є актом індивідуальної дії та він вже припинив свою дію, у зв'язку з його реалізацією, а також позивач не оскаржує дії чи рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо його мобілізації.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації не підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги зобов'язати військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 суд вказує таке.
Відповідно до ч.2, 3 статті 2 Закону України №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною 5 ст.1 Закону №2232-XII зазначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до Закону України № 2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Пунктом 7 Положення №1153/2008 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, звільнення з військової служби) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення).
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі-Інструкція №170).
Відповідно до абз.13 пункту 14.10 Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Отже, звільнення з військової відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.
Відповідно до матеріалів справи позивач у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 рапорт про звільнення з військової служби не подавав. Оскільки позивач не звертався до свого безпосереднього командування із рапортом про звільнення, правових підстав для прийняття рішення щодо його звільнення з військової служби не було.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Згідно з п.п. 122, 144-1 Положення №1153/2008 усунення військовослужбовців від виконання службових обов'язків здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до п.144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Пунктом 144-5 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "д" пункту 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.
Пунктом 144-6 Положення №1153/2008 передбачено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Таким чином, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою, яка самовільно залишила військову частину та на дату подання позовної заяви його військова служба у Збройних Силах України призупинена, він не входить до складу Збройних Сил України та стосовно нього не прийнятий виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або не закрито кримінальне провадження, наказ про продовження ним військової служби командиром військової частини не приймався.
Відтак для реалізації права на звільнення з військової служби позивач після продовження ним військової служби, зобов'язаний подати до відповідного командування рапорт про звільнення із додатками які підтверджують його право на звільнення, оформлений у встановленому порядку. Лише після цього військовою частиною розглядається питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович