29 квітня 2025 рокусправа № 380/22925/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Брильовського Р.М.,
при секретарі судових засідань - Мудрик Б.П.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Ладанівської Н.І.
представника відповідача - Качмарик Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №47145/13-01-07-09 від 01 листопада 2024 року, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області відносно ФОП ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених, зокрема підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Працівниками податкового органу не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів податковим органом встановлено невідповідність діяльності підприємця вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. Вважає, що у вказаному випадку відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки. Щодо суті правопорушень, які вказані в податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган прийшов до висновку про порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та застосував до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій: в розмірі 1 247 326,48 грн. 18.09.2024 та 27.09.2024 ФОП ОСОБА_1 надіслав на адресу ГУ ДПС у Івано-Франківській області до матеріалів перевірки наступні документи: копію договору комісії та акту приймання передачі товарів до договору комісії, копію форми обліку товарних запасів, копію договорів про спільну діяльність (копії супровідних листів та трекерів повідомлень долучаю до позову). Щодо комісійної торгівлі зазначає, що у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов'язок із надання квитанції, товарних ярликів та цінників. Із цих підстав, є безпідставним, протиправним і таким, що порушує права платника податків неврахування інспекторами акта приймання-передачі до договору комісії, який є належним, допустимим і достатнім доказом на підтвердження ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства та походження товарних запасів. Стверджує, що на виконання вимог податкового законодавства, всі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які належать або пов'язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині, були надані представникам податкового органу безпосередньо в приміщенні магазину, а також додатково надіслані на адресу ГУ ДПС у Івано-Франківській області. 18 вересня 2024 року, тобто на початку проведення перевірки, представникам податкового органу були надані відповідні первинні документи, що не заперечується й інспекторами у самому акті. Вважає, що відсутні правові підстави для застосування до суб'єкта господарювання відповідних санкцій, оскільки всі документи були надані, проте не враховані працівниками ДПС. Стверджує, що безпідставними є вказівки податкового органу на неналежності наданих представником платника податків копій документів, оскільки вказане засвідчення не заборонено договором про співпрацю, укладеним між сторонами, та наданим податковому органу. Вказує, що лише дані СОД РРО не можуть бути підставою для складання спірного акта, оскільки конкретні відомості, які б свідчили про порушення суб'єктом господарювання відповідних норм законодавства не надано. ФОП ОСОБА_1 повною мірою виконав вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вважає, що доводи працівників ДПС у цій частині не знайшли свого підтвердження, відтак встановлені в ході перевірки порушення є неправомірними та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення - незаконним. Просив позов задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив, у якому зазначив, що підставою для призначення фактичної перевірки у наказі від 18.09.2024 №2788-п «Про проведення фактичної перевірки» було зазначено п.п.80.2.2, пп. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей, таких як фактичні обставини, що стали передумовою для призначення перевірки, законодавством не вимагається, а тому відповідно такі накази про проведення фактичних перевірок не повинні містити наявну чи отриману інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Зазначає, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача було отримання від ДПС України листа від 12.02.2024 № 3638/7/99-00-07-04-03-07 про вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок мережі магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Вважає, що податковим органом було правомірно прийнято наказ від 04.09.2024 № 1921-п «Про проведення фактичної перевірки» та проведено фактичну перевірку позивача. Вказує, що в акті фактичної перевірки від 27.09.2024 № 17122/09/15/3480008495 відсутні будь-які посилання на вказані нормативно-правові акти, як і на те, що у ФОП ОСОБА_1 був обов'язок із надання квитанції, товарних ярликів та цінників. Пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення. Із врахуванням наведеного безпідставним є посилання позивача, що 18 вересня 2024 року, тобто на початку проведення перевірки, представникам податкового органу були надані відповідні первинні документи, що не заперечується й інспекторами у акті. Зазначає, що фактична перевірка, як підтверджується актом фактичної перевірки була розпочата не 18.09.2024, як зазначає позивач, а - 27.09.2024 о 13 год.16 хв.26 хв. і саме на її початок мали бути надані всі документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які знаходились в реалізації. Взаємна дія правових положення абз.2 п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР і п.85.2 ст.85 ПК України зобов'язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). посилання позивача, що такі документи в повному обсязі було надано перевіряючим та додатково надіслані на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки такі мали бути надані саме на початок проведення перевірки. Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо належного ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації вказує на те, що ним на початок перевірки (27.09.2024) було надано копію витягу із форми ведення обліку товарних запасів. Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки копію такого документа не було саме на початок перевірки, а лише згодом, про що власне і зазначено в акті перевірки. Надана позивачем копія витягу із форми ведення обліку товарних запасів, де відсутні відомості про конкретні найменування товарів, наявних у ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. У вказаному додатку містяться тільки відомості щодо реквізитів первинного документа, що підтверджує надходження товару (акт приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024). При цьому відсутні відомості щодо вибуття товару із відображенням найменування, кількості вартості та реквізитів первинного документа, що підтверджує вибуття товару (04.09.2024 о 19.30 здійснено реалізацію мобільного телефону IPHONE 15PRO, реалізацію якого проведено через ПРРО ФН 4000976319 із друкуванням відповідного фіскального чека). Наголошує, що наявність у позивача первинних документів, в тому числі договору комісії, акту приймання-передачі товарів без належного ведення (заповнення) Типової форми, не свідчить про облік товарних запасів як і обставини щодо не ведення позивачем обліку товарно-матеріальних цінностей в Книзі доходів і витрат. Вважає, що надання позивачем на початок перевірки договору комісії, акту приймання-передачі товарів без надання Форми ведення обліку товарних запасів не свідчить про належне виконання позивачем обов'язку надання контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)». Зазначає, що наданими позивачем Договором комісії та Актами приймання-передачі товарів не може підтверджуватися належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації. При проведені фактичної перевірки не використовувалися дані із СОД РРО, а тому відповідно і відсутні будь-які посилання на такі дані безпосередньо в акті фактичної перевірки від 27.09.2024 № 17122/09/15/3480008495. Вважає, що аргументи та обґрунтування наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки акта фактичної перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо нарахування штрафної санкції за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Івано-Франківській області надала письмові пояснення, в яких проти позову заперечила. Зазначила, що фактична перевірка об'єкту (магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Івано-Франківській області області від 18.09.2024 №2788-п «Про проведення фактичної перевірки». Результати фактичної перевірки, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 оформлено актом перевірки від 27.09.2024 №17122/09/15/РРО/ НОМЕР_1 , у якому встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР; п. 85.2 ст. 85 ПК України, ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України. В подальшому, ГУ ДПС у Івано-Франківській області надіслало Головному управлінню ДПС у Львівській області матеріали фактичної перевірки для розгляду та прийняття заходів щодо застосування та стягнення штрафних (фінансових санкцій). ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення - рішення №47145/13-01-07-09 від 01.11.2024, яким до позивача за допущене порушення на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 247 326,48 грн. Вказала, що на день прийняття наказу про призначення фактичної перевірки у ГУ ДПС у Івано-Франківській області була наявна інформація від ДПС України, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства у сфері РРО, яка в розумінні підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для проведення фактичних перевірок. Здійснення такого виду заходу контролю, як в спірній ситуації, було не правом ГУ ДПС у Івано-Франківській області, а його обов'язком, тому відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки детальної інформації про підстави проведення фактичної перевірки не можуть ставити під сумнів легітимність заходу в цілому, якщо такий захід здійснювався на законній підставі. Щодо порушення обліку зазначила, що такими документами в даному випадку є видаткова накладна (первинний документ, який підтверджує факт отримання/передачі товарів), ТТН (один із головних документів під час здійснення автотранспортних перевезень, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку складаються для обліку матеріальних цінностей, а також для розрахунків із експедитором (перевізником) за перевезення вантажу, для здійснення перевезень у межах України автоперевізники в обов'язковому порядку повинні мати ТТН) та інші (договори, замовлення, акти виконаних робіт, документи підтверджуючі оплату за виконання цих робіт, тощо) з яких можна чітко ідентифікувати, хто є власником товару, кому власник товару передав його та на підстав чого, хто прийняв, яким чином і з якого місця до якого місця відбулась ця передача та на яких умовах, з участю чи без третіх осіб, із занесенням їх у відповідну форму обліку.
Представники сторін надали до суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив з мотивами та аргументами, наведеними сторонами в поданих попередньо заявах по суті спору.
Ухвалою судді від 12 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 9.12.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання на 14 січня 2025 року о 09:30 год.
Протокольною ухвалою від 4.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позові та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - ГУ ДПС у Івано-Франківській області в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у письмових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи - ГУ ДПС у Івано-Франківській області, всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 28.10.2021 року. Основний вид діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
З 13 год. 26 хв. 18 вересня 2024 року до 13 год. 20 хв. 27 вересня 2024 року посадові особи ГУ ДПС у Івано-Франківській області на підставі направлень провели фактичну перевірку суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Фактична перевірка зазначеного об'єкту (магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 18.09.2024 №2788-п «Про проведення фактичної перевірки».
Підставою призначення фактичної перевірки у наказі від 18.09.2024 № 2788-п «Про проведення фактичної перевірки» було зазначено: п.п.80.2.2, пп. 80.2.7 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
За результатами проведеної перевірки посадові особи ГУ ДПС у Івано-Франківській області, склали акт фактичної перевірки від 27.09.2024 №17122/09/15/РРО/ НОМЕР_1 (дата реєстрації акта 27.09.2024), згідно із яким у процесі перевірки встановлені порушення: п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР; ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: не ведення у порядку передбаченому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; порушення роботодавцем законодавства в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Від підпису акта перевірки від 27.09.2024 року №17122/09/15/РРО/ НОМЕР_1 (дата реєстрації 27.09.2024) та отримання його примірника продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відмовився, про що посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області складено акти відмови від підписання матеріалів перевірки та відмови від отримання примірника акта перевірки від 27.09.2024 року.
18.09.2024 та 27.09.2024 ФОП ОСОБА_1 надіслано на адресу ГУ ДПС у Івано-Франківській області для долучення до матеріалів перевірки наступні документи: договір комісії 02.09.2024 № ГА-02-09-24-ШР, 2) акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ГА-29-04-24-ШР, акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ГА-29-04-24-ШР, акт приймання-передачі товарів від 18.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ГА-29-04-24-ШР та Форму ведення обліку товарних запасів..
27.09.2024 посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області складено Акт, який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті термін (надання не в повному обсязі, відмови від надання) платником податків документів для перевірки.
21 жовтня 2024 року представник позивача подав до ГУ ДПС у Івано-Франківській області заперечення до акта фактичної перевірки від 27.09.2024 року №17122/09/15/РРО/ НОМЕР_1 .
На підставі акта фактичної перевірки №17122/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 27.09.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №47145/13-01-07-09 від 01 листопада 2024 року, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону № 265/95 застосувало до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 247 326,48 грн..
Уважаючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №47145/13-01-07-09 від 01 листопада 2024 року протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
Щодо правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним із видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Так, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає увагу на правове формулювання норми пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
У постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію у подібних правовідносинах, зокрема:
«Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки».
Матеріалами справи підтверджено, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача було отримання від ДПС України листа від 12.02.2024 № 3638/7/99-00-07-04-03-07 про вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок мережі магазинів «Ябко», що зумовлено отриманням звернення від Beijing Roborock Tehnology Со., LTD, в особі Коваленко Аліни, від 29.01.2024 б/н про можливі факти порушення вимог законодавства щодо застосування РРО ПРРО, ведення обліку товарних запасів, здійснення розрахунків в іноземній валюті та використанні праці неоформлених найманих працівників.
У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 04.09.2024 №1921-п «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:
- мету перевірки - здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками;
- вид перевірки - фактична перевірка;
- підстави для проведення перевірки - підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України (порушення порядку проведення розрахунків);
- об'єкта, перевірка якого проводитиметься, - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 .
Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд уважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
У зв'язку з цим суд оцінює критично та відхиляє покликання позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.
Щодо виявленого під проведення фактичної перевірки позивача порушення суд зазначає таке.
Відповідно до приписів пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Розділ ІІ Закону № 265/95 урегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95 унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону № 265/95 передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, обов'язок суб'єкта господарювання, передбачений пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95, полягає у веденні в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійсненні продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Водночас вказаною нормою права визначено, що на початок проведення перевірки суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). У разі невиконання суб'єктом господарювання зазначених обов'язків до нього застосовується фінансова санкція на підставі статті 20 Закону № 265/95.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496.
У Порядку № 496 терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Під час ведення обліку товарних запасів у паперовій формі записи у Формі обліку виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 496).
За змістом пунктів 9 - 11 Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні:
1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;
2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;
3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
У цій справі суд встановив, що на початок проведення фактичної перевірки позивач надав контролюючому органу такі документи, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації:
- договір комісії № ГА-02-09-24-ШР від 02 вересня 2024 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як Комітентом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як Комісіонером;
- акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 року до Договору комісії № ГА-02-09-24-ШР від 02 вересня 2024 року, складений про те, що Комітент відповідно до договору комісії № ГА-02-09-24-ШР від 02 вересня 2024 року передав Комісіонеру на комісію Товари, що зазначені в акті (всього 141 одиниці товару на суму 421 438,48 грн.;
- акт приймання-передачі товарів від 18.09.2024 року до Договору комісії № ГА-02-09-24-КС від 02 вересня 2024 року, складений про те, що Комітент відповідно до договору комісії № ГА-02-09-24-КС від 02 вересня 2024 року передав Комісіонеру на комісію Товари, що зазначені в акті (всього 85 одиниці товару на суму 142 516,84 грн.;
- акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 року до Договору комісії № ГА-02-09-24-КС від 02 вересня 2024 року, складений про те, що Комітент відповідно до договору комісії № ГА-02-09-24-КС від 02 вересня 2024 року передав Комісіонеру на комісію Товари, що зазначені в акті (всього 867 одиниці товару на суму 825 888,00 грн.;
- Форму ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 ..
Так, матеріалами справи, зокрема, фіскальними чеками Укрпошти від 18.09.2024 року та від 27.09.2024 року разом із описами вкладення від цих же дат підтверджено надання контролюючому органу документів щодо належного обліку товарних запасів, які не були взяті ним до уваги.
Факт надання вказаних документів відображений контролюючим органом в п. 2.2.20, 4.5 акта фактичної перевірки №17122/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 27.09.2024, тож суд відхиляє доводи відповідача про те, що ці документи були відсутні на початок проведення перевірки.
Суд критично оцінює висновок відповідача про ненадання документів, оскільки за змістом приписів Порядку № 496 документами, які підтверджують облік та походження товарів, є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи.
Своєю чергою, первинними документами згідно з Порядком № 496 є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
У розглядуваній ситуації позивач, як вже зазначено судом вище, надав контролюючому органу договір комісії № ГА-02-09-24-ШР від 02 вересня 2024 року, акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 року, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 року та акт приймання-передачі товарів від 18.09.2024 року до Договору комісії № ГА-02-09-24-КС від 02 вересня 2024 року, Форму ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 ..
Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган ненавів.
Водночас суд встановив, що договір комісії № ГА-02-09-24-КС від 02 вересня 2024 року, та акти приймання-передачі товарів від 04.09.2024 року, 02.09.2024 року від 18.09.2024 до нього містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), отримувач (Комісіонер) - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )), дату проведення операції (02 вересня 2024 року, 04 вересня 2024 року та 18 вересня 2024 - передання товарів, зазначених в актах, на комісію), найменування, кількість та вартість товару (всього 867 на суму 825 888,00 грн, 141 на суму 421 438,48 грн та 85 одиниці товару на суму 142 516,84 грн (найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в актах)).
Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком № 496.
З урахуванням наведеного суд уважає, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку № 496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.
Своєю чергою, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання та відсутність первинних документів щодо отримання (надходження) товару (прихідні) не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.
У відзиві на позовну заяву відповідач відзначає, що первинними є ті документи, які передбачені Порядком № 496.
Суд цього не заперечує, утім, відзначає, що за приписами вказаного Порядку до первинних належать, зокрема, й інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
У спірній ситуації такі документи, як встановив суд вище, були надані позивачем податковому орану, проте безпідставно ним проігноровані.
Щодо покликань відповідача, що із пп. 2.2.12 п. 2.2 розділу 2 Акта фактичної перевірки перед початком проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме об 13:23:31 18.09.2024 працівниками, які здійснювали таку перевірку було здійснено контрольно-розрахункову операцію. Так, позивачем було продано чохол Apple Silicone Case with MagSafe OA IPhone 12Pro/12 за ціною 699 грн.. За результатами проведеної розрахункової операції ФОП ОСОБА_1 було видано відповідний розрахунковий документ (фіскальний чек) від 18.09.2024 № ЗОGzQm_vKSo. Розрахунок проводився готівкою. Однак такий товар відсутній в актах приймання передачі, які надані на початок перевірки.
Суд критично ставиться до таких покликань, з огляду на наступне.
Як вбачається із акту приймання-передачі від 18.09.2024 року серед переліку товарів наявний чохол Apple Silicone Case with MagSafe OA IPhone 12Pro/12 за ціною 699 грн.
Згідно опису вкладення до цінного листа, в день початку перевірки направлені контролюючому органу, серед переліку копія договору комісії на 3 ст., акт приймання-передачі на 14 ст. та форма обліку товарних запасів. Також наголошуємо акт приймання-передачі товару від 18.09.2024 року було скеровано поштою також 27.09.2024 року, це стверджується описом вкладення до цінного листа.
Окремо суд звертає увагу, що складом об'єктивної сторони порушення, за яке передбачено відповідальність ст. 20 Закону №265/95-ВР, є:
- реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
- та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
У цьому контексті слід зазначити, що акт фактичної перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення містять розбіжності в частині об'єктивної сторони порушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, а саме - «порушено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, не представлено документів щодо походження товарів» (у акті перевірки), натомість «порушено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації» (у податковому повідомленні-рішенні).
Відтак, саме у контексті визначеному у спірному податковому повідомленні-рішенні складі правопорушення, судом досліджується правомірність застосування відповідальності до позивача.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд уважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 повністю спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону № 265/95 відсутні.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
З позиції суду, надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку №496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.
Отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.
У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо отримання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині.
Водночас, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання ним первинних документів щодо отримання (надходження) товару не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати. Також не зазначив контролюючий орган в акті перевірки жодних причин неврахування наданих позивачем документів як первинних.
За цих обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 01 листопада 2024 року №47145/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 247 326,48 грн., не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А інші доводи та заперечення учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 9978,61 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 9978,61 грн. сплаченого судового збору.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що станом на момент ухвалення судом рішення у цій справі докази їх понесення позивачем у матеріалах справи відсутні, при цьому у судовому засіданні представник позивача зазначила, що вимоги стосовно відшкодування таких судових витрат вона не заявляє, а відшкодуванню у цій справі підлягає лише сума сплаченого позивачем судового збору. Тож з урахуванням викладеного питання розподілу витрат на правничу допомогу суд не вирішує.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 01 листопада 2024 року №47145/13-01-07-09.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 978,61 грн сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 5.05.2025.
СуддяБрильовський Роман Михайлович