про залишення позовної заяви без руху
05 травня 2025 рокусправа №380/8326/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу з 89% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у довідці Адміністрації державної прикордонної служби України від 07.06.2021 року №11/4982, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо скасування нарахування та виплати з 01.07.2021 року щомісячної доплати до призначеної пенсії позивачу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов?язати відповідача установити та виплатити з 01.07.2021 року щомісячну доплату до призначеної пенсії позивачу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст.160, 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також документи, що додаються до такої.
За правилами ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач додав до позовної заяви посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 18.10.2012 року, втім, суддя не враховує таке, з огляду на наступне.
Згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
У ст.12 Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який регулює правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у ч.2 ст.22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Отже, учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з реалізацією їхнього правового статусу. При цьому, для правильного застосування п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
До цього зводиться висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі №9901/311/19, від 12.02.2020 року №545/1149/17.
Як видно з матеріалів позовної заяви, предметом спору у цій справі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у довідці Адміністрації державної прикордонної служби України від 07.06.2021 року №11/4982, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713. Тобто вимога позивача не пов'язана з порушенням права на соціальний захист саме як учасника бойових дій, а стосується реалізації ним інших соціальних прав, набутих як колишнім військовослужбовцем.
Тому, суддя приходить висновку, що позивач у цій справі має сплачувати судовий збір за подання позовної заяви на загальних підставах.
Згідно з ч.1 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-ІХ, у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб, станом на 01.01.2025 року встановлено у розмірі - 3028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Оскільки даний адміністративний позов містить вимогу немайнового характер, відтак за його подання позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн (або ж 968,96 грн у разі подання заяви в електронній формі).
Крім того, за правилами ч.6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі №816/197/18, від 20.10.2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі №822/1928/18 року щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі №816/197/18, від 20.10.2020 року у справі №640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суддя не знаходить правових підстав відступати від правової позиції, викладеної Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень ст.122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
Як видно з матеріалів позовної заяви, з 01.07.2021 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», до пенсії позивача встановлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року у справі №380/13460/21, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022 року.
Після вказаного перерахунку пенсії, проведеного на виконання вищезгаданого судового рішення, відповідач не виплачує позивачу доплату, передбачену Постановою №713, у розмірі 2000,00 грн.
Крім того, здійснюючи перерахунок 01.03.2022 року, з 01.04.2019 року, відповідач зменшив відсоткове значення основного розміру пенсії позивача з 89% до 70% сум грошового забезпечення.
Водночас суддя враховує, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Тобто, у березні 2022 року позивач мав дізнатись про порушення своїх прав. Натомість, до суду з даним позовом позивач звернувся 28.04.2025 року.
За правилами ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тому, на виконання вищевказаних вимог ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України, позивачу слід додати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Наведене вище свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст.161 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.169 вищевказаного Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи виявлені недоліки, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу встановити спосіб і строк їх усунення. Роз'яснити позивачу, що у випадку усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру (1211,20 грн);
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович