02 травня 2025 року м. Львівсправа № 640/27752/21
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у формуванні до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області подання щодо повернення помилково сплаченого ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 17993,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 17993,00 грн;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати (суму сплаченого судового збору) в розмірі 908,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 25 серпня 2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О., вперше придбала житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Під час нотаріального посвідчення вказаного договору позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 16724,16 грн, що становить 1% вартості придбаного майна. Позивач вказує, що, враховуючи те, що зазначена вище квартира є її першим придбаним житлом, вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про повернення сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, проте отримала відмову. Позивач уважає, що оскільки житло нею придбавалось уперше, то вона відповідно до вимог пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не повинна була сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна, сплата такого збору в сумі 16724,16 грн (1% вартості квартири) є помилковою, а тому підлягає поверненню з державного бюджету.
У зв'язку з вищевказаним адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до розділу 2 статті 43 пункту 43.3 Податкового кодексу України повернення коштів, помилково або надміру сплачених до бюджету, здійснюється протягом 1095 днів (згідно з платіжним дорученням кошти сплачені позивачем 28 вересня 2020 року).
Зазначає, що позивачем не надано документів на підтвердження факту перебування її у черзі на одержання житла або придбання житла вперше, тож Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не має можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки не володіє інформацією щодо права власності громадян на нерухоме майно. Механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, в Україні відсутній.
Також відповідач зауважує, що вимога позивача про стягнення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування саме з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є некоректною.
З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року виправлено описку, допущену у вступній, описовій та резолютивній частинах ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 05 жовтня 2021 року; постановлено замість помилково вказаних відомостей про відповідача - «Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368)», вказати правильні - «Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів (з) вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ 22933548)».
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399, передано судові справи Окружного адміністративного суду міста Києва Львівському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2025 року для розгляду справи № 640/27752/21 визначено головуючою суддею Клименко Оксану Миколаївну.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року прийнято матеріали адміністративної справи № 640/27752/21 до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
25 серпня 2020 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О., згідно із яким позивач купила квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (інформаційна довідка від 09 вересня 2020 року № 223345490) власником зазначеної квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53739873 від 25 серпня 2020 року.
Згідно з квитанцією від 25 серпня 2020 року № 0013686 позивач сплатила збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 16724,16 грн на рахунок отримувача: К-Свят УК/м. Вишневе/24140500.
31 серпня 2021 року позивач через свого представника - адвоката Новака Андрія Ігоровича звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою та необхідними документами про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 16724,16 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 25 серпня 2020 року № 0013686.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17 вересня 2021 року № 1000-0604-8/94199 «Щодо повернення збору» позивачу відмовлено в задоволенні вищезгаданої заяви з тієї підстави, що документів, доданих до заяви, «недостатньо для доказів придбання майна вперше».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач, стверджуючи, що придбала житло вперше, та, керуючись пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», уважає, що відповідач зобов'язаний сформувати подання про повернення їй безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного майна.
Указані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі - Закон № 400/97) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзаців першого - третього пункту 9 статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
У статті 2 Закону № 400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з абзацами першим - другим пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
23 вересня 2020 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866) (набрала чинності 26 вересня 2020 року), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок № 1740, а саме пункт 15-2 підпунктом «в» згідно з яким збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, законодавець встановив винятки, зокрема для громадян, які придбавають житло вперше. Водночас за змістом підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 придбання особою житла вперше означає, що особа до укладення відповідного договору не має та раніше не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя).
У позовній заяві позивач стверджує, що придбала житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири 25 серпня 2020 року року інші об'єкти житлової нерухомості нею не придбавались, а тому в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Щодо цих тверджень позивача суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (абзаци перший - четвертий частини другої статті 72 КАС України).
Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (інформаційна довідка від 09 вересня 2020 року № 223345490) позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу квартири від 25 серпня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2969, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53739873 від 25 серпня 2020 року.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує того, що вказану вище інформаційну довідку від 09 вересня 2020 року № 223345490 позивач додавала до заяви про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від 31 серпня 2021 року.
Отже, відомості щодо придбання позивачем іншого житла у матеріалах справи відсутні. Зі свого боку відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого житла, придбаного вперше, а звідси свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що позивач 25 серпня 2020 року вперше придбала житло - квартиру АДРЕСА_1 , і під час його нотаріального посвідчення безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 16724,16 грн.
Водночас суд відзначає, що зміни, внесені Постановою № 866 до Порядку № 1740, не позбавляють Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області обов'язку щодо повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, якщо все ж таки збір безпідставно сплачено (житло придбано вперше), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що внесення змін до Порядку № 1740 не скасовує наявність у позивача пільги щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням житла вперше, передбаченої Законом № 400/97-ВР.
Суд також ураховує, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному разі всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Доводи відповідача про те, що позивач не надала документів на підтвердження факту перебування її у черзі на одержання житла, що перешкоджало поверненню сплаченого збору з операції купівлі-продажу квартири, суд оцінює критично, оскільки підпункт «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 надання такого документа не передбачає. Питання звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна особи, яка перебуває у черзі на одержання житла, врегульовано підпунктом «г» пункту 15-2 Порядку № 1740, який на спірні правовідносини не поширюється.
Посилання відповідача на те, що відповідно до розділу 2 статті 43 пункту 43.3 Податкового кодексу України повернення коштів, помилково або надміру сплачених до бюджету здійснюється протягом 1095 днів, а згідно з платіжним дорученням кошти сплачені позивачем 28 вересня 2020 року, суд відхиляє, адже предметом розгляду у цій справі є правовідносини, які виникли стосовно формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а не повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України. Тому норма пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовується.
На користь такого висновку суду свідчать також положення пункту 1.4 статті 1 Податкового кодексу України, згідно з якими встановлення і скасування зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд також відзначає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не є грошовим (податковим) зобов'язанням платника податку, а тому застосування механізму повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання до цих правовідносин, а також граничних строків звернення з заявою про повернення таких сум, є недоцільним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства, а також Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
За цих обставин відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 16724,16 грн на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 серпня 2020 року.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).
Абзацом першим пункту 5 розділу І цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно з частиною сьомою статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платником податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом у цьому випадку є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які наведені у його постановах від 20 березня 2018 року (справа № 819/1249/17), від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), від 31 січня 2018 року (справа № 819/1667/17), та на підставі вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом під час ухвалення рішення у справі.
Згідно з квитанцією від 25 серпня 2020 року № 0013686 позивач сплатила збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 16724,16 грн на рахунок отримувача: К-Свят УК/м. Вишневе/24140500.
За змістом абзацу першого пункту 3 розділу І Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Згідно із абзацом другим пункту 5 розділу І цього ж Порядку у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Тому з огляду на наведене правове регулювання необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 16724,16 грн сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією від 25 серпня 2020 року № 0013686 та подати його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Водночас суд критично оцінює посилання відповідача на те, що вимога позивача про стягнення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування саме з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області є некоректною, оскільки такої вимоги позивач не заявляє.
Також суд відзначає, що у змісті позовних вимог позивач просить сформувати відповідне подання на суму 17993,00 грн, проте така сума позивачем згідно з квитанцією від 25 серпня 2020 року № 0013686 не сплачувалася, сума сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна становить саме 16724,16 грн, тому в цій частині позовних вимог (щодо суми 17993,00 грн) належить відмовити.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908,00 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у сформуванні подання про повернення ОСОБА_1 16724,16 грн сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією від 25 серпня 2020 року № 0013686.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 16724,16 грн сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією від 25 серпня 2020 року № 0013686 та подати його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до статей 295-297 КАС України та з урахуванням пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Повний текст рішення складено 02 травня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна