Іменем України
05 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/7393/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UА100240/2022/510011/1 від 13.01.2022,
До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернулося Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС (далі - позивач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби UА 100240/2022/510011/1 від 13.01.2022 про коригування митної вартості.
Обґрунтовуючи позов, ПАТ «Центренерго» зазначає, що митна вартість товару (вугілля кам'яне, 0-20 мм) була визначена відповідно до договору поставки № 111/20 від 05.11.2021, специфікації до нього, а також інспекційного звіту незалежної компанії ТОВ «Матеріали, Сертифікація, Інспекція» (ТОВ «МСІ») від 16.12.2021. Позивач стверджує, що метод визначення вартості товару був законним (перший метод - за ціною договору) і належно підтверджений.
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що подані документи містять розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, надано два рахунки-фактури з різними цінами, відсутні документи, що підтверджують фактичну оплату товару, та інші необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України. У зв'язку з цим було прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; замінено відповідача - Київську митницю Держслужби, на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановлено такі фактичні обставини справи.
08.11.2021 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (Покупець) в особі Трипільської ТЕС та компанією «TRANSHANDROL MAREK KIELB SPOLKA JAWNA» (Постачальник) укладено Договір поставки вугілля № 111/20, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця вугільну продукцію, а Покупець - прийняти її та оплатити. Загальна кількість вугілля за Договором - 100 000 т, загальна вартість - 15 000 000 дол. США. Поставка здійснюється на умовах DAP (залізнична станція призначення) згідно Інкотермс 2010. Постачальник забезпечує виконання всіх митних формальностей, необхідних для експорту товару в Україну. Право власності на товар переходить з моменту підписання акту приймання-передачі.
10.11.2021 укладено Специфікацію № 2 до Договору, відповідно до якої передбачено постачання 5000 т кам'яного вугілля фракції 0-20 мм за ціною 135 дол. США/т. Загальна вартість специфікації - 675 000 дол. США ±10%.
Відповідно до умов договору Постачальником оформлено супровідні документи: залізнична накладна №02297, рахунок №VAT 4/PU/11/2021, сертифікат походження №0253717, звіт інспектора при завантаженні вугілля від 29.11.2021. Вага вугілля за вказаними документами - 1401,80 т, вартість - 189 243 дол. США, калорійність - 5134 ккал/кг.
06.12.2021 подано тимчасову митну декларацію ІМ 40 ТФ №UA100240/2021/368300, згідно з якою задекларовано 1401,80 т вугілля, митна вартість - 189 243 дол. США, курс НБУ - 27,2981 грн/дол., загальна вартість - 5 165 974,34 грн, митні платежі - 1 033 194,87 грн.
16.12.2021 за результатами відбору проб, здійсненого інспекційною компанією ТОВ «MCI», оформлено інспекційний звіт № 3-с та сертифікат якості, відповідно до яких фактична вага - 1406,25 т, калорійність - 5006 ккал/кг.
21.12.2021 підписано акт приймання-передачі №2-I MKSJ/20 та позивачем здійснено перерахунок вартості відповідно до п. 6.3.1 Договору: 135 х 5006/5300 = 127,51 дол. США/т.
22.12.2021 оформлено рахунок-фактуру №VAT 4/PU/12/2021, в якому зазначено дві ціни: 135 дол. США/т (первісна) і 127,51 дол. США/т (скоригована за якістю).
13.01.2022 подано митну декларацію ІМ 40 ДТ №UA100240/2022/680233 із зазначенням митної вартості 127,51 дол./т.
Відповідач повідомив декларанта про необхідність надання протягом 10 днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Позивачем 13.01.2022 надіслано до ЕМД №UА100240/2022/680233 електронне повідомлення, в якому зазначено, що на протязі 10 днів додаткові документи наданні не будуть.
За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відповідач встановив, що у митного органу наявна інформація щодо оформлення ідентичних товарів, а саме інформації наданої раніше самим суд 'єктом декларування.
13.01.2022 посадовою особою відділу митного оформлення 2 м/п «Південний» прийнято рішення про коригування митної вартості № А100240/2022/510011/2, яким визначено вартість 135 дол. США/т на підставі попередньої декларації.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Частиною першою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина третя статті 53 Митного кодексу України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України).
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).
Частиною дванадцятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (частина тринадцята статті 58 Митного кодексу України).
У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина чотирнадцята статті 58 Митного кодексу України).
Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (частина п'ятнадцята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою (частина дев'ятнадцята статті 58 Митного кодексу України).
Відтак, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини між пов'язаними особами вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, постанови від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 25.04.2023 у справі №804/6787/16,але не виключно) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53 54 МК України Верховний Суд зробив у ряді постанов (зокрема, але не виключно, постанова від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, постанова від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, постанова від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, постанова від 17.01.2022 у справі №520/2000/19).
Також неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків.
Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Такий правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 (провадження №К/9901/19899/19).
У справі, що розглядається, як установлено судом, за результатом здійснення митного контролю поданих позивачем документів відповідачем встановлено, що подані позивачем рахунки-фактури №VAT 4/PU/11/2021 від 27.11.2021 на суму 189 243,00 дол. США та № VAT 4/PU/12/2021 від 22.12.2021 із скоригованою сумою 179 310,94 дол. США свідчать про наявність різних варіантів ціни. Останній рахунок містить розрахунок зниженої ціни 127,51 дол. США/т, що ґрунтується лише на інспекційному звіті № 3-с від 16.12.2021 ТОВ «MCI», який містить застереження щодо повноти вибірки проб.
На думку суду, за наявності вказаних розбіжностей, у відповідача були обґрунтовані сумніви щодо правильності відомостей щодо ціни товару, задекларованої позивачем, та підстави витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості товару.
Однак, товариство не виконало вимоги контролюючого органу щодо надання пояснень та додаткових документів з приводу питань, які виникли при митному оформленні товару, у зв'язку з чим митниця правомірно вчинила дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару, і при коригуванні митної вартості товару застосувала другорядний метод визначення митної вартості - метод за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до наявної у відповідача інформації щодо вартості оцінюваного товару, раніше ввезеного позивачем, відповідно до положень статті 59 МК України.
Щодо інспекційного звіту ТОВ'МСІ» № 3-с від 16.12.2021 суд зазначає, що у даному випадку звіт фіксує фізичні або якісні характеристики товару, але не підтверджує, що продавець і покупець погодили нову (знижену) ціну на підставі таких характеристик. Тому, на думку суду, інспекційний звіт про якість (калорійність) вугілля не може бути належним і достатнім доказом митної вартості.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення митного органу №А100240/2022/510011/2 від 13.01.2022 є правомірним, прийняте у межах компетенції та відповідно до чинного законодавства.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат та витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення UА 100240/2022/510011/1 від 13.01.2022 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова