ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"05" травня 2025 р. Справа № 300/3028/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 02.05.2025 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення №IV-003/2025 від 24.04.2025 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.
Одночасно з позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-003/2025 від 24.04.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Заява про забезпечення позову мотивована очевидними ознаки протиправності рішення ВКДКА №IV-003/2025 від 24.04.2025 з підстав зазначених в позовній заяві. Крім того, наявність діючого рішення №IV-003/2025 унеможливлює здійснення позивачем адвокатської діяльності, здійснення представництва клієнтів та отримання заробітку для утримання двох малолітніх дітей. Також, позивач звертає увагу, що розгляд даної судової справи, до дати набрання законної сили рішення суду займе очевидно більше 6 місяців, а згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оскарження рішення не зупиняє його дії - невжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення №IV-003/2025, унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав, так як оскаржуване рішення №IV-003/2025 фактично вже буде виконане на час завершення розгляду судової справи.
Судом не відкрито провадження в даній адміністративній справі станом на момент постановлення цієї ухвали.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Заявник, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову просить суд зупинити виконання дію рішення №IV-003/2025 від 24.04.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Так, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такі види забезпечення позову як: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта та заборона відповідачу вчиняти певні дії.
Необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, заявник мотивує протиправністю рішення №IV-003/2025 від 24.04.2025. Крім того, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення №IV-003/2025 від 24.04.2025, унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав, так як оскаржуване рішення фактично вже буде виконане на час завершення розгляду судової справи.
Разом з цим, обґрунтування вимог заявника щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті.
При цьому, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Таким чином, сам собою факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22.
Крім того, сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, є безпідставними, оскільки на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності такого рішення відповідача без дослідження доказів та заслуховування позиції сторін. Зокрема, оцінка діям та рішенням відповідача може бути надана тільки з урахуванням всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності та при дотриманні принципу змагальності сторін у наданні до суду доказів.
Стосовно доводів позивача, що єдиним джерелом доходів позивача є заняття адвокатською діяльністю та те, що в результаті незаконного суворого дисциплінарного стягнення значно постраждають його професійна репутація, а також негативно вплине на права клієнтів щодо яких позивачем здійснюється надання правничої допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов'язки особи, тим більше якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката.
Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Забезпечення позову у визначений позивачем спосіб призводить до продовження його діяльності як адвоката на противагу спірним рішенням відповідачів, які є компетентними органами щодо прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
При цьому, суд також звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Таким чином, рішення суду за такими позовами не потребують виконання, їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.
Відтак, на переконання суду, надання правової оцінки оскаржуваному рішенню №IV-003/2025 від 24.04.2025 має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а, від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22.
Враховуючи вказане, застосування до адвоката дисциплінарного стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців не є беззаперечною обставиною, наявність якої є підставою для вжиття заходів до забезпечення адміністративного позову.
Крім того, суд не виявив існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Інших підстав для забезпечення позову в заяві не наведено.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Відповідно до статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В зв'язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 02.05.2025, у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення або проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Микитин Н.М.