ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"05" травня 2025 р. справа № 300/2968/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо неповної виплати середнього заробітку за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні з 01.05.2023 по 30.10.2023; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.05.2023 по 30.10.2023 в сумі 165565,62 грн.
Приписами пунктів 4 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, слід зазначити, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 по справі №300/4704/24, яке набрало законної сили 08.01.2025, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
На виконання вказаного судового рішення Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області 26.02.2025 здійснило нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 31014,59 грн. (з відрахуванням податків та зборів 29463,86 грн.).
Однак, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з нарахованою відповідачем, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 по справі №300/4704/24, сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вважає, що має право на отримання такої виплати у загальному розмірі 196580,43 грн. (враховуючи суму виплати - 165565,62 грн.), у зв'язку з чим ініціює новий спір.
При цьому позивач у позовній заяві безпосередньо зазначає, що виходячи із висновків суду по справі №300/4704/24 відповідач зобов'язаний нарахувати середнє грошове забезпечення за 183 дні виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення - 1074,21 грн. (183 х 1074,21 грн. = 196580,43 грн.), а 26.02.2025 виплачено - 31014,59 грн., тому різниця складає: 196580,43 - 31014,59 = 165565,62 грн.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення закріплені в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З системного аналізу наведених норм слідує, що набрання рішенням суду законної сили породжує відповідні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним, остаточним та може бути виконано примусово.
В той же час, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, регламентовані розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, статтею 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена можливість судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 1-2 цієї статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Тому, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальної норми, спрямованої на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
При цьому, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 по справі № 686/23317/13-а.
За вказаних обставин ОСОБА_1 фактично оспорює дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, вчинені на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 по справі №300/4704/24. Отже, між сторонами відсутній новий спір, а порушене позивачем в позовній заяві питання належить вирішувати в порядку судового контролю за виконанням судового рішення у справі №300/4704/24.
З огляду на наведене, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору, оскільки має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним в постанові від 21.12.2020 по справі № 440/1810/19.
З огляду на викладене даний спір не належить розглядати в порядку позовного провадження, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України встановлено спеціальний порядок провадження при вирішенні спорів, які виникають при виконанні рішення суду.
Одночасно, позивач не позбавлений можливості звернутися до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку встановленому статтями 382 - 382-3 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного виконання рішення суду від 15.11.2024 по справі №300/4704/24.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи наявність рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 по справі №300/4704/24, яке набрало законної сили, слід відмовити у відкритті провадження по справі №300/2968/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підставі наведеного, керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з такою ж позовною вимогою з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.