05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/22375/24
категорія 109040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Гербеди Віталія Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Гербеди Віталія Юрійовича (далі - відповідач, державний реєстратор Геберда В.Ю.), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Житомирської міської ради Гербеди Віталія Юрійовича №75172959 від 23 вересня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій;
- зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Житомирської міської ради Гербеда Віталія Юрійовича здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2000 посвідченого приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області Селегень А.Б. за реєстром №1307, внести дані до розділу електронного реєстру прав власності на нерухоме майно та видати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позову вказує, що він є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.08.2000, а також земельної ділянки площею 910 кв.м., для обслуговування житлового будівництва, що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.08.2000. Державна реєстрація цього майна проводилась КП «Попаснянським районним бюро технічної інвентаризації». Але відомості про право власності позивача наразі відсутні в Єдиному державному реєстрі права власності на нерухоме майно, який почав формуватись в Україні з 1 січня 2013 року, в якому запроваджено єдину державну інформаційну систему з відомостями про права на нерухоме майно. їх обтяження, а також про об'єкти/суб'єкти цих прав. У позові позивач також зазачає, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації та окупацією Луганської області позивач був змушений своєю сім'єю виїхати з м. Попасна Луганської області. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 01 серпня 2024 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно ДРП ЖМР із заявою про реєстрацію права власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано пакет документів, який підтверджує факт реєстрації права власності на будинок до 2013 року, а саме: договір купівлі-продажу від 01.08.2000, посвідчений приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області Селегень А.Б. за реєстром №1307. із печаткою БТ1 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 в реєстраційній книзі під №2474 від 11.08.2000 та технічний паспорт на домоволодіння від 2000 року. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Гербеда В. Ю. Департаменту реєстраційних послуг Житомирської міської ради № 75172959 від 23.09.2024 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою Позивач уважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки останнє було прийнято без врахування усіх обставин та наданих документів, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Державний реєстратор має доступ до усіх документів та до усієї інформації. Державному реєстратору були надані всі необхідні документи, а вимагання такою посадовою особою довідки від БТ1 та відмова у державній реєстрації права на нерухоме майно є незаконною, при наявності у позивача оригіналу договору купівлі-продажу із печаткою БТ1 про реєстрацію права власності, вчиненого уповноваженим на той період - 2000 рік суб'єктом. У позові також вказано, що позивач листом звернувся до Попасняської міської військової адміністрації з проханням надати довідку Попаснянського районного БТІ про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, отримав лист у якому вказано, що інформацію щодо права власності на об'єкт нерухомого майна надати не є можливим, у зв'язку з тим, що архіви бюро технічної інвентаризації, що обслуговувало м. Попасне наразі знаходяться на тимчасово окупованій території, доступ до них відсутній, стан їх збереженості та місцезнаходження невідомий. На переконання позивача, ним вживатися всі заходи для отримання архівних даних реєстрації права власності майна та технічної документації до неї у паперовому або електронному вигляді, однак такі не отримані з незалежних від нього причин. Позивач зазначає, що у зв'язку з пошкодженням житла, у нього є необхідність подати повідомлення про пошкоджене майно, та відповідно, заяву про отримання компенсації. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 18.11.2024 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження, встановила відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі, а також зобов'язала Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Гербеди Віталія Юрійовича надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії заяви та доданих до неї документів про реєстрацію права власності на будинок садибного типу за адресою: Луганська область, Северодонецький район, Попаснянська територіальна громада, м. Попасна, вул. Шевченка, буд. 57.
Належним чином завірені копії заяви та додані до неї документи про реєстрацію права власності на будинок садибного типу за адресою: Луганська область, Северодонецький район, Попаснянська територіальна громада, м. Попасна, вул. Шевченка, буд. 57, надійшли до суду 01 травня 2025 року та зареєстровані в КП ДСС за вх. №34655/25.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав (а.с. 62). Реєстраційний номер заяви 62270675 від 01.08.2024. У заяві вказано:
об'єкт речових прав: закінчений будівництвом об'єкт;
тип об'єкта: житловий будинок;
місцезнаходження об'єкта нерухомого майна: Луганська область, Сєвєродоцеський район, м. Попасна, вулиця Шевченка, будинок 57; перелік документів, поданих із заявою: договір купівлі продажу: серія та номер документа:1307, дата документа: 01.08.2000, видавник: Селегень А.Б., приватний нотаріус Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області.
З матеріалів, наданих відповідачем на виконання вимоги ухвали, вбачається, що 05.08.2024 державний реєстратор Геберда В.Ю. прийняв рішення №74432237 про зупинення розгляду заяви з підстав: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Окрім того, державний реєстратор Геберда В.Ю. звертався до КП "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації" із запитом від 07.08.2024 №167 у якому просив "надати інформацію чи проводилась реєстрація права власності на квартиру за вищезазначеною адресою на паперових носіях"
Встановлено, що 23 вересня 2024 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Гербеда Віталій Юрійович, Виконавчий комітет Житомирської міської ради Житомирської області, розглянувши заяву від 01.08.2024 за реєстраційним номером 62270675 (далі - Заява) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій:
- після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2103 року державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідченні в установленому законодавством порядку, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
ВИРІШИВ: Відмовити у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв'язку із зазначеними вище обставинами.
Вказану вище відмову оформлено рішенням №75172959 від 23.09.2024.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вважає рішення №75172959 від 23.09.2024 протиправним та таким, що порушує його права. Просить позов задовольнити.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно частини 3 статті 3 Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Частиною 4 статті 3 Закону встановлено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону, державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Так, частиною 3 статті 10 Закону врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Пунктом 1 статті 20 Закону визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Згідно статті 23 Закону, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви
Приписами пункту 8 частини 1 статті 24 Закону передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме: після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2024 державний реєстратор Геберда В.Ю. прийняв рішення №74432237 про зупинення розгляду заяви з підстав: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначному Законо,м відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Окрім того, державний реєстратор Геберда В.Ю. звертався до КП "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації" із запитом від 07.08.2024 №167 у якому просив "надати інформацію чи проводилась реєстрація права власності на квартиру за вищезазначеною адресою на паперових носіях".
До суду не надано докази отримання державним реєстратором Геберда Віталієм Юрійовичем відповіді на запит від 07.08.2024 №167.
Державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради прав на нерухоме майно прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №75172959 від 23 вересня 2024 року.
Позивачем до позову додано копію заяви від 24.10.2025, адресованої Попаснянській міській військовій адміністрації про надання довідки Попаснянського районного БТІ про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-19), а також відповідь на таку заяву. У відповіді відділу управління персоналом та правової роботи Попаснянської міської військової адміністрації Сеєвєродонецького району Луганської області від 31.10.2024 №01.03-03/358 вказано, що надати інформацію, вказану у запиті є неможливим, оскільки архіви Попаснянського БТІ знаходяться на тимчасово окупованій території, їх місцезнаходження та стан збереження невідомі (а.с. 20)
В свою чергу, умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Згідно пункту 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Пунктом 14 Порядку № 1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
У спірних правовідносинах державний реєстратор відмовив позивачу у проведенні державної реєстрації прав з посиланням на пункту 8 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Однак приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором не було враховано вимоги норми Постанови КМУ від 06.03.2022 № 209 «Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану», норм Цивільного законодавства та норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Статтею 227 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній станом на 30.10.1999) закріплено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Враховуючи зазначене, та беручи до уваги, що договір купівлі-продажу квартири, укладений 01.08.2000 між позивачем та третьою особою у письмовій формі, є нотаріально посвідченим та зареєстрованим у реєстрі за №1307, містить відмітку про реєстрацію у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (відтиск печатки на договорі), цей договір є дійсним, а отже право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , установленню не підлягає.
Разом з тим, у зв'язку зі змінною законодавства, на виконання постанови КМУ від 18 лютого 1998 року № 192 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року №121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №399/2839.
За пунктами 1.5,1.6 вказаної Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб було передбачено, що Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства-бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.
За пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Інструкції, реєстрація провадиться на підставі право встановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники право встановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об'єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес; г) прізвище, ім'я та по-батькові фізичних осіб -власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників; д) на оригіналі право встановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на право встановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа. Після проведення первинної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об'єкта, тобто проводити поточну реєстрацію. Поточна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна-це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Право встановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо непроведена первинна реєстрація права власності на цей об'єкт.
З наявного в матеріалах справи нотаріально завіреного договору купівлі продажу об'єкта нерухомого майна, речове право на яке зареєстровано Попаснянським районним бюро технічної інвентарізації, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що реєстраційний напис вчинений БТІ, який у свою чергу, є підтвердженням реєстрації відповідного речового права, що виникло до 01.01.2013.
Крім того слід урахувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Попасна, що відноситься до Попаснянської міської територіальної громади, включено до території активних бойових дій та віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів статті 392 Цивільного кодексу України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також, нормами статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Таким чином, у випадку позивача документ (договір купівлі-продажу), що посвідчує набуття його права та відмітка на ньому, яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 збережений в оригіналі, та був долучений до заяви від 01.08.2024, що не заперечується відповідачем, з якою ОСОБА_1 звертався до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об'єкт нерухомого майна. При цьому, суд враховує ту обставину, що запитувана державним реєстратором інформація у КП "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації" не може бути надана у зв'язку із окупацією міста Попасна.
Водночас відповідно до пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (зі змінами), до Державного реєстру прав вносяться, зокрема, відомості про загальну та житлову (за наявності) площу приміщень об'єкта (для об'єкта будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості площу відповідно до проектної документації на будівництво).
Згідно із пункту 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, у разі коли в документах, що подаються для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт будівництва, відсутні відомості про його технічні характеристики, державна реєстрація права власності на такий об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічні характеристики, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Враховуючи встановлені під час розгляду адміністративної справи обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що позивачем до заяви №62270675 від 01.08.2024 надано всі необхідні документи для проведення відповідачем державної реєстрації права власності у реєстрі речових прав, оскільки договір купівлі - продажу від 01.08.2000 посвідчений належним чином, зареєстрований в реєстрі за №1307, містить відмітку про реєстрацію у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (відтиск печатки на договорі) та відмітку про реєстрацію в бюро технічної інвентаризації, а отже цей договір є дійсним, а тому право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , установленню не підлягає.
У зв'язку із зазначеним, оскаржуване позивачем рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, є таким, що порушує матеріальне право позивача та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов'язати державного реєстратора повторно розглянути заяву позивача про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою Луганська область, місто Попасна, вулиця Шевченка, 57 враховуючи висновки суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у позовній заяві заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом приписів підпункту першого пункту третього частини 2 статті 4 Закону, ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону).
Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Отже, ставка судового збору за подання до суду цього позову становить 1211,20 грн (3028грн*0,4).
До позову додано дві квитанції про сплату судового збору: №11 від 12.11.2024 про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн та квитанцію №10 від 12.11.2024 про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Отже, сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 1211,20 грн.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, для повернення сплаченого у більшому розмірі судового збору (1211,20грн), позивач повинен подати до суду відповідне клопотання, за результатом розгляду кого судом буде постановлено відповідну ухвалу.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати у розмірі 1211,20 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Гербеди Віталія Юрійовича (майдан С.П.Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 04053625) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Гербеди Віталія Юрійовича №75172959 від 23 вересня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій.
Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2024 року за реєстраційним номером 62270675 про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
05.05.25