05 травня 2025 року м. Житомир справа № 279/803/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- скасувати постанову №119 від 15 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 , із числа осіб, які перебувають у розшуку.
У позовній заяві представник позивача зазначила, що 14.01.2025 приблизно о 08:00, за адресою: АДРЕСА_1 до позивача під'їхала цивільна автівка, з якої вийшли невідомі люди та підійшли до позивача. Невідомі представилися працівниками поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявити їх приналежність до поліції чи працівників вказаного ТЦК можливо було лише по одягу, оскільки жодних документів, які посвідчують особу позивачу не було пред'явлено.
Вони запитали у позивача наявність військово-облікового документу. Позивач відповів, що може надати військово-обліковий документ, але він знаходиться в авто.
Після відповіді позивача, йому у грубій формі було наказано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, проте позивач заявив, що не хоче нікуди їхати і наполягав, щоб йому виписали повістку для уточнення військово-облікових даних на інший день у законом встановленому порядку, а також зазначив, що він почуває себе погано.
Після доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 його дані було перевірено, після чого йому наказали почекати в коридорі, та через деякий час до позивача підійшов військовий і сказав, що зараз він має пройти ВЛК.
На зауваження позивача, що він не готовий зараз пройти ВЛК, оскільки немає жодних медичних документів, також законом встановлено 10 днів на проходження ВЛК, і просив щоб йому надали повістку у законом встановленому порядку. Що було проігноровано.
Позивач зазначив не раз, що йому не дають змоги надати свої військово-облікові документи, а також те що він не добре себе почуває.
Після чого, позивача силоміць вивели на вулицю та посадили в автомобіль, який відвіз його у лікарню, за адресою: АДРЕСА_2 . Приїхавши до лікарні, його завели в приміщення, де сфотографували позивача та його водійське посвідчення, та видали бланк проходження ВЛК.
Позивач неодноразово наголошував, що має проблеми зі здоров'ям і взагалі погано себе почуває, і що він не відмовляється від проходження військово-лікарської комісії, а хоче підготуватися та просить видати повістку у встановленому законом порядку.
Проте всі ці заяви позивача було проігноровано. Згодом його було викликано до кабінету майора, де з ним почали бесіду під час бесіди заходили лікарі та проводили медичний огляд позивача, що є протиправним.
Після чого позивача було виведено на вулицю та наказано сідати в автівку. Позивач відмовився і сказав, що відповідно до закону має право на адвоката. Позивача силоміць намагалися заштовхнути до автівки, проте позивач неодноразово зазначав, що такі дії є незаконними та протиправними.
Після прибуття адвоката позивача, позивачу було запропоновано пройти у приміщення та скласти протокол щодо того, що в позивача відсутні військово-облікові дані. Хоча, позивач навіть при складенні протоколу, заявляв, що в нього є військово-облікові документи, і вони в авто, і просив щоб йому дали змогу їх пред'явити, а також надавав фото документів, проте це не було взято до уваги.
Крім того, за ініціативою адвоката позивача, було викликано слідчо-оперативну групу, у зв'язку з тим, що позивача незаконно утримували, в результаті чого було складено пояснення до О/у ВКП Деснянського УП ГУ НП у м. Києві.
Також, позивачем окремо надано пояснення на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зазначено, що йому не дали змоги надати військово-облікові документи, які знаходилися у машині, а те, що він показав їх фото, нікого не зацікавило, і до уваги працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не було взято.
За цей час, працівники ТЦК незаконно зарахували позивача у наказ про мобілізацію, оскільки ВЛК було протиправним, не було визначено придатність до військової служби, і як результат позивачу видали повістку на відправку на 15.01.2024 на 09 год. 00 хв, тобто на час на який у протоколі було визначено розгляд справи про адміністративне правопорушення, проте дата вказана 15.01.2024, тобто з'явитися на неї не є можливим, оскільки назначено на « 2024 рік».
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, яку позивач вважає незаконною та просить її скасувати. Стверджує, що в оскаржуваній постанові відповідачем вказані обставини, що не відповідають дійсності, що позивач не прибув на розгляд справи 15.01.2025 о 09:00, та нібито про розгляд справи був повідомлений належним чином. Наголошує, що позивача утримували протиправно та незаконно, були порушені його конституційні права (а.с. 37-43).
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду надійшов відзив, у якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено про те, що позивач на вимогу уповноваженого представника відповідача не пред'явив свій військово-обліковий документ чим порушив чинне законодавство про мобілізацію, що і стало причиною притягнення позивача до адміністративної відповідальності (а.с. 56, 57).
03.03.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. №4740, в якій представник позивача проти доводів відзиву заперечує позовні вимоги підтримує повністю та просить задовольнити. Наголошує, що представники ТЦК не дали можливості взяти документ із автомобіля і пред'явити (а.с. 64-66).
Ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.03.2025 адміністративну справу №279/803/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передано за підсудністю на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
Матеріали справи №279/803/25 надійшли на адресу суду 02.04.2025.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №279/803/25 визначено суддю Гуріна Д.М.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №279/803/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи ухвалено проводити з повідомленням (викликом) сторін. Призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін до Житомирського окружного адміністративного суду за адресою: місто Житомир, вулиця Бориса Лятошинського, 5, зал №1 на 17.04.2025 об 11:00.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 задоволено клопотання представника позивача про участь представника позивача у судовому засіданні 17.04.2025 об 11:00 в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 17.04.2025 у режимі відеоконференції взяла участь представник позивача, яка позовні вимоги підтримала та у зв'язку з неявкою представника відповідача не заперечувала проти розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон України № 3543-XII), Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560).
З 18.03.2014 в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і тривають на час розгляду справи.
Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Наведена норма продубльована у Порядку № 560, де у пункті 25 зазначено, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Отже, Законом № 3543-XII на період мобілізації встановлений обов'язок для громадян України мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема порушення законодавства про мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 1 наведеної норми), а вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 статті 210-1).
Судом встановлено, що 15.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення №119 згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25000,00 грн (а.с. 48, 49).
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його на вимогу начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 майора ОСОБА_2 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме: частину 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.48-49).
Позивач стверджує, що працівники ТЦК не дали змогу йому пред'явити військово-обліковий документ.
У своїх поясненнях начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 написав, що 14.01.2025 був зупинений працівниками ТЦК та працівниками поліції, які під час перевірки документів не дали змоги їх надати, оскільки вони знаходились в автомобілі, який стояв безпосередньо поруч біля нього. Працівники ТЦК одразу почали заштовхувати позивача в свій автомобіль, хоча він пояснював, що документи знаходяться в автомобілі (а.с. 59 на звороті).
У протоколі №119 від 14 січня 2024 року (дата документа зазначена на бланку) про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 написав пояснення, що був зупинений працівниками ТЦК біля свого авто, на вимогу надати військово-облікові документи сказав, що вони в авто, не даючи йому змоги взяти документи одразу заштовхнули в свій автомобіль (а.с. 60).
У постанові №119 від 15 січня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 свою провину не визнав на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з'явився (а.с. 48).
У постанові не надано оцінку та спростування доводів позивача щодо наявності у нього військово-облікового документа та ненадання можливості його пред'явити.
Отже, зі слів позивача він мав при собі військово-облікові документи, які знаходились у його автомобілі біля якого він був зупинений працівниками ТЦК та поліції, про що він зазначив як у письмових поясненнях так і у поясненні до протоколу про адміністративне правопорушення..
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 1 статті 277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Позивач стверджує, що не був належним чином повідомлений про час і дату розгляду справи про адміністративне правопорушення та перебував на лікарняному.
Однак, у матеріалах справи міститься протокол №119 від 15 січня 2024 року у якому позивач під підпис ознайомлений із датою і часом розгляду справи про адміністративне правопорушення (а.с. 30). Посилання позивача на описки у протоколі, зокрема на те, що у протоколі зазначено 2024 рік замість 2025 року, не свідчать про те, що позивач не розумів у якому році буде відбуватися розгляд справи, тому суд відхиляє доводи позивача про порушення порядку повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Щодо лікарняного, то матеріали справи не містять доказів того, що позивач повідомив відповідача про те, що перебував на лікарняному у період з 14 січня 2025 року до 20 січня 2025 року, тому такі доводи не можуть бути прийняті судом.
Щодо суті порушення суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 р. за № 36/41381 до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства.
Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікових документів. Відповідач не спростував пояснення позивача про те, що військово-облікові документи були у нього наявні і знаходились в автомобілі та не пояснив причину по якій позивачу не було надано можливості пред'явити військово-облікові документи.
У ситуації коли документи знаходились у безпосередній близькості до позивача (в автомобілі біля якого позивача було узпинено) вимога Закону № 3543-XII мати при собі військово-облікові документи не була порушена, оскільки давала змогу одразу пред'явити їх за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Виходячи з вищезазначеного, відповідач не надав беззаперечних та достатніх доказів відповідно до статей 251, 280, які б свідчили про вчинення позивачем дій, за які передбачена відповідальність частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'зку з чим суд дійшов висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: скасовує постанову і закриває справу.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Розглянувши справу суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо зобов'язання відповідача виключити позивача із числа осіб, які перебувають у розшуку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 3543-XII у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом третім пункту 16 Порядку № 560 визначено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації): організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Отже, за зверненням територіального центру комплектування та соціальної підтримки органи поліції організовують адміністративне затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку «Інформаційний портал Національної поліції України», не вносять та не виключають до неї відомості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У матеріалах справи відсутні будь які докази того, що позивача було оголошено в розшук.
Позовна заява не містить обґрунтувань неправомірності оголошення позивача в розшук.
Окрім того, позивачем не доведено, що саме відповідачем було оголошено його в розшук.
Враховуючи те, що позовна заява не містить обґрунтувань та доказів того, що позивача неправомірно оголосили в розшук, позовна вимога про зобов'язання відповідача виключити позивача з розшуку не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 7, 9, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №119 від 15 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 484,48 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
05.05.25