Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 травня 2025 року Справа№640/7080/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 року №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано всіх обставин, за наявності яких позивач виніс оскаржуване рішення, а відтак винесене рішення є необґрунтованим та безпідставним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником Державної міграційної служби України подано до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що територіальним органом ДМС, де розглядалася заява заявника, належним чином проаналізовано всі подані ним відомості і на підставі Закону прийнято правомірне рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.06.2022 року представником позивача надано відповідь на відзив, згідно змісту якої представник позовні вимоги підтримав.
28.03.2025 року представником позивача надані додаткові пояснення по справі, згідно змісту яких навів аргументи на підтвердження порушених прав.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.
Судом установлено, що 20.08.2013 Масандрівським МС ГУ ДМС України в АР Крим видано паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
30.08.2016 ДМС прийнято наказ № 218 «Про визнання недійсними бланків» у зв'язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» яким, зокрема, визнано недійсним бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360 (далі - Положення) ДМС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністрерство внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Підпунктом 10 пункту 4 Положення, ДМС здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках.
Підпунктом 33 пункту 4 Положення передбачено, що ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства.
Таким чином, питання громадянства України, контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства, оформлення і видачі громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство належить до повноважень ДМС.
Крім того, оскаржуваний наказ видано на підставі статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» (далі - Закон № 964-1V).
Закон № 964-IV визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.
Статтею 7 Закону № 964-IV визначені загрози національним інтересам і національній безпеці України у зовнішньополітичній сфері, у сфері державної безпеки, у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України, у внутрішньополітичній, економічній сфері, у соціальній та гуманітарній, науково-технологічній сфері тощо. Зазначеною нормою визначено, що нелегальна міграція є загрозою національної безпеки.
Відповідно до абзацу 7 етапі 9 Закону № 964-1V міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України». Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».
Відповідно до Закон № 2235-ІІІ громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України (стаття 6 Закону № 2235-ІІІ).
Як вже було зазначено вище 20.08.2013 Масандрівським МС ГУ ДМС України в АР Крим було використано бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та відповідний паспорт видано Позивачу.
Наведені обставини беззаперечно вказують на те, що державними органами утвореним відповідно до Конституції України та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України Позивачу було видано паспорт громадянина України НОМЕР_1 .
Отже, станом на дату видання оскаржуваного наказу, бланк паспорту вже було використано (оформлено та видано Позивачу) та він втратив юридичну форму невикористаного бланку документу, що вказує на відсутність правових підстав для визнання його недійсними (анулювання), як невикористаного.
При цьому, оформлений та виданий Позивачу паспорт громадянина України, відповідно до вимог чинного законодавства, можливо визнати недійсними лише в порядку чітко визначеної процедури та за наявності встановлених законодавством підстав.
Визнання наказу №218 від 30.08.2016 Відповідач обґрунтовує тимчасовою окупацією АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, а також посилається на ст.7 Закону України «Про основи національної безпеки України».
Разом з тим, під час розгляду справи за аналогічним позовом іншої особи про визнання наказу ДМС України №218 від 30.08.2016 протиправним в частині, Верховний Суд дійшов наступних висновків, які викладені в постанові у справі №818/590/17:
«посилання Відповідача в оскаржуваному наказі на статтю 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» та постанову Кабінету Міністрів України від 17.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин;
тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається Відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорту позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланку паспорту прийнято Відповідачем лише у 2016 році.
приймаючи рішення про визнання недійсним паспортів, Відповідач зобов'язаний був провести відповідну службову перевірку за фактом оформлення паспорту з порушенням вимог законодавства та скласти відповідний висновок. Через не виконання цих вимог, Відповідачем не було дотримано процедуру визнання недійсним бланку паспорту, передбачену Порядком №302.
Зазначеною постановою Верховний Суд залишив в силі постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі №818/590/17. якою за аналогічних обставин було визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України, оформленого позивачу у вказаній справі.»
Таких саме правових висновків дійшов Верховний Суд під час ухвалення рішень в аналогічних справах (постанова від 26.02.2020 у справі №826/20841/15. постанова від 27.06.2019 у справі №826/8658/18, постанова від 26.07.2019 у справі №826/27149/15. постанова у справі №826/27148/15. постанова від 09.10.2019 у справі №826/9462/16. постанова від 26.02.2020 у справі №826/27146/15, постанова від 11.02.2020 у справі №826/4210/18.
Відповідач долучив до свого відзиву в якості доказів на обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу №218 від 30.08.2016 копію запиту до Адміністрації Президента України та копію відповіді Адміністрації Президента України.
При цьому, зазначені запит ДМС України та відповідь Адміністрації Президента України суд визнає недостатніми доказами, оскільки свідчать лише про те, що Позивач не набув громадянства України шляхом прийняття до нього на підставі Указу Президента України. При цьому, сам Позивач ніколи не стверджував про прийняття його до громадянства України саме за процедурою, яка передбачає видання відповідного Указу Президента України. Таким чином, надані Відповідачем документи не містять доказів та за своїм змістом не є належним обґрунтуванням виданого оспорюваного наказу через залишення паспортів невикористаними в територіальних органах та підрозділах ДМС України в АР Крим на момент анексії території АР Крим.
Крім того, як вбачається із долученої до відзиву копії запиту ДМС України від 27.05.2016, останнє проводило службову перевірку щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон з порушеннями вимог законодавства. При цьому, будь-яких доказів проведення службової перевірки щодо законності документування Позивача саме паспортом громадянина України, Відповідачем не надано.
У поданому відзиві Відповідач наголошує на тому, що ДМС у своїй діяльності керується законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Разом з тим, Відповідач не надав жодного спростування твердженням Позивача щодо невідповідності оспорюваного наказу вимогам п.10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 №320, в редакції, яка діяла на момент видання оскаржуваного наказу.
Зокрема, наведеним нормативно-правовим актом визначено підстави, процедуру та порядок визнання недійсними вже оформлених та виданих особі паспортів громадянина України.
При цьому, діючи у порушення визначених цими нормативно-правовими актами процедур, відповідачем не було проведено службове розслідування та не було оформлено відповідний висновок, внаслідок чого - не було у визначений законом спосіб встановлено факт оформлення і видачі Позивачу паспорта громадянина України НОМЕР_1 з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до змісту преамбули оспорюваного наказу причиною визнання Відповідачем бланку паспорту недійсним (анульованим) була тимчасова окупація території України.
Разом з тим, у своєму відзиві Відповідач наводить інші мотиви та підстави визнання паспорту недійсним, а саме - відсутність підтвердження факту набуття Позивачем громадянства України та оформлення паспорту на ім'я останнього за відсутності правових підстав.
На думку суду, відсутність послідовності у мотивування Позивачем оскаржуваного наказу є додатковим свідченням його безпідставності та необґрунтованості.
Крім того, доводи Відповідача про відсутність у нього відомостей на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством України, не є доказом правомірності дій Відповідача у спірних правовідносинах та не спростовують факту недотримання Відповідачем встановленого порядку визнання недійсним паспорту.
Наведене твердження повністю відповідає висновкам, які містяться в правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.06.2019 в аналогічній справі №826/8658/18.
У своєму відзиві відповідач обґрунтовує правомірність виданого наказу тим, що у ДМС відсутнє будь-яке підтвердження належності Позивача до громадянства України відповідно до статей 3,8 Закону України «Про громадянство України» та прийняття останнього до громадянства на підставі Указу Президента України відповідно до ст.9 цього ж закону.
Разом з тим, оспорюваний наказ не містить будь-яких посилань на положення Закону України «Про громадянство України», а також не містить будь-яких обґрунтувань його видання тим, що Позивач, не є громадянином України.
При цьому, Відповідач не вказує які саме джерела (централізований облік ДМС України, облік регіональних підрозділів тощо) належності до громадянства Позивача були ним використані, що унеможливлює встановити дійсність факту проведення такої перевірки та отриманого за її наслідками результату.
Враховуючи наведене, твердження Відповідача про не набуття Позивачем громадянства України та відсутність правових підстав для документування його паспортом громадянина України, є припущенням, оскільки Відповідач не навів жодного факту можливості володіння ним інформацією про набуття Позивачем громадянства України за територіальним походженням та фактичне використання бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 .
Наведена обставина, на думку суду, є додатковим свідченням того, що в основу прийняття оскаржуваного наказу Відповідач поклав не конкретні та належним чином встановлені й доведені факти, а припущення щодо ймовірного незаконного використання бланку паспорту, що є неприпустимим для суб'єкта владних повноважень та не відповідає вимогам чинного законодавства, яке визначає вичерпні підстави і конкретну процедуру визнання недійсним паспорту громадянина України.
Крім того, відсутність Указу Президента України про прийняття Позивача до громадянства України, виходячи із положень Закону України «Про громадянство України», свідчить лише про те, що Позивач не приймався до громадянства України в порядку визначеному ст. 9 цього Закону та, при цьому, не виключає факт набуття ним громадянства України з інших підстав та в порядку інших процедур, за якими рішення про оформлення набуття громадянства уповноважені приймати службові особи територіальних органів ДМС України (до її створення МВС України), керівники дипломатичних представництв та консульських установ України.
Наведені у відзиві доводи про відсутність у Відповідача інформації про те, що Позивач на території України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не отримував, клопотань щодо продовження строку перебування в Україні, надання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на постійне або тимчасове проживання, не подавав, обґрунтовуються посиланням на відповідну перевірку, проте, як зазначає сам Відповідач, ця перевірка була проведена в територіальних органах, крім АР Крим та м. Севастополя, що вказує на неповноту такої перевірки.
Крім того, виходячи із положення Закону України «Про громадянство України», попереднє оформлення особою статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, продовження строку перебування, оформлення дозволу на імміграцію, посвідки на постійне або тимчасове проживання, не є безумовною чи обов'язковою вимогою для можливості оформлення набуття Позивачем громадянства України за певних підстав, наприклад при оформленні набуття громадянства за територіальним походженням.
Так само, є недопустимим та безпідставним довід Відповідача щодо незаконності документування Позивача паспортом громадянина України через відсутність у ДМС України відомостей щодо постійного проживання Позивача або його батьків, виходячи з наступного.
Відомості про постійне проживання особи у певній місцевості та за певною адресою, перебувають на зберіганні в органах місцевого самоврядування, до яких Відповідач не відноситься.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідачем не досліджено усіх обставин справи у сукупності та зроблено необ'єктивний висновок, а тому позовні вимоги в частині скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 року №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Галатіна